Нинішня влада в Україні щосили «поліпшує» соціальне життя наших співвітчизників. Нині, приміром, програми «розквіту» сходять з ідеологічних конвеєрів, наче трилери на американській фабриці мрій. Штампують, кують, друкують ледь не на колінах і навприсядки. Причому поспішають, наче голий до лазні в передріздвяні свята. А після «омовіння» чимдуж прагнуть стрибнути на останню сходинку передвиборного «кур’єрського потяга». Давка — як на Привозі перед Великоднем. Але, якщо Великдень — свято духовності, воскресіння і надій, то можновладні програми-скороспілки «розвитку», «розквіту», «покращення» і «щастя» — звичайнісінькі пустельні міражі, що лише заманюють і спокушають, паморочать голови і свідомість, однак ніколи не вгамовують спрагу живильною водою. Та владі все байдуже — строчить свої програми, мов ворошиловський стрілець. Одна відмінність: майже всі «кулі» програмістів чомусь летять у молоко...

Гоп зі смиком — «веселиться» вся сім’я

Не знаю, як де, але на Сумщині «програми-благоденства» вже давно «випікають» прямо-таки з комсомольським запалом. Майже на кожне столичне «апчхи» область відповідає новою програмою наближення «світлого майбутнього». Особливо тутешнє керівництво полюбляє займатися «відродженням» села, що дедалі біднішає. Хлібом не годуй, дай тільки вивести його на «широку верстову дорогу». Спочатку знищили і занехаяли, а тепер — не інакше, як прагнуть спокутувати вину. Звісно, у віртуальних програмах. Бо якби реалізували бодай третину з накреслених у них заходів, слобожанські селяни вже бозна відколи каталися б як сир у маслі, та щороку здійснювали б відпочинкове турне щонайменше на Мальдіви. Однак, замість обіцяного «раю», тутешнє село дедалі глибше занурюється в економічну безвихідь.

Щоб автора не звинувачували в упередженості, зроблю стислий аналіз передостанньої «Програми розвитку сільських територій Сумської області на 2008—2011 роки». Коли її прийняли, звуки переможних фанфар гриміли від Ямполя до Охтирки. Та невдовзі переможні реляції стихли разом з обіцяним «раєм». Тож переходимо до конкретики.

Майже з 70 передбачених заходів білий світ побачила лише хирлява п’ятірка: з валового збору зернових — цьогорічних 2,5 мільйона тонн, понад 60 відсотків з яких припадає на кукурудзу, соняшник та сою, і зростання врожайності цукрових буряків. Ось і весь владний «сільський респект». Решта заходів, як ви вже здогадались, навіть не проклюнулася з можновладного грунту. Зокрема, спочили в бозі «Тваринництво», «Власний дім», «Сільська криниця», «Кооперативний рух» та десятки інших міражів. Тим часом споживання м’яса на одного мешканця області за роки незалежності скоротилося на третину, а споживання молока та молочних продуктів — майже на 40 відсотків.

Попри катастрофічну ситуацію в регіоні з питною водою, владні програмісти у глибоченній ковбані разом з обіцяною водою практично «втопили» також «Сільську криницю». Дарма, що кожен третій сільський колодязь регіону не відповідає нормативам з бактеріологічних показників, а половина — непридатна для вживання води за санітарними нормативами.

Інформація для роздумів

За «наполеонівськими» планами на Сумщині передбачили створити упродовж двох років 36 сільськогосподарських кооперативів, переважно з відродження приватного молочного стада і збору в населення молока. Для їх підтримки запланували монтаж десятків міні-установок для охолодження молока, укомплектування дворів з трьома коровами доїльним апаратом тощо. Та, як відомо, папір усе витримає... У такому «дійовому» руслі «відроджувалися» сільська соціальна сфера, інфраструктура та інші складові програми.

«Розквіт»... занепаду

— Як результат владного «оздоровлення» сільських територій — протягом останніх чотирьох років кількість населення в області скоротилася на 13 тисяч осіб, кількість безробітних селян зросла до 54 відсотків, наказали «довго жити» 30 шкіл, 19 ФАПів та п’ять лікарень, 19 клубів і 15 бібліотек, — наводить сумну статистику депутат Сумської обласної ради, заступник голови комісії з бюджету, соціально-економічного розвитку та інвестиційної політики Григорій Поляков. — Основна причина провалу програми? Відсутність коштів на її фінансування з боку держави. Квоктати на всю іванівську в нас усі мастаки, а ось «нести яйця» нікому. Така участь спіткала й озвучену вище програму загальною вартістю понад 3,7 мільярда гривень. І хоча державна доля становила в ній понад 2,2 мільярда гривень, діждалися від неї місцеві трудівники села у 13,5 разу менше, а обласний бюджет замість 30 мільйонів з великими потугами розщедрився тільки на 5 мільйонів гривень. Хоч розмах і був рубльовий, та удар вийшов дубовим. Влада не тільки навішала локшину на вуха слобожанським селянам, а й сповна пошилася в дурні зі своєю «програмою». Тож, щоб не викликати регіонального скандалу, на лютневій сесії обласної ради депутати більшістю голосів хутенько «прийняли її до відома», після чого питання розвитку сільських територій зняли з контролю...

