Якщо з рекламних щитів уздовж доріг вам мило усміхаються особи у вишиванках, це ознака того, що невдовзі вони ринуть на вибори. Тож вітають з усіма святами і бажають, бажають... Побожність і патріотичність електорату Тернопільщини давно навчилися вміло експлуатувати місцеві учасники виборчих перегонів. Дивлячись на них, вбираються у вишиванки і «десантники» зі столиці. Одна партійна лідерка, мабуть, щоб бути оригінальною, накинула на шию вишиваний шарфик. «Хоч би слово колись українською мовила, — почула коментар у громадському транспорті, — думає шарфиком вишиваним нас купити...»
Партійним князькам непросто поступитися один одному
Дарма, що офіційного старту виборам народних депутатів поки що ніхто не давав. Деякі претенденти ще з літа минулого року підкорюють електорат: їздять на зустрічі, вітають зі святами, створюють штаби, виступають із заявами, купують цілі полоси у місцевих виданнях. Поки опозиція визначається зі спільними кандидатами, окремі з них уже активно діють, викликаючи невдоволення тих, хто вважає округи своїми. Причому це люди з одного опозиційного табору. Тож годі сподіватися, що домовленість про спільні дії, досягнута лідерами вгорі (хоч і їм перемовини даються нелегко), беззастережно сприйметься внизу. Місцевим партійним князькам, які часто ворогують між собою, непросто буде поступитися місцем один одному заради спільної справи. На минулих виборах до місцевих рад нинішні союзники «Батьківщина» і «Фронт змін» активно змагалися. Можна не сумніватися, що справжні баталії ще попереду.
Останнім часом в області виросло немало цікавих політиків. Причому і опозиційних до нинішньої влади, і лояльних до неї. Вони вже мають певний політичний потенціал, ім’я. Однак у них практично немає організаційної та фінансової підтримки. Цю особливість добре знають у столиці, тому не дивно, що там чимало охочих «десантуватися» на Тернопільщині. Так було у попередні роки, так повторюється тепер. Мало кого з нетутешніх, а були це спочатку переважно письменники, згодом — представники бізнесу, можна було бачити у своїх округах після виборів. Хоча заради справедливості слід сказати, що й тих кілька депутатів-вихідців із краю практично нічого не зробили для його розвитку.
Між тим, влада має достатньо авторитетних людей, здебільшого місцевих господарників-аграріїв, щоб закрити ними чотири з п’яти округів області. Вони навряд чи йтимуть на вибори під прапорами провладної партії, але ніхто не сумнівається у їхніх справжніх політичних симпатіях. Зрештою, для них головне — захистити свій бізнес. Щоправда, влада також активно лобіює одного зі столичних банкірів. Він пропонує програму розвитку інфраструктури та благоустрою населених пунктів, має кошти на її реалізацію.
Координатор Тернопільської експертної групи Ярослав Чорнозуб припускає, що у представників влади є шанси перемогти у чотирьох із п’яти мажоритарних округів. А ось представники опозиції впевнені: перемога в усіх п’яти мажоритарних виборчих округах буде за ними.
Заяви про фальсифікації вже лунають
Як заявив під час засідання прес-клубу народний депутат, представник УНП Ярослав Джоджик, під час усіх виборів за роки незалежності Тернопільщина голосувала за національно-патріотичні сили. Він не має сумніву, що і цього разу їхні представники отримають щонайменше 90 відсотків голосів. У тому, що провладна партія — «політичний банкрут», переконаний заступник голови обласної організації ВО «Свобода» Михайло Головко. Представник цієї само політичної сили, голова обласної ради і ймовірний кандидат у народні депутати по мажоритарному округу Олексій Кайда вже сьогодні говорить про необхідність запобігти фальсифікаціям і захистити свій вибір. «Кожний програний округ у Західній Україні — це мінус опозиції в межах держави», — переконаний він. А Ярослав Джоджик вважає, що новий закон про вибори мінімізує фальсифікації.
