Умінню Людмили Ткаленко (прізвище змінено з етичних міркувань. — Авт.) входити у вікно, коли виставляють у двері, можуть позаздрити всі скривджені та ображені. Діючи в інтересах сина Володимира, котрий оскаржує в суді своє батьківство, жінка «вивела на чисту воду медиків і невістку», як стверджує. Ця історія не стала б предметом дослідження, якби не вийшла за рамки сімейних чвар.
Володимир Ткаленко: «Я — не батько!»
Про це чоловік заявляє без найменшого сумніву від дня народження Олесі (ім’я змінено. — Авт.).
— З її матір’ю я одружився в червні 2004-го, подружнє життя не склалося, і вже в серпні наступного року ми розлучилися. Дівчинка з’явилася на світ у квітні 2005-го явно недоношеною, вагою 1800 грамів. Колишня дружина й словом не згадала про свою вагітність, і про це я довідався за кілька днів до пологів. У свідоцтво про народження внесли моє прізвище, хоча я не батько дитини.
Щоб це довести, ошуканий чоловік попросив Феміду визнати, що Олеся не його кровинка й вилучити з документів відповідні дані. Суд 19.05.08 р. відмовив Володимиру в позові на основі судово-медичної експертизи, згідно з якою його визнано біологічним батьком. Тоді в бій за честь сина вступила мати. Бій, зазначимо, не з вітряними млинами, не із суддею й навіть не з невісткою. Людмила Никанорівна оголосила війну медекспертам. Це вони незаконно провели дослідження ДНК. З набором аргументів, добутих матір’ю, Ткаленко звернувся до суду із заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами. Феміда не розгледіла нічого нового й прохання не задовольнила. Апеляційний суд Хмельниччини вердикт райсуду скасував. У своїй ухвалі обласна колегія, зокрема, зазначила, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що експерти не відповіли на два істотні запитання, поставлені райсудом, і не врахували довідку з райлікарні про те, що Олеся народилася глибоконедоношеною. Районний суд також знехтував думкою вченого столичного медуніверситету, котрий вважає, що оцінка результатів ДНК проведена без урахування сучасних наукових даних.
Районний суд в іншому складі був уважніший до доводів Володимира й у вересні 2009 року таки скасував рішення від 19.05.08 за нововиявленими обставинами. Розглядалась справа по суті заявленого Ткаленком позову про оскарження батьківства надалі абияк.
Проти фактів не пішли
Повернімося до висновків столичних експертів 107/07-і, що стали основою скасованого вердикту. Що незаконного знайшла в них Л. Ткаленко?
— Експертиза проведена С. К-ко, що не мав на момент дослідження відповідної кваліфікації, освіти та ліцензії, і О. М-ко, не внесеної до відповідного реєстру; забір крові здійснено з порушеннями; не дано відповіді на принципові запитання, зокрема, коли відбулося зачаття дитини й чи міг мій син бути батьком, — зі знанням справи розповідає Людмила Никанорівна.
Час сказати, що дослідження ДНК проводили не в Головному бюро судово-медичної експертизи Мінохоронздоров’я (Бюро), як визначив суд, а в приватній клініці «Ісіда-ІVF», з якою Бюро уклало відповідний договір.
Як зазначає В. Бурчинський, начальник Бюро, і його колега А. Дем’янчук, в їхній установі немає відповідного обладнання для забору у підекспертного крові й проведення одного з етапів дослідження — геномної експертизи. Будь-яких порушень, які могли б поставити під сумнів результати експертизи, вони не угледіли.
Комісії ж МОЗ, що працювали за скаргою Ткаленко, зробили висновки не на користь керівництва Бюро, яке, до слова, з 2009-го відмахується від скаржників, як від мух. У піку начальству головної експертної інстанції країни діяли й керівники відомства.
Із відповідей заступників міністра:
В. Лазоришенець, 13.01.2009: «У період проведення експертизи О. М-ко не була внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів, що суперечить вимогам закону... Підпис С. К-ко у висновках експерта № 107/07-і на бланку Головного бюро судмедекспертизи поставлено всупереч ст. 10 Закону України «Про судову експертизу».
В. Бєдний, 14.09.2009: «За сумісництвом у лабораторії генетики ТОВ «Ісіда-ІVF» працюють... і С. К-ко без відповідного сертифіката фахівця з лабораторної генетики, що є порушенням вимог... Лабораторія не має відповідних площ і атестація не передбачає проведення досліджень...
А.Мусієнко, 24.03.2010: «...Відповідно до рішення ліцензійної комісії було видано наказ МОЗ про усунення порушень ліцензійних умов товариством «Ісіда-ІVF»... Договір між Бюро й клінікою про проведення досліджень з метою встановлення батьківства розірвано 10.06.2009 р.».
На тлі цієї чесної констатації фактів дещо дивним, щоб не сказати безвідповідальним, є «привіт» від першого заступника міністра Р. Моїсеєнко на запит «Голосу України». Не мудруючи лукаво, чиновниця надіслала в редакцію відповідь Бурчинського — Дем’янчук зразка 2010 (2011 —?), чи то пак їхню алогічну спробу обілити горе-експертів. Закінчується лист тим самим «не вбачаємо будь-яких порушень...».
Підписанти вперто стоять на своєму, хоча є рішення суду, пів-дюжини аргументованих відповідей заступників міністра й думка незалежного експерта.
