Торік на замовлення Державного комітету телебачення та радіомовлення України за програмою «Українська книга» випущено збірку віршів та розповідей «Ефіопія» Сергія Жадана. У квітні 2012-го через методкабінет управління освіти, за кошти Міністерства освіти, молоді та спорту видання завезено до шкільних бібліотек міста Ровеньки.

С. Жадан зазначив в одному з віршів: «В дитинстві ми читали його книжки, можливо, тому і виросли такими злими». Якими ж виростуть наші діти після того, як прочитають твори С. Жадана? Що в його поезії доброго і позитивного? Ненормативна лексика, яку поет використовує немов хуліган, чи те, що ПІДГЛЕДІВ, як «птахи... клекотіли... і с-ли, с-ли, с-ли на ці чортові помідори»?! Чи те, що ПІДСЛУХАВ, як мама звертається до сина: «Ти, сука, весь клей винюхав, обої нічим приклеїти»?

Які СЕКРЕТИ розкриває нашим дітям поет? Про те, що зараз «можна буде купити на ринку хліб і набої для калаша», про те, як треба поводитися на поминках: «Хтось побіг за шампанським для жінок. Хтось намагався підкотитись до вдови і питався, чи є в неї хлопець. Хтось побив молодого поета, який писав патріотичні сонети. Той лежав на підлозі, облитий шампанським і сльозами вдови. І перш ніж вдова устигла викликати наряд, вони били посуд і друкарську машинку покійного»?

Автор з пафосом стверджує, що «в наш час зникло саме поняття християнської етики». 

А що зробив нав’язаний школі поет, щоб її відродити? Талановито, визнаємо, описав малокультурних цинічних співгромадян. А що повчального та патріотичного підслухав, підгледів і поділився тим з дітьми? Хіба що, як поводитися, кинувши школу і сім’ю: купити в аптеці два флакони спирту і тоді буде весело, «атмосфера буде просякнута пристрастю, вином та небезпекою», а життя «безкінечним і солодким, як безкоштовна карамель». Де взяти гроші? Можна «пограбувати кіоск із тютюном», можна «бомбанути якогось комерсанта — забрати мобільники...», можна поїхати в Ялту, «аби збути анашу». Чим не інструкція для неповнолітніх «романтиків»?

Не знаю, як автор «Ефіопії» докричався до Міносвіти, що розпорядилося розповсюдити книжку по дитячих бібліотеках, але чи потрібно їм те зло, яке поет пропагує — питання не риторичне.

Вважаю, чиновників, які сприяли, щоб ці «інструкції» були доставлені у дитячі бібліотеки, треба притягти до відповідальності за пропаганду насилля серед дітей.

Микола ГЕТЬМАН, директор Ясенівської гімназії-2.

Ровеньки

Луганської області.

 

Коментар

Не для дітей

Здається, тут Сергій Жадан наразився на несправедливу критику. Як кожен справжній поет, він нічого не пропагує й тим більш не дає інструкцій. Адже не Жадан вигадав «погані слова» і не Жадан створив ту неприглядну дійсність, що нас оточує. Якщо оцінювати поезію винятково як «пропаганду», то і від самого Тараса Шевченка доведеться залишити в шкільній програмі тільки «Садок вишневий...». Бо хіба в «Заповіті» нема насильства («вражою злою кров’ю волю окропіте»)? А в «Гайдамаках» взагалі страшне: там Гонта зарізав дітей за те, що вони католики.

Сердитий читач пише: «Не знаю, як автор «Ефіопії» докричався до Міносвіти, що розпорядилося розповсюдити книжку по дитячих бібліотеках». А ніяк! Жадан тут ні при чім. «Ефіопію» видано за державною програмою «Українська книга». Ця програма спрямована на підтримку бібліотек, що самі не мають коштів на закупівлю літератури. Механізм тут такий: видавці пропонують список книжок, а незалежна Експертна рада при Держкомтелерадіо відбирає з цього списку те, що здається експертам найпотрібнішим. А вже потім, коли книжки видано, їх розсилають по бібліотеках. Може, справді, саме цю Жаданову збірку не обов’язково було надсилати шкільним бібліотекам. Але в державі нема ефективної цільової програми популяризації книги. Тут все як на овочевій базі: головне — відвантажити, і нікого не цікавить, «бабі квіти, дітям морозиво», чи навпаки. Замість Жадана могли прислати виданий 2011 року за тією самою програмою 54-й том повного зібрання творів Івана Франка, драму Лесі Українки «Руфін і Присцілла», книгу Івана Дзюби про Ліну Костенко або книгу «Воєнне мистецтво Давньої Русі». Одне слово, є з чого вибирати — але сам вибір у державну програму не закладено.

Віталій ЖЕЖЕРА.