У неділю, в день 90-літнього ювілею прозаїка, кіносценариста, лауреата Шевченківської премії Івана Чендея на будинку, де він жив і творив, встановлено і освячено меморіальну дошку (на знімку). Її автор Богдан Корж.
У зв’язку з цією подією на ужгородську вулицю Високу, 15 приїхали і прийшли відомі представники влади, творчої й наукової інтелігенції Закарпаття, численні гості. Вів церемонію керівник письменників краю Василь Густі, а спогадами про ювіляра поділилися секретар Національної спілки письменників України Володимир Барна, заступник голови облради Андрій Сербайло, начальник облуправління культури Юрій Глеба, в. о. ректора УжНУ Віталій Ніколайчук, близькі друзі І. Чендея — професор Іван Мешко, народний художник України, академік Володимир Микита, письменник Дмитро Кешеля, поет Михайло Носа... Всі вони говорили про значення Чендеєвої творчості, яку ставлять на один рівень зі Стефаником; про Чендея-співавтора шедеврального фільму «Тіні забутих предків», знятого Параджановим; про гоніння на письменника за повість «Іван»; про те, що Чендей і після смерті залишається високим моральним авторитетом, навіть — камертоном совісті закарпатців, як назвав його під час 70-річного вшанування автор цієї замітки.
Усе Закарпаття широко відзначає це свято. Напередодні в Ужгороді відбулася презентація книги афоризмів І. Чендея «Спалахи іскрин», упорядкованої його донькою Марією; Тячівська райрада ухвалила рішення встановити пам’ятник знаменитому землякові в його рідному селищі Дубовому, заснувати районну літературну премію його імені, назвати навчальні заклади і вулиці Чендеєвим іменем тощо.
Словом, про цю видатну постать у культурі Закарпаття ХХ століття і українській літературі загалом нащадки ще говоритимуть довго.
Ужгород.
Фото автора.
