Відому повість Івана Франка «Борислав сміється» нині згадують, коли мова заходить про екологічні проблеми міста нафтовиків. І найчастіше в негативному контексті, бо Борислав вже давно не сміється.
«Загазованість у Бориславі зросла до критичної точки. Я боюся назвати показники, які лягають на стіл. Ситуація нагадує 1972 рік, коли в місті вибухнув один із будинків», — з такою заявою нещодавно виступив міський голова Борислава Володимир Фірман.
Б’є на сполох і Бориславське управління з експлуатації газового господарства. У каналізаційних мережах міста критична концентрація вуглеводневих сполук. Вибух може статися в будь-який час.
Закликає жителів не закривати двері та не заходити до підвалів з вогнем міський відділ із надзвичайних ситуацій.
Що ж відбувається в Бориславі? Наскільки серйозні виклики непродуманої експлуатації нафтового родовища постають сьогодні?
На пороховій бочці
Коли їдеш із Трускавця, навіть не помічаєш, де починається Борислав. Здається, що потрапив на сусідню вулицю відомого курорту. Тільки агрегати, які невтомно качають нафту, нагадують, що ти вже в іншому місті, яке за екологічними проблемами і рівнем захворюваності входить до трійки найнебезпечніших міст Львівської області.
У Бориславі забили тривогу, коли наприкінці лютого на вулиці Довженка на поверхню вирвалась газонафтова суміш. Схоже явище спостерігали в 1972 році перед вибухом будинку на вулиці Володимира Великого, внаслідок якого загинули дев’ятеро осіб. Ще одна трагедія сталася в 1999-му, коли міграція вуглеводневих газів у каналізаційну систему спричинила вибух у цеху «Бориславнафтогазу». Опіки отримали п’ятеро робітників.
У Бориславі з XІX століття видобувають нафту. Поклади підходять так близько до поверхні, що гості відчувають запах нафти всюди. Місто розташоване на території промислового нафтового родовища, яке понад 100 років тому давало 5 відсотків світового видобутку нафти. Родовище виснажене хижацькою експлуата-
цією. Нині «Бориславнафтогаз» дає щороку лише до 100 тисяч кубометрів нафти.
Зменшення видобутку призвело до того, що нафта запливає в підвали будинків. Ще один побічний продукт видобутку нафти — газ, якого щодня в атмосферу потрапляє тисячі кубометрів.
Чи не найкраще про проблеми Борислава знає депутат Львівської обласної ради, корінний житель міста Осип Магур. Інженер-технолог свідомо обрав роботу в комісії з питань екології, природних ресурсів та рекреації Львівської обласної ради, щоб допомогти своїм землякам подолати наслідки загрози, яка нависла над містом нафтовиків. Він щодня на собі відчуває те, що змушені роками терпіти жителі Борислава.
— Що робити? — запитуємо Осипа Магура.
— Мають бути нормалізовані партнерські відносини між «Укрнафтою» та місцевим самоврядуванням, треба виконувати рамкові угоди щодо міста Борислава. Постає запитання: куди йдуть кошти, які надходять у бюджет від видобутку нафти? У Бориславі жахливі дороги. Під час паводків вода розмила міст і вантажний транспорт прямує через цент міста.
Нафта на асфальті
— На деяких ділянках нафта виходить на поверхню, — розповідає Осип Магур. — Нині це типова картина. На вулиці Данила Галицького стоїть 32-квартирний будинок, навколо якого 52 газові шурфи, через які на поверхню ще проривається газ. Люди б’ють на сполох, бо й нафта підходить під самі вікна. Приїжджають цистерни та вичерпують.
Видобуток нафти призвів до високого рівня загазованості. Десятки гектарів землі непридатні для обробітку. Бориславську воду не можна вживати — вона забруднена відходами нафтового видобутку.
У нас проблема з єдиною в Україні озокеритною шахтою. У 2003 році її приватизували, але досі не можемо знайти господаря.
Процеси стають некеровані. Щоб контролювати видобуток озокеритів, потрібно відкачати воду. Шахта затоплена. На поверхню виходять гази і створюють ще вищий рівень загазованості.
Майже 200 років варварським методом ведеться в Бориславі видобуток нафти. Приходили австріяки, поляки, німці — всі черпали. Прийшла радянська влада — черпала, а про екологію ніхто не дбав.
Поки журавлики гойдаються, місто живе
Звичний атрибут міста — невтомні журавлики, що качають нафту (на знімку), — можна побачити навіть в центральній частині Борислава. Поки триває видобуток, місто живе.
— Минулими роками не били на сполох? — запитуємо Осипа Магура.
— У радянські часи процеси були керовані, бо йшов інтенсивний видобуток нафти. А тепер видобуток падає. Скорочують робочі місця, нафторозвідка не працює, не відкривають нових свердловин. «Укнафті» не вигідно. Краще контрабандою завести нафту з-за кордону і заробити швидкі гроші. Не треба платити заробітну плату, давати кошти на екологію.
— Який вихід?
— Щороку потрібно проводити моніторинг загазованості та якості питної води. Це повинно бути як Отче наш.
Виділений із надр Борислава газ не має запаху. Потрібні гроші на його збирання, щоб використовувати на господарські цілі. Борислав на власному газі може обігріватися.
Наступне запитання: що робити з 20 тисячами колодязів, з яких черпали нафту? Два століття вони занедбані. Бувало, що колодязі провалювалися й загорялися.
Звідки взяти гроші?
— Хто має фінансувати ці проекти?
— Уряд! Кошти повинні направляти з державного екологічного фонду. Тільки для моніторингу ситуації щороку потрібно близько мільйона гривень. За кордоном у таких містах, як Борислав, стоять надсучасні датчики на будинках і показують рівень загазованості. Відповідна служба одразу реагує на всі відхилення від норми.
— Що зробила обласна рада?
— Якщо взяти карту Борислава, вона вся в червоних лініях. Ми виділяємо близько 400 тисяч гривень на моніторинг державним науково-дослідним установам.
— Чи можна збирати газ, який потрапляє в атмосферу і спричиняє зростання захворюваності жителів міста?
— Щоб газ подати до споживача, треба провести наукові дослідження.
На цьому питанні завжди спекулюють під час виборів, але далі слів справа не просувається.
— Які причини викидів газонафтової суміші в атмосферу? Холодна зима і раптове потепління?
— Я розмовляв із нафтовиками. Їм важко дати однозначну відповідь. Можливо, в надрах відбулося зміщення пластів.
— Чого ви очікуєте від центральної влади?
— Депутати Верховної Ради повинні пам’ятати, що на Львівщині є місто Борислав, яке вже не сміється, а плаче гіркими сльозами. На батьківщину Івана Франка потрібно відправити екологічну інспекцію, щоб вивчити ситуацію і виділити кошти на розв’язання проблем, які накопичувалися десятиліттями. У місті найвищий рівень захворюваності. У Дрогобицькій онкологічній лікарні найбільше пацієнтів з Борислава та Стебника. Місто вимирає. Згортається виробництво. Населення — 36 тисяч. Колись було 42 тисячі. На одного пенсіонера припадає один працюючий. Не забуваймо, що від центру Борислава до Трускавця кілька кілометрів. Складна екологічна ситуація має безпосередній вплив і на відомий бальнеологічний курорт.
Львівська область.
Фото Наталії СОЛОВЧУК.
