До «Голосу України» продовжують надходити скарги на працівників правоохоронних органів. Цього разу до редакції звернулася киянка Катерина Петриченко. Вона стверджує: співробітники Оболонського РУВС жорстоко катували її чоловіка Віталія Дорошенка. Мовляв, вартові порядку вибивають у нього зізнання у вбивстві, якого він не скоював. Жінка звернулася до газети як до останньої інстанції. Адже ні міліція, ні прокуратура не здатні справедливо вирішити її проблему. Вона вважає, що лише суспільний резонанс може зупинити свавілля правоохоронців.
Ця історія почалася другого березня нинішнього року. Зі слів пані Катерини, вона разом із чоловіком Віталієм та її батьком Віктором святкувала свій день народження. Утрьох сиділи у квартирі та будували плани на майбутні іменини її тата, якому 9 березня мало виповнитися 65 років.
— Нічого не віщувало біди. Ми трохи посиділи, і я пішла спати, чоловік поїхав на роботу, а батько додому. Він проживав разом із моєю мамою на Оболонському проспекті. Однак уже наступного дня до нас приїхала міліція і повідомила, що його знайшли вбитим, — розповідає жінка. — Нас одразу забрали до райвідділу. Слідчі майже цілий день мене з чоловіком допитували.
Правоохоронці від самого початку вели себе досить підозріло Вони спершу пані Катерині повідомили, що її батько міг померти від серцевого нападу. А вже через декілька годин зазначили, що причина смерті — удушення. Мовляв, його вбили. А вже згодом натякнули, що до злочину може бути причетний пан Віталій. Однак це був лише початок. Коли подружня пара займалася організацією похорон, до них знову навідалися вартові порядку. Однак цього разу вони силоміць затягнули Віталія до міліцейської машини і відвезли до РУВС. А у квартирі вночі здійснили обшук.
— Наступного дня слідчий запропонував проїхати до РУВС. Там протримали до 16.00, влаштовуючи мені допити, — веде далі жінка. -Спочатку наді мною знущався «вищий» склад на чолі з першим заступником кримінальної міліції І. В. А потім інші правоохоронці. Вони кричали, курили в обличчя, залякували перевірити мене на детекторі брехні, змушували підписатися під неправдивими звинуваченнями в тому, що ми спільно з чоловіком убили батька. Увесь час мені не дозволяли користуватися телефоном, і мої рідні навіть не здогадувалися, де я. До речі, особливою жорстокістю відзначалась жінка десь приблизно 52 років, середньої статури, яка кричала на мене, обзивала, морально наді мною знущалась і ображала мого чоловіка. Загалом мене протримали в Оболонському райвідділі близько доби. Мати мого чоловіка весь цей час не могла з’ясувати, де ми перебуваємо. На її запитання черговий по Оболонському РУВС взагалі відповідав, що таких тут немає.
Зі слів Катерини Петриченко, її чоловіка протримали в РУВС 6 діб (з 6.03 по 12.03. 2012 р.). За цей час над ним жорстоко знущалися — морально принижували його, залякували, били, катували. І все це робилося з метою змусити його підписати зізнання у тому, чого він не робив. Крім того, починаючи з 07.03.2012 р., до нього не допускали адвоката.
Пана Віталія відпустили 12 березня. Коли він повернувся додому, його тіло було вкрите синцями (на шиї, руках, спині), чоловік був заляканий і пригнічений. Він боявся скаржитися, бо йому погрожували вчинити розправу над мамою і дружиною.
Однак 20 березня його знову затримали і звинуватили у вбивстві. Розслідування справи передали Головному управлінню МВС України в м. Києві. А вже 22 березня Голосіївський районний суд обрав чоловікові запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Нині він перебуває у СІЗО.
— Вважаю, що справа зі звинувачення мого чоловіка є сфабрикованою. Замість того, щоб шукати справжнього вбивцю, працівники Оболонського райвідділу пішли шляхом найменшого спротиву, скинувши всю вину на зятя. Дії міліції є підозрілими, сповненими численних порушень конституційних прав честі та гідності людини — це стосується як мене, так і мого чоловіка В. Дорошенка. Крім того, вартові порядку нас із чоловіком пограбували, забравши ще в ніч з 6 на 7.03 2012 р. наші особисті речі, гроші, документи, які не стосуються справи. Незважаючи на численні скарги, і досі нічого повернуто не було, — зазначила пані Катерина.
