Липкі руки чи хисткі закони

Доволі часто працівники Державної фінансової інспекції області встановлювали факти, коли в касі установи банально не вистачало грошей. Та й не тільки грошей, а ще й продуктів або іншого майна, котре, за документами, мало бути. Загальна сума цих нестач протягом року становила 4,6 мільйона гривень. Напевно, найбільшого резонансу набула справа, коли в одному з будинків-інтернатів виявили нестачу харчів більш як на 300 тисяч гривень. Тоді вразила не так сума, як моральний бік справи. Адже йшлося про установу, яка опікується тими, хто через розумову відсталість не міг не тільки відстоювати свої інтереси, а й елементарно поскаржитися.

Тоді після ревізорської перевірки за справу взялися і правоохоронці. Прес-служба УМВС повідомила, що посадовець цього інтернату підробляла товарно-транспортні накладні на постачання закритим акціонерним товариством продуктів харчування для інтернату, які фактично не надходили. Своїми діями підозрювана завдала шкоду державному бюджету, тож стосовно неї прокуратура району, на території якого розташований будинок-інтернат, порушила кримінальну справу за ознаками злочинів за статтями привласнення, розтрата майна та службове підроблення.

Здавалося, кричущий факт вимагає якнайшвидшого розслідування. І от на останній колегії ОДА голова облдержадміністрації Василь Ядуха поцікавився, які ж наслідки цього скандалу? Як повідомила начальник управління соціального захисту, справа справді була, але вже за місяць з моменту відкриття її... закрили. Через відсутність складу злочину. Бо продукти нібито ніхто й не крав, просто вийшло певне непорозуміння в бухгалтерському обліку та документах.

Покаранням для тодішнього директора і бухгалтера стало їхнє звільнення. Однак відбулося воно ще до завершення розслідування кримінальної справи. Очевидно, вже не   було можливості залишати на керівних постах людей, під час роботи яких вибухнув такий негарний скандал.

Тепер начебто немає підстав не довіряти правоохоронцям, але виходить, що продукти ніхто не крав. І винних немає. І бюджетні кошти нікуди не щезали з каси?..

На жаль, це непоодинокий випадок. В одному із профтехучилищ ревізори виявили ще одну нестачу на більш як півмільйона бюджетних гривень. Як стверджують перевіряльники, більш як половина цієї суми була незаконно списана як матеріальна допомога учням, а ще третину списали просто без будь-яких документів.

Але в освітян своя думка: ніхто ці гроші до своєї кишені не поклав. А вся халепа лише через неточності в оформленні фінансових документів.

Якщо навіть серед фахівців виникають розбіжності в оцінках і висновках щодо таких питань, то журналісту й поготів не варто робити свої висновки. Та все одно виникає чимало запитань. Зокрема, й таке: чому факти виявлених порушень дуже часто не стають підставами для кримінальних справ. А коли такі й відкривають, то далеко не завжди вони доходять до суду. До того ж суми завданих державі збитків у десятки мільйонів гривень, котрі часто називають ревізори, не збігаються з відшкодованими. То хто помиляється: ревізор, бухгалтер чи правоохоронець?

Минулий рік, за даними обласної Держфінінспекції, приніс бюджету 93 мільйони гривень збитків через неправильне та неефективне використання коштів, майна, землі... Щоправда, завдяки роботі контролюючих та правоохоронних органів за цей само час було усунено збитків на 46 мільйонів гривень. Але 38 мільйонів так і залишилися невідшкодованими. Для суспільства, котре не назвеш не те що багатим, а навіть із середнім достатком та бюджетом, чи не надто велика розкіш так вільно поводитися з державними коштами?

А тому за ними далеко не всі шкодують і бережуть їх. Дивина: як часто кажемо про бідність бюджету на всіх рівнях, але водночас, якщо у когось з’являються думки про лівий заробіток, то нерідко вони стосуються саме бюджетних коштів. Простий, але дуже переконливий факт прозвучав на обласній колегії. Сільські ради двох сусідніх населених пунктів виділяли кошти для закупівлі продуктів до дитячих садків. І садочки схожі, і діти в них їли однаково, і продукти подібні, але одному бюджету покупка обійшлась на сорок відсотків дорожче, ніж іншому.

Як так? «Та просто «потрібних» постачальників треба вміти шукати», — жартують у народі. Здавалося б, тендерні закупівлі всім оскому набили — мають бути надійною загорожею всім фінансовим шахрайствам. А виявляється, тільки за рік із бюджету було використано понад 20 мільйонів гривень без посилань на ці правила.

Та хіба тільки оминання тендерів відкриває шпарину для неефективного використання коштів, майна, землі? Торік під графу «неефективних» в області потрапило аж 93 мільйони гривень. Як зазначають фінансисти, найчастіше втрачали через те, що не змогли дати лад державному та комунальному майну. Саме так сталося з військовим містечком в Ізяславі. Багато років поспіль тільки й розмов було про те, що великий майновий комплекс руйнується, грабується, нищиться. Однак знайти шляхи для його використання так і не вдалося.

Те саме сталося з Ганнопільським спиртозаводом, довготривалі перипетії з майном та власником якого не привели ні до чого, окрім мільйонних втрат.

А те, що нужденні сільські та селищні ради втрачають від того, що не беруть плату за оренду землі, просто не підлягає жодному коментарю. Дивуєшся, невже тільки контролери змогли виявити, що в одній із сільрад Городоцького району зуміли просто так віддати в оренду десять гектарів землі несільськогосподарського призначення і втратили від цього 175 тисяч гривень доходів до свого ж бюджету. В іншому селі, вже в Чемеровецькому районі, не пошкодували аж сто гектарів, за які могли б мати для громади 45 тисяч гривень.

Звідки така щедрість? Залишається лише здогадуватися. Проста істина про те, що ми тільки тоді будемо жити заможно, коли жалітимемо, а не грабуватимемо державну казну, залишається для нас гіпотетичною і дуже далекою від практики. В результаті й виникає то «плутанина» в бухгалтерських документах, то «різночитання» законів, то просто якась незрозуміла шпарина, через яку стікають гривня за гривнею.

 

Хмельницький.