Чи свідомо діяли К-ко і М-ко, підписуючи висновки, визнані судом неповними, а, отже, сумнівними — з’ясовувати слідству. Але факт залишається фактом: робота дослідників стала приводом для скасування вердиктів судів двох інстанцій.
А висновок згаданих експертів такий: «Молекулярно-генетичним аналізом установлено, що Ткаленко В. І. є біологічним батьком дитини ... з імовірністю 99,9998%, що, за даними К. Ниmmеl, відповідає «батьківство практично доведено».
Свою точку зору щодо цього документа висловив доктор медичних наук, професор з Києва М. Б. Він вважає, що слід уникати формулювань на кшталт «імовірність походження дитини від громадянина... становить 99,99%». Адже якщо встановлено, що чоловік на 99,99% — батько, значить, на 10000 людей один з них імовірно батько. У маленькому місті це ролі не відіграє, а от, скажімо, у столиці потенційних батьків, що мають схожі генетичні ознаки, може бути 140.
Учений не захотів «світитися», тому що критично оцінює ДНК — дослідження в Україні, що, зрозуміло, не подобається консерваторам від медицини. У нас практично немає сучасних судово-методичних рекомендацій для встановлення батьківства за ДНК, стверджує професор. Діагностика батьківства проводиться на регламентуючій базі 1996 року, хоча у світі вона постійно оновлюється...
Виникає скандально цікаве запитання: чи всі чоловіки, визнані нашими експертами батьками, такими є?
Столична міліція розписується в безсиллі
«Букет» виявлених аномалій у клініці «Ісіда-ІVF» і Бюро міг би стати приводом для їх «лікування» правоохоронцями. На жаль, не став. З 2008-го вони не знаходили складу злочинів, передбачених КК.
Тільки в червні минулого року після чергового звернення невтомної Л. Ткаленко у МВС справою зайнялися працівники служби боротьби з економічними злочинами. Вони вивчили відмовний матеріал і з’ясували, що в Шевченківському райуправлінні міліції в м. Києві «перевірку провели поверхово, без дослідження питань дотримання клінікою ліцензійних умов, не опитано жодну посадову особу суб’єкта господарювання»...
Службою БЕЗ встановлено, що ТОВ «Ісіда-ІVF» здійснювало молекулярно-генетичні дослідження без дозвільної документації й матеріально-технічної бази. З 01.01.2007 по 16.06.2009 клініка провела 80 таких експертиз, констатує перший заступник начальника департаменту СБЕЗ полковник В. Сливенко.
Він доручив підлеглим зі столичного управління ініціювати перед прокуратурою скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. Міське «око государеве» спустило вказівку районному, а те перенаправило матеріали в РУ міліції.
Здогадуєтеся, який результат? Правильно: доблесні погононосії Шевченківського району в енний раз 1.01.2011 р. відмовили в порушенні кримінальної справи. Прокурори, хоч як дивно, погодилися з рішенням міліціонерів.
А Людмила Никанорівна його знову оскаржила. І підключила до боротьби за справедливість високі чини. Вона й раніше куди тільки не зверталася. Вісім народних депутатів, секретар РНБО Р. Богатирьова, перший віце-прем’єр А. Клюєв, міністри й керівники силових відомств — це неповний список тих, у двері до кого стукала Ткаленко. Її виганяли з кабінетів, принижували, двічі били...
А після втручання можновладців вищого рангу сталося непоясненне. І безглузде.
До уваги Генерального прокурора
Столична прокуратура прислухалася до високопоставлених «заступників» настирної хмельничанки й скасувала таки постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 1.01.2011 р., направивши міліціонерам матеріали «для організації додаткової перевірки й виконання вказівок».
Те, що зробили заступники начальника Шевченківського РУ ГУ, в голові не вкладається. Вони переадресували у два заходи всі документи «про можливі протиправні дії з боку посадових осіб «Ісіди-ІVF» і Бюро... у Славутський райвідділ міліції Хмельниччини. За місцем проживання заявників.
Абсурдність дій мудрих виконавців очевидна: що можуть зробити провінційні погононосії, якщо суб’єкти «відпрацювання» живуть і працюють у столиці, під носом у доблесних правоохоронців, котрі кілька разів закривали карне переслідування? Хіба що почитати два томи відмовних матеріалів і повчитися, як треба затягувати справу, вішати локшину на вуха, створювати видимість бурхливої діяльності й розписуватися в правовому безсиллі...
Яка насправді мета «футболістів», що відпасували справу на периферію, здогадатися неважко. Можна було б зрозуміти столичних «ментів», доручи вони колегам перевірку законності повторної судово-медичної експертизи, проведеної за рішенням суду хмельницькими експертами. Там, схоже, наступили на ті самі київські граблі. Висновки підписала експертна комісія, у складі якої працювала Лариса П., головний акушер-гінеколог області, звільнена з цієї посади за два місяці до початку дослідження...
...Честь мундира й халата, заплямованого недбайливими виконавцями, треба вміти захищати. Груба, хіба що прикрита показушною марлею, робота окремих медиків викликає подив і обурення. На що вони розраховували, проводячи незаконно експертизу, а потім бездарно виправдовуючи свої дії? Очевидно, на беззубість, сліпоту й правову імпотенцію тих, хто повинен захищати інтереси й права громадян, котрі утримують на свої кревні величезну армію правоохоронців.
Хмельницька область.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
