...А музика звучить

Мешканці Донбасу відтепер мають неабиякі підстави пишатися своїм міжнародним аеропортом «Донецьк». Відкритий за участі Президента країни Віктора Януковича новий термінал завершив готовність грандіозного комплексу для прийому іноземних пасажирів. Кажуть, цього року він очікує 1,2 мільйона осіб! Пхи, пропускна потужність нового термінала втричі більша! А обслужити по першому класу аеропорт готовий до 5 мільйонів! І голова не паморочиться. Усе, що бачиш, окриляє: триповерховий паркінг на 605 авто і відкритий — більш як на 1000 машино-місць; чотири телетрапи; злітно-посадкова полоса для «Боїнгів» та «Айрбасів». Як знак оклику — найвища (на 52 метри) аеродромно-диспетчерська вежа. Усе в купі потягло на рекордні капіталовкладення. З урахуванням виділених у березні 0,4 мільярда гривень на завершення реконструкції, вартість одного донецького термінала стала співмірною вартості цілого аеропорту «Львів» (за деякими оцінками, не вклалися у 4 мільярди гривень). Утім, хіба рахують гроші, якщо їх покладено на вівтар Вітчизни! Та і як порахуєш, якщо підрядникам ніхто ні в чому не відмовляв? За таких умов будують неспішно, з насолодою — так, наче слухають музику Прокоф’єва. Відтепер аеропорт «Донецьк» носитиме ім’я цього великого земляка.

Нарешті завершили і будівництво злітно-посадкової смуги на львівському летовищі. Не так важливо те, що будували її більше року, як те, що аеропорт відтепер прийматиме у 2,5 разу більше літаків, ніж раніше. Якщо, звісно, до нас прилітатимуть. У цьому знову сумнівалися. Прем’єр-міністр Микола Азаров привіз з Брюсселя три умови, за яких Євросоюз змінить гнів на милість — справедливе виборче право, невибіркове судочинство і проведення реформ. А Президент країни Віктор Янукович визнав, що від реформ людей уже нудить, тож тепер піде мова про перетворення. А хіба то інша музика?

Авжеж, інша — вважають чиновники. Дешева іпотека, потребу якої так довго обстоювали «більшовики», здійснилася! Відновили програму доступного житла. Тепер квартиру можна придбати у розстрочку на 15 років під сміховинні 3 відсотки річних! Решту нібито компенсує держава. Голова Сумської облдержадміністрації Юрій Чмирь відзвітував, що продано першу таку квартиру за держпрограмою дешевої іпотеки родині, яка стояла у черзі 10 років! Але одна квартира у полі не мікрорайон. Вона лише свідчить, що оксамитові акорди витіснив бравурний політичний марш.

Підрахували, що виділених бюджетом коштів вистачить на компенсацію кредитів 30 тисячам сімей, якщо мільярд піде на будівництво і ще 10 мільярдів залучать у вигляді кредитів від інвесторів. Але щось не віриться. Банки не погоджуються видавати «довгі» (на 15 років!) кредити під 16 відсотків річних, бо вони дорожчі. Повірити ж у те, що центральний бюджет дограє «іпотечну партитуру» до кінця, означало б запідозрити дотаційні нині регіони у прибутковості. Або дефіцитний на сьогодні Пенсійний фонд у тому, що він не знає, куди гроші подіти. В першому кварталі за рахунок коштів держбюджету стало до ладу аж 1,3 тисячі квадратних метрів житла — 0,1 від загального обсягу: удесятеро менше, ніж було за цей період торік!

Що треба для того, аби сім’ї з трьох чоловік усміхнувся дешевий кредит, як у Сумах? Позику мають надати під 16 відсотків, а перший внесок має становити 25 відсотків від вартості квартири (40 кв. м на сім’ю з однієї або двох осіб плюс 18 кв. м на кожного наступного члена сім’ї, вважай — 58 кв. м). Якщо порахувати, то перший внесок кусається — від 40 тисяч гривень..

Для того, щоб зіграти політичний марш, треба мати музичний слух, якого явно бракує. Ціна квадратного метра дратує забудовників, бо не відповідає собівартості: від 7 до 4 тисяч гривень за кв. м, залежно від міста і регіону. Умови кредитування доступного житла не стосуються найбідніших: треба мати зарплату бодай 7—8 тисяч гривень на місяць. Банки не кредитуватимуть неплатоспроможних клієнтів, а місцеві органи влади не матимуть джерел для належних компенсацій ставок дешевої іпотеки. Кажуть, що це ще не марш, а прелюдія. До розподілу дешевої житлоплощі серед своїх для подальшого перепродажу? До зростання цін на житло внаслідок активізації попиту на нього? Чи для того, аби просто засвідчити, що граєш на водостічній трубі ноктюрни?

Зрештою, буває і так: гадаєш, що граєш, як віртуоз, а інші такої думки не розділяють. До інших, мабуть, треба віднести експертів Transhparency Іnternatіonal, які опустили нашу країну на 18 позицій нижче у рейтингу корупціогенності. На 152-ге місце. Єврокомісія одразу ж вказала, що, попри прийнятий торік закон про запобігання цьому лиху, він не вповні відповідає європейським стандартам і ООН. Хтозна, може вони не чули, що архітектура це — застигла музика, а не розпилювання бюджетних грошей.

До відома, обсяги держзамовлень перед Євро-2012 проти торішньої весни зросли майже вчетверо. А, може, не знають, що їхні лінійні підходи нашому брату прищепити неможливо. От після падіння європейських цін на нафтопродукти в квітні всі експерти очікували травневого зниження цін на автозаправках. Експертно-аналітична група при Міненерговугілля навіть вказала, коли і на скільки: з 12 травня — на 5 копійок за літр, з 15 травня — ще на 5. Але нічого такого не сталося. 16 травня вартість 92-го бензину на моїй автозаправці коштувала навпаки — на 5 копійок дорожче, ніж два-три дні тому. Встояли на місці й середні ціни по країні. Цього ж дня законодавці надали уряду ще один важіль впливу на ціни — плаваючий акциз на нафтопродукти. І, ніби очунявши, ціни пішли на спад.