Протягом першої половини XX століття цей рух поширився в усьому світі. Хвиля не оминула й Україну. Уже п’ять років наша Національна організація скаутів входить у Всесвітню організацію скаутського руху.
Нещодавно відкрився Всеукраїнський скаутський форум, присвячений 100-літтю українського скаутингу. У двадцять другому зборі-поході «Козацькими шляхами» взяли участь близько 1500 чоловік. Протягом п’яти днів біля Виграєва Корсунь-Шевченківського району молодь змагалася у виконанні квестів, орієнтуванні на місцевості, нічній грі. Хлопці мали змогу взяти участь у майстер-класах із ковальського ремесла, гончарства, ткацтва, різьблення по дереву. Кожен скаут міг одержати спеціалізації «Журналіст», «Кулінар», «Турист», «Картограф», «Медик» та ін. Також хлопці склали іспити, одержавши значки й сертифікати, що підтверджують знання.
Досвідчені скаути не побоялися пройти випробування на звання «бобер» і «лис». Виявилося, це не так просто.
15-літній Андрій Лагутін, член скаутської організації «Оріяна», розповідає: «Щоб стати «лисом», потрібно протягом 15 хвилин знайти на позначеній території папірець із зображенням лисеняти (папірців утричі менше, ніж учасників). Потім сховатися так, щоб протягом двох годин тебе не знайшов «мисливець». Можна перебігати, але не зариватися (сміється). Пройти випробування на «бобра» складніше. У перший день тобі малюють букву «Б» на щоці й ти не маєш права говорити, на другий — не їси й будуєш курінь, на третій — спиш у своїй халабуді. Після випробувань хлопці одержують значки й пошану з боку товаришів.
Особливістю походу цього року стала участь у ньому іноземних делегацій семи країн Євразійського скаутського регіону. Гості прибули з Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану, Молдови й Росії. Журналістам «Голосу України» вдалося поспілкуватися з представниками зарубіжних організацій і довідатися, чому вони обрали скаутинг.
Айк, 18 років, Вірменія: «Я подорожую вже 5 років. Наша організація називається Національний скаутський рух Вірменії. У серпні нашому руху теж виповниться сто років. Насамперед скаутинг — це дружба. Коли живеш із людиною в таборі, пізнаєш її з усіх боків, це не тільки спілкування, а й спільна праця. Часто друзі, які з’являються тут, — і є справжні».
Георгій, 18 років, Грузія: «Я член Тбіліської скаутської організації. У ній близько десяти тисяч чоловік, які займаються хайкінгом. Це не альпінізм, а подорож по гірській місцевості з привалами й ночівлями. Скаутинг дає людині змогу розкрити себе, знайти друзів з різних країн».
Шахріяр, 23 роки, Азербайджан: «Нашій Асоціації скаутів Азербайджану вже 20 років. У серпні в нас проводитиметься «Всесвітнє Джамборі». Для мене скаутинг — це інтеграція з молодими людьми, розподіл відповідальності між членами патруля».
Карімжан, 25 років, Казахстан: «У нас скаутинг не підтримується управлінням, а існує на громадських засадах. Цей рух дав мені змогу відірватися від щоденної суєти, отримати заряд позитивної енергетики».
Раду, 20 років, Молдова: «У Молдові є сім організацій скаутського руху, в яких усього близько 2500 учасників. Мене в ньому приваблює можливість навчитися чомусь, чому не навчишся в нинішньому цивілізованому світі, а також екстрим».
Роман, 17 років, Білорусь: «Мій батько — один із засновників єдиної в країні Білоруської республіканської скаутської асоціації. Я ходжу в походи з 13 років. Скаутинг допомагає зрозуміти, на що ти здатен, у чому зможеш реалізувати себе».
У рамках форуму було проведено конкурс благодійних проектів «100 хороших справ до 100-річчя українського скаутингу». НОСУ разом із благодійним фондом «Відкриті серця» нагородили кращі соціальні проекти грантами в 1000 грн.
Головні принципи руху — чесність перед Батьківщиною й самим собою. Закони скаутингу твердять, що хлопець повинен бути готовий прийти на допомогу, бути другом природи, сильним і спритним, витримувати будь-які труднощі, поважати старших. Саме такі якості потрібні Україні й українцям.
Фото автора.
