Село Ляшківка є вхідними воротами до Дніпропетровської області з боку Полтавської. Тут ліси поступово перетікають у розлогі лани. Край багатий на родючі землі, річки, працьовитих людей. Здавалося б, дихай на повні груди цілющим повітрям, працюй, живи в радості. Але останнім часом в Ляшківській сільській раді, що об’єднує три села — Ляшківку, Орлівку і Шарівку — вирують справжні мексиканські пристрасті, які декого вже вклали на лікарняне ліжко...

Від маленьких негараздів до великих неприємностей

Ця велика і досить заплутана історія почалася з невеличкого приватного «детективу». Жили-були чоловік з жінкою. Виховували двох синів, доглядали стареньку матір чоловіка, будували хату. Саме тоді нагодилася перебудова. Жінка, яка і до цього тягла на собі роботу, дітей і город, швидко пристосувалася до нових умов, а чоловік, залишившись без роботи, почав пиячити. Сімейне життя дало тріщину, подружжя вирішило розлучитися. І раптом дружина дізналася, що вона разом з дітьми не має права ні на будинок, ні на землю. Одноосібним володарем усього майна є її чоловік!

Жінка подала до суду і виграла його. Щоправда, чоловік подав ще апеляцію. До позовної заяви Ірина Іващенко додала листа односельців. Його підписали мешканці сіл Орлівка, Шарівка, Ляшківка Царичанського району — всього 21 особа. Люди виклали історію сім’ї, яка розгорталася у них на очах. І наприкінці висловили припущення: «Ми були дуже здивовані й обурені, коли дізналися, що з допомогою сільської ради одноосібним власником і господарем спільно побудованого будинку і господи став... Іващенко П. А., якого сільська рада взяла під своє крило і опіку, і закрадається запитання: а може, викинувши жінку з неповнолітньою дитиною надвір із власного будинку, сільська рада матиме із цього якийсь зиск?»

Друга історія стосується сім’ї Джоашвілі. Чоловік Лариси, місцевої мешканки, за національністю грузин, але давно проживає в Україні. І їхній головний дохід — від утримання худоби. Цікавість до роботи Ляшківської сільради подружжя почало виявляти тоді, коли так і не отримало відповіді на запитання, чому плату за користування сінокосами встановлює сільська рада, яка не розпоряджається цими землями? Куди витрачаються кошти? Звідки у родини сільського голови 90 гектарів землі сільськогосподарського призначення, яку обробляють треті особи?

Третя історія стосується Інни Омелян, яка з минулих місцевих виборів працювала секретарем сільської ради (посада, до речі, виборна), а через деякий час написала «Повідомлення про злочин», в якому звинуватила голову Ляшківської сільської ради Юлію Омелян (вони не родичі, просто в селі багато людей мають таке прізвище) у підробці заповітів з метою незаконної передачі земельних паїв померлих селян не їхнім родичам, а іншим зацікавленим особам. Вона і сьогодні стверджує, що в сільській раді існував цілий список одиноких стареньких та «неблагополучних» громадян, на землі яких накинула оком Юлія Володимирівна (згадаймо історію Ірини Іващенко).

Жінки спочатку діяли кожна сама по собі, але потім зрозуміли, що краще об’єднатися. Здавалося б, хто встоїть перед колективним напором, тим паче що у них знайшлися однодумці. Але дуже швидко Ірина Іващенко, Лариса Джоашвілі, Інна Омелян та Лідія Маслак переконалися, що стоять перед непробивною стіною, а неприємності чекають не на голову сільської ради, а на них самих та їхні сім’ї.

Коло знущань

Тільки-но жіночки почали діяти, як на них став чинитись шалений тиск. Цькували не тільки їх та їхні сім’ї, а й тих, хто наважився підписувати колективні листи. З пакета всіх звернень до різних інстанцій та відповідей чиновників сьогодні можна видати товстенний довідник. Довідник з людської байдужості та нехтування своїми службовими обов’язками.

