Людей завжди цікавило все таємниче та незвідане... Ми думаємо: як добре там, де нас немає. Але чи завжди по той бік кордону ховається щасливе життя? На це питання спробувала відповісти художниця Дар’я Скорубська (на знімку). У березні в галереї «Garna Gallery» було відкрито її виставку «Заборонене місто». На картинах зображені реальні історичні факти — падіння імперії Цін і біографія останнього китайського Імператора Пу І.
Заборонене місто в самому серці Пекіна було відрізане ровами й пурпурно червоними стінами. В «Колишньому палаці» мали право перебувати лише імператор, його дружини, наложниці та євнухи, а для простих смертних він був недоступним. «Пурпурне заборонене місто» було чимось схожим на клітку, де, відгородившись від реальності, жив імператор зі своїм оточенням. Трагедія примусового ув’язнення — основна тема мальовничих полотен молодої художниці.
Жовтий був головним кольором, який Пу І бачив у забороненому місті. Він називався «Сяючий жовтий», бо символізував золото та сонце. Частини будинку, покривала на ліжках, одяг і навіть тарілки були жовтими. Арт-директор галереї Дарина Корчевська зазначила: «У художниці дуже цікава палітра й мені подобається, як вона передає червоний колір. Тут багато золота, а поєднання червоного із золотим — класичне. Можна написати тисячу робіт на тему Китаю, Єгипту, Японії, але вони будуть мертві, неживі. Кожний портрет пензля Дар’ї Скорубської про щось думає, що дуже важливо. Це як у роботах старих майстрів — дивитеся на картину й розумієте, що перед вами сидить конкретна людина, котра щось переживає. Це насправді рідкість — побачити молодого художника, який вміє так відчувати».
Як розповідає Дар’я, вона вибрала східну тематику, тому що «кров покликала». Її мама із Середньої Азії, з дитинства кухня східна, у майстерні були присутні східні мотиви. Коли переїхала до Києва в академії з художницею вчилося багато хлопців китайців. «Одного разу я працювала й поруч писав Цинзи. Мені сподобався його профіль, і я захотіла написати китайський портрет. Почала цікавитися, копатися в історії... і тут за потоком інформації хлинули образи. Я почала заглиблюватися в історичну долю персонажу. Трагедія ніколи не залишає мистецтво байдужим», — каже художниця. Ще в трирічному віці імператор сів на престол. Після закінчення двох років, коли імперія була на межі краху, за нього підписали пакт про зречення від престолу. Після зречення він номінально залишався імператором і не міг покинути заборонене місто. Пу І жив у розкоші, все стелилося до його ніг, але при цьому, дотримуючись традиції, він не міг піти. Всю свою молодість він провів в ув’язненні й тільки у двадцять років останній цінський імператор покинув місто.
У роботах художниці відчувається приреченість. Імператор не зі своєї волі був відгороджений від суспільства. У сучасному світі, навпаки, спостерігається тенденція розшарування суспільства. Ті, хто мають вищий соціальний статус, самі відвертаються від народу. Хто знає, можливо, подібні заходи спонукають відвідувачів до міркувань...
(Юн-прес).
Фото автора.
