Цими днями в озеро Нечимне, що біля Ковеля, випущено 400 кілограмів (близько двох тисяч особин) товстолобика. Ця риба, яка активно поїдає озерну і річкову рослинність, на думку ініціаторів акції, має очистити водойму від бездумно висадженого кілька десятиліть тому дикого рису.

 

Організатори акції мали благі наміри: мовляв, рис привабить на озеро диких качок. Та вийшло все навпаки. Невластива для Волині рослина розмножувалася такими темпами, що незабаром заполонила майже всю площу Нечимного. Щовесни народжуючись, а восени вмираючи, вона своїми донними відкладеннями у кілька разів прискорила вмирання цього легендарного озера. Води в Нечимному нині майже немає, а відтак — і качки минають це місце.

Вже майже вісім років автор цих рядків на сторінках «Голосу України» порушує тему відродження заповітного озера. Надійним союзником редакції нашого видання в цій благородній справі увесь час є Державна агенція водних ресурсів на чолі з його головою Василем Сташуком та Волинське обласне управління водних ресурсів. Отримано всі дозволи на проведення рятувальних робіт, розроблено проект, та немає головного: волі обласного керівництва на його реалізацію. На словах влада ніби й «за», а на ділі... Ось і в проханні до уряду України про виділення на 2012 рік коштів на проведення меліоративних робіт знову немає ані слова про Нечимне. А воно тим часом вмирає.

Колись площа лісового озера становила дванадцять гектарів, за часів Лесі Українки — приблизно сім—дев’ять, сьогодні — трохи більше гектара, й те за дощової погоди або після танення снігу. У тривалу ж літню спеку Нечимне майже пересихає. Замість кількаметрової глибини (а геологи стверджують, що подекуди і 7—8-метрової) тепер маємо таку собі калюжу (хай Нечимне вибачить) завглибшки 20—50 сантиметрів.

Тож, чи порятує його товстолобик? Фахівці скептично дивляться на цю ідею. Та і чи виживе ця риба там, де більше десятиліття ніхто окрім жаб та п’явок не може прописатися? 

Через два місяці, в першу неділю серпня, на берегах Нечимного на обласний фестиваль поезії «Лісова пісня» знову зберуться шанувальники творчості нашої славетної землячки Лесі Українки. І може статися, що замість описаного поетесою озера гості свята (а вони приїздять з усієї країни) побачать на лісовій галявині лише покрите сірою драговиною дно колишнього Нечимного.

Фото Сергія ДЕМСЬКОГО.

Так нині виглядає озеро Нечимне.