«Рубайте швартові та пускайте цю флотилію вниз, попередньо покропивши молотовською сумішшю!»

Така само реакція на наші публікації й інших установ, зокрема інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Києві Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, котра зверталася до правоохоронних органів усіх рівнів з вимогою вжити заходів. Але власники «Баккари» плюють на них — і на правоохоронні органи, і на київську владу разом узятих — з високої гірки. Вони не лише не бажають податися геть, а ще й захопили частину зеленої зони, облаштувавши під’їзні шляхи, автопаркувальний майданчик і встановивши поблизу торговельну палатку.

Тепер зваблюють потенційних постояльців «розкішними номерами просто на Дніпрі, з більшості яких можна милуватися панорамними краєвидами на ріку, близькістю до станції метрополітену та історичного центру». І це щира правда: розкішнішого й дохіднішого місця для заробляння грошей підприємцям годі шукати. Тільки як це поєднується з інтересами городян, котрих вони позбавили ще й цього шматка природи, де можна було відпочивати?

Днями на захист парку і берега ріки вийшли члени Дніпровської районної організації Політичної партії «Зелені» та Молодіжного екологічного центру, котрі партії  акцію протесту. На території, де до незаконного швартування «Баккари» та ще одного безіменного плавзасобу могли відпочивати городяни, активісти грали в бадмінтон, каталися на велосипедах, здійснювали кінні прогулянки, які відтепер тут неможливі, намагаючись привернути цим увагу і влади, і громадськості.

— Чи не найскандальніші самозахоплення зелених зон — у Гідропарку. Приміром, готелю-дебаркадеру «Баккара» комунальне підприємство «Плесо» позаторік в усній формі, без документів дозволило пришвартуватися і облаштовувати набережну. Недавно на запит нашої організації генеральний директор «Плеса» Павло Походій повідомив, що готель розміщений... відповідно до укладених договорів, перелічивши організації та установи, котрі підписали дозволи на швартування та облаштування. Це, зокрема, Дніпровське басейнове управління водних ресурсів Держкомітету України з водного господарства; Державне управління охорони довкілля у Києві; Державне підприємство водних шляхів «Укрводшлях» та Укрморрічфлот Міністерства інфраструктури; Державна геологічна служба Мінохорони довкілля; Державне агентство рибного господарства України; центр гідрогеологічних та геолого-екологічних досліджень ГІДРГП «Північгеологія». Тож, переконує пан Походій, «Баккара» має законні підстави для розміщення біля Венеціанського острова.

Я перелічив назви установ з тим, щоб вони усе-таки дали відповідь на запитання: «Як можна дозволити те, що робити забороняє природоохоронне законодавство України?». За ним Гідропарк — парк культури і відпочинку, куди громадяни приходять послухати щебетання пташок, прогулятися тінистими доріжками у спокої і тиші, зрештою, походити босоніж по траві та подихати свіжим, а не загазованим автомобілями повітрям. Законодавство не передбачає розміщення у парку великих об’єктів, у тому числі й готелів, а тим паче — руху автотранспорту.

А представники установ, котрі надали дозволи на розміщення Баккари» з її інфраструктурою, виходить, прочитали природоохоронне законодавство по-іншому? Що це — непрофесійність, невідповідність чиновників обійманим посадам, чи щось... інше? Та й відповідальні працівники комунального підприємства «Плесо», котре не має права укладати угоди з такими підприємствами, як «Ласвіт», і котрому належить п’ятиповерховий готель «Баккара», вочевидь керувалися іншими інтересами, ніж інтереси киян, адже місце, де стоїть цей готель, призначене для відпочинку. Якими?

Керівник КП «Плесо» запевняє, що «Баккара» не завдає шкоди довкіллю, бо начебто обладнана замкнутою системою збирання і зберігання побутових і стічно-фанових вод з наступною подачею їх спеціальними шлангами в асенізаційний транспорт. Ми просили співзасновників показати цю систему, але всупереч їхній обіцянці це зробити, нам не надали такої можливості.

Ми б не хотіли, щоб нас сприйняли, як фанатиків, котрі будь-що прагнуть комусь насолити. Готель на воді — цікава для приїжджих пропозиція, і місту вигода. Але швартуватися такі плавзасоби мають там, де не завдаватимуть незручностей городянам, бо гості приїхали й поїхали, а киянам тут жити. Я навіть і не кажу про спотворений чудовий краєвид на Довбичку, котрий міг би стати своєрідною «фішкою» Києва: чи багато міст можуть похвалитися такою красою? Місце таких готелів там, де можливе їх обслуговування. У радянські часи по Дніпру снували десятки суден — теплоходів, «ракет», «метеорів», річкових трамвайчиків, які базувались у річковому порту з його централізованим водовідведенням і каналізацією. Чому б «Баккарі» та іншим таким само засобам не облаштуватися там?

Є й ще одне питання — до міської влади: свого часу з Русанівки прибрали кільканадцять плавзасобів — через те, що вони завдавали шкоду довкіллю. Такий само, але мало не найбільший з них — «Баккару» пришвартували у місці, звідки Дніпро несе свої води до водозаборів. Хто це рішення спроможний збагнути? Як його пояснить КМДА?