Найбільшу теку становлять звернення до прокуратури. Особисто я перший раз тримала в руках документ, який називається «Повідомлення про злочин», в якому людина сама зізнається у скоєнні протиправних дій.

А ось постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 26 червня 2011 року. «В результаті злочинних дій Омелян І. М., спадкоємцям Дашка В. Г. та Подьо М. І. спричинено матеріальних збитків на загальну суму 67906 грн., що більше ніж у 100 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян станом на 2009 рік, а отже, є істотною шкодою... Омелян І. М. вчинила службове підроблення, тобто злочин, передбачений ч.1 ст. 366 КК України». Однак «у порушенні кримінальної справи стосовно голови Ляшківської сільської ради Омелян Юлії Вікторівни та колишнього землевпорядника Ляшківської сільської ради Омелян Ольги Володимирівни за відсутністю в їх діях складів злочинів... відмовити» — такий вердикт виніс слідчий прокуратури Царичанського району, юрист 3 класу Ю. Науменко. Далі ще кілька відповідей в такому ж дусі за підписом заступників прокурора Дніпропетровської області О. Пєтухова та С. Кузьменка. В той же час я зустрілася з Володимиром Дашком, братом померлого Валентина Дашка, який ледве обстояв у Ляшківській сільраді спадщину-пай свого батька, а про майже вже придбаний пай свого брата дізнався тільки тоді, коли це питання порушили в суді.

До речі, на прийомі у заступника прокурора області, старшого радника юстиції Сергія Кузьменка я побувала разом із жіночками ще раз наприкінці березня цього року. Він наче бачив їх уперше, хоча власноруч підписав лист-відмову ще у жовтні минулого року. І тільки тепер призначено перевірку за участю самих скаржників.

Спитаєте, чому ця справа ніяк не рухалась з мертвої точки в Царичанському районі? Можливо, тому що саме через місцевий суд вирішувалась більшість справ з «невизначеною»» спадщиною? І є ще низка обставин. Про це жіночки якраз і написали у зверненні до редакції: «Прокурор району Р. М. Лавриненко, який працює тут більше 5 років, є родичем — спочатку голови районного суду, а тепер судді Б. М. Сороки. Син голови Ляшківської сільради Іван Омелян теж працює слідчим у Царичанському райвідділі міліції». Ну ось і маєш! Знаменитий американський серіал «Династія» тут просто відпочиває. Погодьтеся, таким родинним колом дуже легко «не бачити» в районі ніяких зловживань чи порушень. Або, навпаки, вершити неправедний суд над тими, хто сам заявив про зловживання?

Адже зовсім недавно саме суддя Сорока, який є родичем прокурора району Лавриненка, розглядав справу Інни Омелян. Хоча у статті 54 КПК України чітко зазначено: «У складі суду, що розглядає справу, не можуть бути особи, які є родичами між собою». На цьому неодноразово наполягав адвокат Інни Василь Руденко, до речі, колишній прокурор Царичанського району. І лише нещодавно справу передали іншому судді, хоча по справедливості, враховуючи «Династію», треба було б її розглядати в іншому районі, або навіть в іншій області.

Балачки на призьбі?

Поговорити про цю справу я пробувала з головою Царичанської районної адміністрації Дмитром Ковальовим. Але він не захотів зустрітися і прокоментував ситуацію по телефону як зведення особистих рахунків тих, хто програв на виборах, із сільським головою. Саме так вважає і Юлія Омелян.

Головує вона в сільраді вже 15 років і стверджує, що за неї ніколи не голосувало менше 70 відсотків селян. Завжди була на доброму рахунку, дарма, що «вчасно» міняла партійну приналежність в залежності від політичної погоди. Добра господиня, хоч і має освіту вчителя хімії та біології. Ось завдяки її старанням побудували красень клуб, в якому нині міститься, зокрема, й сільська рада.

