Перемогти туберкульоз — реально

Один хворий може інфікувати в середньому 10—15 здорових осіб. Саме це сприяє поширенню інфекції. Щоб зрозуміти масштаби проблеми, наведу кілька цифр: в Україні щорічно 30 тис. українців захворюють на цю важку недугу. 8 тис. помирають або стають інвалідами. У нашій державі епідемія туберкульозу перейшла в категорію національної проблеми, оскільки офіційна кількість хворих, які перебувають на диспансерному обліку, перевищує один відсоток населення. А це — більше 500 тисяч осіб.

Україна на сьомому місці в Європі із захворюваності на туберкульоз (після Росії, Грузії, Молдови, Киргизстану, Румунії та Казахстану). За 2011 рік в Україні виявлено 29 тисяч хворих на активну форму туберкульозу, з них — 933 дитини віком до 18 років. А тому профілактика та раннє виявлення туберкульозу є головним завданням медичних працівників. Утім перемогти хворобу сьогодні стало реально. Як голова профільного парламентського комітету, хочу розповісти про законодавче забезпечення боротьби з туберкульозом в Україні.

У 2010 році Верховна Рада України ухвалила в першому читанні Закон України про внесення змін до Закону України «Про боротьбу з туберкульозом». А 22 березня цього року законодавчий орган держави остаточно приймає рішення та ухвалює цей документ як закон.

Хочу зазначити, що законодавчий акт було розроблено з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я з боротьби із туберкульозом та сучасної світової практики правового регулювання проблем у галузі боротьби з туберкульозом.

Закон дасть змогу істотно підвищити ефективність методів боротьби з цією соціально небезпечною хворобою та скоротити масштаби епідемії. Президент України Віктор Янукович 13 квітня 2012 р. підписав цей законодавчий акт. Отже, сьогодні закон уже набув чинності.

Перш ніж перейти до суті документа, хочу зупинитися на самій проблемі туберкульозу, щоб стало зрозумілим, наскільки важливим є ухвалення законопроекту.

І розпочати потрібно, мабуть, із тубдиспансерів. Вхід та вихід з цих лікувальних закладів — вільний. Ризики поширення туберкульозу серед населення нерідко підвищуються внаслідок безвідповідальності хворих на заразні форми туберкульозу та порушення ними режимів лікування. Вони без будь-яких перешкод можуть виходити в місто, їздити у громадському транспорті, відвідувати розважальні заклади тощо. При цьому стійкі сухоти, які вони розповсюджують повітряно-крапельним шляхом, небезпечні для здоров’я оточуючих.

Варто зазначити, що переривання курсу лікування туберкульозу може викликати формування лікувально-стійкої форми туберкульозу. Найстрашнішою є мультирезистентна форма хвороби. Вона, на відміну від звичайної, не піддається лікуванню традиційними методами.  Безвідповідального хворого можна порівняти з живою бактеріологічною зброєю. Тому і медики, і громадськість вже давно наполягали на їхньому примусовому лікуванні.

Нова редакція ухваленого закону врахувала ці побажання. У разі, якщо хворі на заразні форми туберкульозу у тому числі під час амбулаторного чи стаціонарного лікування порушують протиепідемічний режим, тобто ігнорують встановлений лікувальний режим, вони за рішенням суду можуть бути примусово госпіталізовані на лікування до протитуберкульозних закладів.

Утім лише заходами примусу подолати туберкульоз неможливо.

Дуже важливим і ефективним інструментом є мотивація хворих до початку та завершення лікування.

Саме тому законом визначено таку систему правовідносин між державою і хворим на туберкульоз, яка дає змогу створити максимально прийнятні умови для лікування. Хворий має право лікуватися як в умовах стаціонару, так і амбулаторно. При цьому його безоплатно забезпечують необхідними ліками, препаратами для хіміопрофілактики, а під час перебування на стаціонарному чи санаторно-курортному лікуванні у протитуберкульозних закладах — безоплатним харчуванням за підвищеними, порівняно з харчуванням у звичайних лікарнях, нормами, оскільки повноцінне харчування є запорукою успіху лікування туберкульозу.

Наголошую: в законі чітко прописано забезпечення кожному громадянину України безоплатної діагностики, хіміопрофілактики, а в разі захворювання на туберкульоз — безоплатної медичної допомоги, санаторно-курортного лікування у державних та комунальних закладах охорони здоров’я.

Під час лікування хворих забезпечують протитуберкульозними препаратами відповідно до їх переліку і обсягів, затвердженими центральним органом виконавчої влади.

Також держава подбає про хворих та інфікованих мікобактеріями туберкульозу дітей, для яких державою створюють спеціальні лікувально-профілактичні заклади, де передбачені умови для одночасного проведення лікування та навчання. У цих закладах діти також забезпечуються повноцінним безоплатним харчуванням згідно з нормами, встановленими Кабінетом Міністрів.

Відповідно до вимог Закону «Про протидію захворюванню на туберкульоз» відтепер з метою своєчасного виявлення хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу, а також з метою запобігання поширенню хвороби здійснюватимуться обов’язкові щорічні профілактичні медичні огляди. Вони стануть неодмінними для всіх верств населення. Відмова від проходження такого медичного огляду тягне за собою відсторонення від роботи чи навчання.

Найбільшу увагу приділятимуть питанням виявлення туберкульозу серед представників так званих груп ризику. Це — соціально дезадаптовані особи, в тому числі хворі на алкоголізм та наркоманію, а також особи, що перебувають або перебували в установах пенітенціарної системи. Вони також підлягатимуть обов’язковим профілактичним медичним оглядам на туберкульоз.

Побороти сухоти — це першочергове завдання вітчизняної медицини.

Закон передбачає встановити працівникам протитуберкульозних закладів підвищені посадові оклади у зв’язку зі шкідливими та важкими умовами праці, а також надбавки за вислугу років та інші доплати. Адже медичні працівники протитуберкульозних закладів увесь час перебувають у зоні підвищеного ризику. Досить сказати, що півтисячі з них щороку заражаються небезпечною хворобою.

Щоб побороти ворога, його потрібно знати в обличчя. На жаль, останнє десятиліття проблему або замовчували, або робили вигляд, що її не існує.

Як лікар, вважаю правильним та обов’язковим робити щеплення немовлятам проти туберкульозу, тому що таким чином знижується ризик захворювання на туберкульоз в умовах епідемії туберкульозу, яка вже понад 15 років триває в нашій країні. Щеплення проводити необхідно одразу після народження.

Сьогодні проблемою туберкульозу переймаються не лише лікарі, а й держава, громадські організації та благодійні фонди. Нагадаю, що у 2007 році Законом України було затверджено Загальнодержавну програму протидії захворюваності на туберкульоз, яка діяла до 2011 року. Це була перша програма в галузі охорони здоров’я, затверджена на рівні закону. Вона вперше враховувала міжнародні стандарти у сфері контролю над туберкульозом.

Згідно з результатами програми бачимо, що рівень захворюваності на всі активні форми туберкульозу та смертності від нього знизився на 20%. Програма завершилася, а тому на сьогодні після ухвалення Закону «Про протидію захворюванню на туберкульоз» постає питання затвердження нової Державної програми протидії туберкульозу на наступні п’ять років (2012—2016). Проект програми необхідно розробити з урахуванням положень Глобального плану ВООЗ «Зупинити туберкульоз».

Туберкульоз — хвороба, з якою необхідно боротися щоденно, наполегливо та всім без винятку.