Хоча за календарем ще травень, більшість українців уже давно спланували свою відпустку. Однак визначитися з місцем відпочинку, з’ясовується — півсправи. До нього потрібно ще добратися. У власників особистого автотранспорту такої проблеми немає. Їх можуть бентежити лише ціни на бензин. А інші громадяни звертаються до послуг автоперевізників, Укрзалізниці й, рідше, до авіакомпаній.
Не так давно із усього асортименту залізничний транспорт вважався найдемократичнішим і за ціною, і за пропонованим сервісом. Схоже, нині він починає втрачати колишній статус «народного перевізника».
Раніше в Тетяни був вибір: вона могла їздити до батьків у Полтаву або на маршрутці за сто гривень, або на «Столичному експресі» сполученням Київ—Харків, який зупинявся в її рідному місті. Така поїздка обходилася дівчині в 92 гривні у вагоні другого класу. Час у дорозі — три з половиною години.
— Зараз наш експрес скасували. Замість нього пустили новомодний Хюндай Інтерсіті, що йде до Полтави дві години сорок хвилин. Учора пішла купувати квитки. Припускала, що вони будуть дорожчі, ніж на «Столичний експрес». Але не настільки ж! За місце в другому класі заправили 240 гривень, — розповідає співбесідниця. — Я їду із чоловіком. Виходить, за двох, туди й назад, повинні викласти майже тисячу гривень. Такі поїздки нам не по кишені. Порахували: на машині вдвох така подорож обійдеться набагато дешевше. До речі, маршрутка поки що не подорожчала.
За словами Тетяни, біля каси на Південному вокзалі був аншлаг. У черзі вона налічила тридцять чоловік. При цьому комп’ютер у касирки «завис» на півгодини.
— Люди нервували. Одна дівчина навіть розплакалась. У руках вона тримала аркуш з виписаними рейсами поїздів, що їй підходили. Більшість із яких були нічними. А в касі їй пояснили, що таких уже не буде...
У пасажирів поїздів південного напрямку інша проблема. Втім, традиційна для літа — відсутність квитків.
...Ірина й рада була б взяти квитки на новомодні поїзди. Вартість їх киянку не бентежить. Але до Феодосії такі поїзди не ходять. У сезон з Києва пустили лише один поїзд. І якщо ти не встиг купити проїзні за 45 діб до відправлення, максимум на що можеш розраховувати — це на «боковушки» або верхні полки плацкарта.
— Таке враження, що квитки скуповуються вагонами. Вдень телефоную в Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті. Кажуть, на поїзд Київ—Феодосія, що відправляється через півтора місяці, місць у купе вже немає. Довелося телефонувати наступного дня о сьомій ранку і замовляти на день пізніше. За доставку кожного квитка доплатила 25 гривень. Але це значно краще, ніж стояти в касах. Поки достоїшся, квитків уже не буде, — каже Ірина. — Щоправда, подруга радила брати квитки за добу до відправлення. Мовляв, тоді бронь знімають, і часто вагони взагалі йдуть напівпорожні. Але ризикувати побоялася — у нас заїзд у санаторій у певний день. Ми й так на добу запізнилися.
Про сервіс у цьому поїзді жінці й згадувати страшно. Вагони старі, вікна не відчиняються, кондиціонери не працюють або ж їх просто немає. У плацкарті душогубка. Синоптики прогнозують дуже жарке літо. А цей поїзд зі столичного вокзалу відправляється вдень — в саме пекло. Втім, така ж ситуація й з деякими іншими рейсами південного напрямку. У такій ситуації побажання «щасливого шляху» звучить якось цинічно. Пасажирам цих рейсів головне — пережити дорогу без теплових ударів. Адже СВ із кондиціонером (ціна від 700 грн. за квиток) сьогодні може собі дозволити далеко не кожний навіть той українець, що отримує середню зарплату.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
