Програми підтримки фермерів на Херсонщині «буксують» з вини держави. Скажімо, раніше вони завжди могли звернутися до регіонального відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств за безвідсотковим кредитом на суму від 20 до 200 тисяч гривень для купівлі насіння, пального, нової техніки. Зазвичай, позики починали видавати з березня, щоб аграрії могли краще підготуватися до посівної. Але цьогоріч станом на середину травня з очікуваних двох мільйонів держбюджетних гривень до області не надійшло нічогісінько, каже директор регіонального відділення фонду Тамара Логвиненко.
Як слід було чекати, державну «нішу» на ринку мікрокредитування фермерських та одноосібних селянських господарств намагаються зайняти приватні фінансові структури. Але їхні умови потенційним позичальникам скидаються не на пільгові, а швидше на кабальні. Так, кілька кредитних спілок пропонують селянам гроші — до п’яти тисяч гривень на купівлю корівки-годувальниці. Але проценти за позичкою «стартують» від 30 відсотків річних, що за умови низької закупівельної вартості молока перетворює взяття кредиту на вкрай ризиковану операцію — крок до розорення. Тому брати навіть порівняно невеликі гроші у борг для розвитку власних господарств родини воліють краще в сусідів, аніж у банкірів чи кредитних спілок.
Загалом фермери Таврії нині більше сподіваються не на «доброго дядька» в Херсоні чи Києві, а на власні робочі руки та взаємовиручку. Недарма в краї намітилася показова тенденція до об’єднання сімейних фермерських господарств: саме внаслідок «укрупнення» протягом останніх чотирьох років з 3100 їх кількість зменшилася до 2522. Хлібороби з цього приводу згадують народне прислів’я: гуртом і батька легше бити, а землю орати — й поготів.
Херсонська область.
