Сергій КІВАЛОВ, Партія регіонів:
— 26 квітня відбулося засідання Комітету з юридичних питань і прав людини ПАРЄ, на якому розглядалося питання про виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини. Виконання нашою державою рішень Страсбурзького суду можна вважати індикатором дотримання прав людини в країні. Україна, на жаль, входить у десятку проблемних країн, в яких питання виконання рішень Європейського суду з прав людини носить системний і структурний характер. 2009 року проти України Європейським судом було винесено «пілотне» рішення. Такі рішення виносилися й щодо інших держав, зокрема Польщі було винесено чотири такі «пілотні» рішення. Але до 2012 року Україна виявилася першою країною, що не виконала вимоги «пілотного» рішення. Це істотно погіршує авторитет нашої держави. Я глибоко переконаний, що забезпечення механізмів виконання рішень Європейського суду має стати першочерговим завданням для України.
Андрій КОЖЕМ’ЯКІН, «БЮТ-«Батьківщина»:
— Фракції «БЮТ-«Батьківщина» і «НУ—НС» блокували Верховну Раду, вимагаючи припинити катування Юлії Тимошенко і покарати винуватих у її побитті 20 квітня ц. р. Наші вимоги залишаються незмінними, водночас фракція припинила блокування, оскільки у ці хвилини розпочинається засідання суду за касаційною скаргою Ю. Тимошенко у так званій газовій справі. На переконання фракції, сьогодні засідання Верховної Ради повинно було б розпочатися з розгляду надзвичайної ситуації, в якій опинилася наша країна. Різкі, негативні заяви і критична оцінка лідерами країн Євросоюзу та демократичного світу процесів, які відбуваються у нашій країні, засвідчили: Україна стоїть на порозі повної міжнародної ізоляції. Скоро минає півроку, відколи ПАРЄ висунула до нас прості вимоги: гармонізувати кримінальне законодавство України з європейськими стандартами, припинити політичні репресії і звільнити незаконно засуджену Ю. Тимошенко та інших опозиційних політиків. До цього часу на зроблено жодного кроку з виконання цих вимог. Натомість влада перейшла до більш радикальних насильницьких дій. Закономірно, що ці дії влади викликають обурення серед лідерів демократичних країн світу. Верховна Рада повинна взяти на себе відповідальність зупинити сповзання до диктатури, яка приведе нашу державу до прірви.
Микола МАРТИНЕНКО, «Наша Україна — Народна cамооборона»:
— У мене є добра новина для України і погана новина для влади. Українська опозиція не лише об’єдналася, вона виробила і винесла на всенародне обговорення чітку програму дій, план стратегічних змін для країни. Об’єднана опозиція ставить перед собою сім головних завдань, сім кроків до успішної нової України. Найперше — зруйнувати систему беззаконня і тотальної корупції, ліквідувати посади «губернаторів», місцева влада повинна обиратися народом. Друге — ми поставимо владу під контроль суспільства. Президент, народні депутати, судді — всі мають бути позбавлені недоторканності. Третє — ми відновимо справедливість у державі, не кирєєви будуть вирішувати долі людей. Суддівський корпус буде повністю оновлений, в суді можна буде захистити себе не за гроші, а по справедливості. Четверте — корупціонери понесуть сувору відповідальність. Кожен чиновник і члени його родини пройдуть якнайсуворішу перевірку. Бізнес і влада будуть чітко розділені. П’яте — наші енергійні підприємливі люди отримують можливість заробляти. Репресивний Податковий кодекс імені Тігіпка буде скасовано, податків буде сім, а не 700. Шосте — це дасть можливість встановити гідні зарплати і справедливі пенсії всім українцям. Прожитковий мінімум дорівнюватиме 2400 грн. Сьоме — національне надбання, газотранспортну систему нікому не віддамо, а замість дорогого російського газу будемо переходити на дешеву вітчизняну енергію.
Петро СИМОНЕНКО, Комуністична партія:
— 9 Травня — це воістину світле свято. Цього дня ми згадуємо всіх полеглих і вшановуємо живих, тих, хто на фронтах і в тилу кував нашу Перемогу, грудьми закривав ворожі амбразури, визволяв країни та народи з-під ярма коричневої чуми. І тому та байдужність і неповага з боку держави й органів влади, які вони виявили до ветеранів війни під час організації святкування цього року Дня Перемоги, викликає справедливий осуд більшості громадян в Україні. На думку комуністів, День Перемоги — це вінець усієї роботи, увічнення пам’яті, державної підтримки ветеранів, патріотичного виховання нашої молоді. День Перемоги — це привід ще й ще раз осмислити уроки найбільшої трагедії ХХ сторіччя, відлуння якої не стихли досі. Це й можливість осмислити джерела Великої Перемоги, переваги нової системи влади, встановленої в результаті перемоги Жовтня, осмислити правду історії, що протягом усіх років незалежності України знищується.
Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ, Народна партія:
— Україна ніколи не втручалась у політичну боротьбу всередині інших країн, прагнучи привести одну з конкуруючих сторін, більш слухняну і керовану до влади, дискредитуючи при цьому іншу сторону. Не Україна видворяла незаконно і насильницьки зі своєї території представників етнічних нацменшин. Не Україна забороняла своїм громадянам носити національний одяг. Не Україна розміщувала на своїй території секретні тюрми інших держав. Не Україна фальсифікувала суд щодо навмисного вбивства пострілом з танка українського та іспанського журналістів. Нарешті не Україна скасувала покарання за інцест, не Україна на державному рівні, прикриваючись християнськими партійними назвами, освячує інші речі, ворожі християнським цінностям. Нічого цього Україна не робила і не робитиме на відміну від багатьох із тих, хто вважає, що має право бути нашими менторами і вихователями. А по факту — шантажувати і виставляти ультиматуми. Сценарована і зрежисована кампанія тиску і приниження України — це насправді менш за все кампанія проти влади, як дехто думає і чого несамовито прагне. Історія з бойкотом Євро-2012 — це зневага і зверхність новоявлених «старших братів» до мільйонів українців, що живуть очікуванням футбольного свята.
Володимир КАПЛІЄНКО, «Реформи заради майбутнього»:
— Проведення соціально-економічних реформ відноситься до першочергових пріоритетів. Система соціального забезпечення, медицина, освіта і наукова сфера потребують безумовної модернізації. Проте такі зміни мають бути повномасштабними, послідовними і направленими на досягнення головної стратегічної мети — реального підвищення рівня життя пересічного громадянина, відновлення балансу справедливості у суспільстві. Ми мусимо працювати, іти вперед і боротися з єдиним реальним ворогом у цій державі — з бідністю. Відомо, що за рішенням Комітету з економічних реформ уряд до 2 липня має подати перелік законопроектів, спрямованих на реалізацію бізнесу, спрощення регуляторних та дозвільних процедур. Ми закликаємо прискорити цей процес, бо часу для ефективної парламентської роботи після 2 липня фактично вже не буде. Але окрім обмеженості в часі, є й інші ризики, які впливають на якість проведення реформ.