У новий похід на «порятунок» села — інохіддю руш!

А за місяць — не повірите! — у тій сесійній залі знову вдарили в литаври на честь нової регіональної програми «Розвитку сільських територій Сумської області на період до 2020 року». Дивина та й годі! Не встигли «відспівати» попередницю, як уже возносять осанну наступниці. Чимало ошелешених присутніх (заради такого «торжества» обласна влада подбала, щоб про її «батьківське піклування» з перших вуст довідалося якомога більше майбутнього електорату) від такого «сюрпризу» ледь зі стільців на посповзали. Тим часом доповідачі співали оди черговій «сільській пасії» та керівництву держави за «мудрість та невпинну турботу» про добите до ручки і вже навіть трохи здеградоване від цієї «опіки» українське село. Подумалося: невже «Програми розвитку агропромислового комплексу до 2015 року», народженої у владних муках минулого року, виявилося замало для іміджу регіональних керманичів?

— Регіоналам, либонь, не дають спокою рекорди «баби-семиділухи», — висловлює припущення Григорій Поляков. — Тож цього разу вкотре заново «розвиватимуть» на селі освіту, несільськогосподарське підприємництво, транспортне сполучення і зв’язок, медичне обслуговування, культурне дозвілля, торгівлю, фізкультуру та спорт і т. д., і т. п. І сміх і гріх...

Програми плодяться, мов гриби після дощу, а переважна більшість сіл регіону вже б’ються в останніх конвульсіях. Вдумайтесь лишень: за роки незалежності у сільській місцевості регіону закрито 143 дошкільні заклади і 131 школа, за вітром пущено 80 лікувальних і 329 культурних закладів, а кількість сільського населення на Сумщині зменшилася майже на 43 відсотки.

Останні два роки держава фактично «підтримує» вимираюче село лише... новими програмами «розквіту». Потрібні факти? У 2008 році сільське господарство області отримало з державного бюджету 113 мільйонів гривень, у 2009-му — 22 мільйони, у 2011-му — 13,5 мільйона гривень. Село можна відродити лише конкретними ділами, а не програмами-фантомами...

Зупинюся лише на кількох постулатах цієї, з дозволу сказати, програми. Одним з її пунктів передбачено зростання зайнятості сільського населення за рахунок розвитку малих підприємств з переробки, побутового обслуговування населення, легкої, харчової промисловості тощо. На папері все ніби чин-чином. А коли вчитаєшся — розумієш: ніколи баба не стане дівкою. У новій програмі записано: збільшити кількість малих підприємств у сільській місцевості на 10 тисяч населення з 15 до 36. І все! Жодної конкретики, яких і скільки, та головне — за чий рахунок. Добрий джин допоможе чи, можливо, замість нього цю справу доручать одному з українських олігархів? Відповіді не знайдете на жодній з 93 сторінок програмного «талмуда».

— «Програмістам», певно, невтямки: для того щоб заохотити населення до реалізації їхніх утопічних розробок, людям потрібна мотивація. Тобто — фінанси, пільгові умови на оренду приміщень і землі, закладення в обласному бюджеті певних коштів для компенсації банківської облікової ставки, зменшення або відтермінування на певний час сплати податків тощо, — загинає пальці Григорій Поляков. — Зліпили поспіхом заходи і думають, що ласку селянам зробили — врятували село паперовою турботою. За такого підходу малі підприємства невдовзі взагалі зникнуть з сільської карти. Не вистачає власної кебети — скористались би досвідом попередників.

І це правда. Ще недавно однією з рушійних сил на селі була споживча кооперація. Кооператори стимулювали сільських мешканців до заготівлі лікарських рослин, розведення кролів, вирощування свиней, корів, організували приймальні пункти для здачі макулатури, металобрухту, вирощуванням на присадибних ділянках міні-садків, з яких ягоди і фрукти потрапляли на переробні заводи. Для заохочення селян створили низку заготівельних пунктів і контор у кожному районі. Причому всі кооперативні заходи стимулювали не лише карбованцем, а й товарами підвищеного попиту. Нині від кооперації зосталися хіба що, як то кажуть, ріжки та ніжки.