Всі звинувачення у зловживаннях Юлія Омелян відмітає категорично. Називає скаржників безграмотними і аморальними людьми, які не можуть простити їй перемоги на останніх виборах до сільської ради (а до цього, значить, прощали?). Характеристику Інні Омелян дала таку, що її соромно друкувати в газеті. Але якщо відкинути емоційні висловлювання, то потрапила Інна в немилість до сільського голови не за те, що викрила шахрайство, а за те, що погано виконувала свої обов’язки. І що цікаво. Те, що секретар сільради підробляла підписи на заповітах померлих селян, голова сном і духом не знала. Як кажуть, дивна необізнаність і наївність для керівника з 15-річним досвідом.

Самі ж заявниці кажуть, що раніше Юлія Володимирівна ставилася до селян з більшою повагою. І багато питань можна було б зняти, якби інформація про розподіл земель, про оренду пасовищ була абсолютно прозорою. Але якщо у Михайла Булгакова мешканців Москви зіпсувало квартирне питання, то чи не кожного сільського голову в Україні рано чи пізно псує питання земельне.

Шкода, що у місцевої влади ставлення до цього конфлікту як до звичайної жіночої сварки.

Хто зупинить «беспрєдєл»?

Думаєте, хтось поніс за це якусь відповідальність чи зробив якісь висновки? Нікого не здивували і так звані чеки, які селяни отримали за сплату оренди пасовищ, — якісь дивні на вигляд квиточки без печаток. Нинішньої весни все повторилося.

З тією різницею, що за «незручні» запитання Лариса Джоашвілі цього разу отримала по голові. У буквальному розумінні. Від депутата сільради від Партії регіонів Юрія Пономаренка, якого збори обрали відповідальним за оренду сінокосів та пасовищ. Нині жінка лікується в обласній лікарні імені Мечнікова з діагнозом черепно-мозкова травма та струс мозку.

Але цей випадок жінок не дуже здивував. 22 серпня 2010 року в селі Ляшківка святкували День села. На ньому був присутній син Ірини Іващенко Олександр. Пізно увечері, коли свято було в розпалі, до нього підійшли троє працівників міліції та, нічого не пояснюючи, заламали руки та одягли наручники. Потім посадили в автомобіль та повезли у невідомому напрямку. Все це відбувалось на очах у багатьох людей. Керував «операцією» Іван Омелян, працівник Царичанського райвідділу міліції і син Ляшківського сільського голови. У районне відділення Олександра Іващенка не повезли, висадили біля посадки і почали йому погрожувати. Потім відпустили і порадили не звертатись по захист, бо буде «ще гірше». Але Олександр написав кілька скарг. Та досі не знає, як було покарано працівників міліції, які вчинили таке.

У відповіді начальника Царичанського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області підполковник міліції В. Ковтун зазначає: «За грубе порушення службової дисципліни, порушення ст. 12 Закону України «Про міліцію» та непрофесійні дії при виконанні службових обов’язків, дільничний інспектор міліції Шаульський С. Ф., старший уповноважений ГКМСД Лавришин В. М. та слідчий СВ Омелян І. О... були притягнуті до дисциплінарної відповідальності (наказ ГУМВС України від 28.10.2010 року № 2096)». Але не повідомляє про покарання, бо «наказ є внутрішнім службовим документом, який містить службову інформацію, то його копію надати не має можливості». Ну, спасибі вам, шановний пане підполковнику вже за те, що в цій ситуації не зробили крайнім Олександра Іващенка.

На прийомі у заступника прокурора області жінки казали, що не мають до сільського голови жодних матеріальних претензій. Вони просто прагнуть справедливості й їм набридло бути рабами. Чи почують їх нарешті?

Дніпропетровська область.

Фото автора.

 

 

Ось такі «чеки» отримали селяни за сплату оренди пасовищ та сінокосів.

Лариса Джоашвілі заліковує рани у лікарні імені Мечникова.