Можливо, заяви про фальсифікації лунають тому, що в опозиції немає стовідсоткової впевненості у перемозі навіть у найпатріотичнішому, за її визначенням, краї? А заклики до об’єднання і виступу єдиним фронтом поки що залишаються закликами. У деяких округах уже тепер представники опозиційних сил взялися поборювати один одного. Чи поступляться амбіціями, коли треба буде визначатися з єдиним кандидатом?
Не все так однозначно і з електоратом. Можливо, представники старшого покоління і далі стоятимуть на своїх позиціях правого ухилу. І це зрозуміло: чимало з них були репресовані, зазнали переслідувань у роки радянської влади. Вони завжди брали активну участь у виборах. Але правда і в тому, що старші люди відходять, а що насправді думає молодь, практично ніхто не знає. Здебільшого вона аполітична і відверто ігнорує вибори. Останні соціологічні опитування серед студентів тернопільських вузів показали однаковий рівень підтримки молодіжним крилом «Батьківщини» і Партії регіонів, тоді як між цими «дорослими» політичними силами колосальний розрив.
В опозиції розчарувались, владі не вірять
Навряд чи можна чимось компенсувати величезне розчарування тернопільців після помаранчевої революції. Вони були в її авангарді, а результат? Не додають оптимізму і дії місцевої представницької влади, хоч у ній переважають національно-патріотичні сили. Вони здебільшого зациклюються на політичних питаннях глобального масштабу і недостатньо уваги приділяють розвитку економіки. Область роками б’є рекорди з низької зайнятості, великої кількості заробітчан, наймізернішої зарплати, але це мало турбує місцевих депутатів.
Ще одна особливість, яку відзначають соціологи. Під час опитувань деякі респонденти відмовляються висловлювати свою думку, хоч раніше такого не було. Бояться, але кого: влади чи опозиції? Провладна сила інтенсивно нарощує свої ряди. Поповнення переважно з бюджетних організацій, але це також не гарантія того, що нові члени партії голосуватимуть так, як вона хоче. Галичани здавна вміли пристосовуватись. І це не дивно, адже доводилось жити в різних імперіях. І хоч нині Україна незалежна, але коли відчувається сильна рука, то краще бути далі від гріха.
На думку Ярослава Чорнозуба, результат Партії регіонів на виборах в області може бути вищим, ніж показують нині соціологічні опитування. Не остання з причин — розбрат серед опозиціонерів. Але чи виграє від цього у кінцевому підсумку влада? Коли помахом однієї руки вирішується доля закону чи поправок до нього, це небезпечно для суспільства. «Мені хотілося б, щоб у парламенті була сильна опозиція, — каже пан Ярослав. — Щоб Президент, маючи величезні повноваження, не використовував їх безоглядно, щоб була система стримувань. Що більше представників опозиції дасть Західна Україна, то менше буде можливостей повністю узурпувати владу».
На політичній карті Тернопільщини переважають праві та правоцентристські сили. Найактивніші «Свобода», «Фронт змін», «Наша Україна». Дещо знизила темпи «Батьківщина», хоча в неї в області все ще багато прихильників. Заявляють про себе «Громадянська позиція», «Удар». Зростають лави Партії регіонів. Ліва ніша практично порожня, хоч витоки соціал-демократії в Галичині давні й потужні. У попередньому складі обласної і Тернопільської міської рад соціалісти, наприклад, мали свої фракції, а тепер їх не видно і не чути.
Пересічному виборцю важко зорієнтуватися, хто є хто серед претендентів на депутатський мандат. Годі сподіватися на об’єктивну інформацію в місцевих друкованих виданнях. Хто платить, той замовляє музику, а оплачені статті видно, як мовиться, неозброєним оком, хоч їхні автори й ховаються за псевдонімами. Не набагато краща ситуація в електронних ЗМІ. Менш-більш об’єктивну інформацію можна отримати хіба що в інтернет-виданнях.
«За кого голосувати?» — дедалі частіше запитують тернопільці один одного. Більшість із них мали сталі політичні уподобання, і раніше таких запитань не виникало. Нині їхні погляди розмиті: в опозиції розчарувались, владі не вірять. Дехто взагалі не має наміру брати участь у виборах. Кого оберемо?
Тернопільська область.