Аналогічна ситуація також з побутовим обслуговуванням сільського населення. Торік, приміром, на одного працівника побутового закладу припадало 1000 селян(!). А надав він послуг упродовж року кожному селянинові в середньому «аж» на 4,5 гривні. За ці гроші навіть шнурків на черевиках сьогодні ніхто не зав’яже.

Викликає низку запитань й абстрактна газифікація сільських територій, яка, за словами Григорія Полякова, також тримається «на взагалях» та віртуальних підпірках. Так, зокрема, у програмі записано: «Розроблення і виконання програм будівництва газопроводів-відводів, розвитку газових мереж високого та середнього тиску і регіональних програм поетапної газифікації сільських населених пунктів...». Усе начебто «в шоколаді». Закриємо очі на відсутність джерел і суми фінансування цього «глобального» проекту, місця і терміни його реалізації. Нехай це залишиться на совісті «програмістів». Звернімо увагу лише на графу «скорочення природного газу», вміщену в «індикаторі ефективності виконання Програми», в якій чорним по білому зазначено, що у 2011-му економія становитиме 4,3 відсотка, у 2020-му — вісім. Яким чином? Невже сільських господинь навчать варити борщ лише на третині газової конфорки? Чи, можливо, подача газу в села здійснюватиметься за графіком? Нонсенс.

— Ніякої нісенітниці, — не погоджується депутат Поляков. — Адже нинішня «Програма розвитку сільських територій» призначена не для реалізації, а лише для оприлюднення з трибуни. Тому в ній і немає жодної конкретики. Ліпили її, як я розумію, на колінах і поспішно, як передвиборну приманку для сільського електорату. Раптом клюне, сердешний. Як концепція для розробки справжньої програми — вона годиться. Але не більше. На противагу сказаному в мене не знайшлося навіть слабенького контраргументу. 

Адже загальна кошторисна вартість нинішньої дев’ятирічної сільської «оздоровниці» вп’ятеро менша за її попередницю і заледве витягує на 772 мільйони гривень проти колишніх 3,7 мільярда.

Це — перше. По-друге, питома доля участі держави в ній становить аж 2,5%, або 16,5 мільйона гривень — майже у 135 разів(!) менше, ніж передбачалося в попередній програмі. На обласний і місцевий бюджети разом припадає близько 159 мільйонів. Тож решта ляже на плечі суб’єктів господарювання — місцевих фермерів та сільгоспвиробників.

— На потужні міжнародні аграрні компанії та холдинги у програмі навіть натяку немає, — стверджує Поляков. — Бо вони — недоторканні. Тож на владний «рай» знову горбатимуться прості селяни. Хоча, думаю, їх ця повинність також обмине. «Творці» програми хизуватимуться нею тільки до виборів, а потім взагалі забудуть про своє недолуге дитя.

— А як бути з розрекламованою ще минулого року «дорожньою картою», де все мало бути розписане в нинішній програмі до останньої коми й останньої копійки?

— Чи обласні очільники тільки «стращали» нею депутатів, чи, можливо, хотіли набрати у виборців додаткові рейтингові очки. Іншого пояснення в мене немає.

Після нас — хоч потоп

Остаточно переконали мене в ефемерності порятунку села нинішньою обласною владою «епохальні» рядки з розділу 10-го: «Етапи реалізації і контроль виконання Програми»: «Виконання Програми буде здійснюватись у два етапи. На першому етапі (2012—2015 роки) передбачається проведення організаційної, інформаційно-роз’яснювальної та іншої роботи з питань забезпечення виконання Програми...». І лише на другому етапі, який припадає на 2016—2020 роки, передбачається «активне нарощування обсягів виконання Програми, забезпечення виконання передбачених концептуальних, соціальних і безпосередньо виробничих показників, подальше суттєве та організаційне її наповнення...».

— Ось тобі, Грицю, і всі вечорниці, — невесело сміється мій візаві. — Перші чотири роки влада співатиме селянам колискову, мовляв, дивіться, як ми дбаємо про вас.

— Але на другому етапі таки візьметься до справи?

— Якщо на наступних президентських виборах переможе їхній кандидат, то, можливо, і візьметься. Та, швидше за все, засуне своє неоковирне «дитя» у найтемніший закуток і розпочне розробку «нової» концепції «порятунку села». Якщо регіонали «пролетять» на президентських виборах, тоді розгрібати їхні «епохальні напрацювання» доведеться іншим.

Коментарі, в таких випадках, зайві. Зрозуміло одне: якщо події і надалі розгортатимуться за сценарієм депутата Сумської обласної ради Григорія Полякова, то слобожанські селяни навряд чи побачать на власні очі оновлене рідне село. Швидше за все, всі села з селянськими надіями будуть поховані під стосом віртуальних програм «розквіту» і «процвітання»...

 

Сумська область.