Сім тисяч років нашій мові

— Українське слово звучить на всіх паралелях і меридіанах, — зазначив у своєму виступі перед учасниками урочистостей голова координаційної ради конкурсу лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка письменник Михайло Слабошпицький. — Австралія, Греція, Канада, Китай, Португалія, Румунія — це не повний перелік країн світу, де щороку долучаються до участі в наймасштабнішому проекті Петра Яцика.

Директор Інституту української мови Національної академії наук України Павло Гриценко привітав присутніх у залі студентів і викладачів Донецького національного університету. У зв’язку з подіями на Донбасі навчальний заклад змінив юридичну адресу і переїхав до Вінниці. Подякував за те, що врятували навчальний заклад, а самі залишилися українцями. «Один із наступних конкурсів ми проведемо в українському Донецьку, — виловив упевненість Павло Гриценко. — Так само зробимо це в українському Криму». Він подякував учителям і викладачам рідної мови за їхню подвижницьку працю на ниві навчання молодого покоління.

— У непростих умовах стартує нинішнє творче змагання, — сказав заступник міністра освіти і науки України Павло Полянський. — На сході країни свистять кулі й вибухають гранати. В такий час слово, як це не раз бувало в нашій історії, має стояти на сторожі незалежності держави, об’єднувати націю у боротьбі з ворогом за визволення окупованих ним територій.

Михайло Слабошпицький у розмові з кореспондентом «Голосу України» нагадав про те, як народився задум проводити конкурс, розповів, яким чином Петро Яцик радив відстоювати і популяризувати рідну мову. Було це після його участі в одному із засідань «Просвіти». Пристрасті вирували через край. Списи ламали якраз навколо мовного питання. «Ви тут розірвете один одного за мову, — казав пан Яцик, коли ми поверталися після засідання. Тим само ще більше погіршите мовне питання. Треба придумати щось інше».

Під час перебування Михайла Слабошпицького в Торонто Петро Яцик знову повернувся до мовного питання. «Він покликав виконавчого директора своєї фундації Марка Стеха, попросив, щоб разом зі мною обдумав питання заохочення учнів і молоді до вивчення української мови. Наголосив, що це має робитися не з примусу, а невимушено, зацікавлено, з елементами гри. Пам’ятаю, декілька разів тоді Яцик вдавався до порівняння з Олімпійськими іграми. Саме в Торонто було вирішено започаткувати конкурс з елементами олімпійської системи: слабший вибуває із змагань, сильніший іде далі. Переможці сільських шкіл йдуть на районні змагання, далі етап обласних, всеукраїнських змагань».

Співрозмовник наголошує, що ініціатору дорікали за те, що він має намір платити переможцям гроші. Переконували, що мову треба вивчати з патріотичних переконань тощо. Але Яцик наполіг на своєму. І переможці отримали грошову винагороду. До того ж немалу. За перше місце на всеукраїнському рівні заплатили у 2000-му році, на першому конкурсі, сім тисяч гривень.

Організатори згадують, що в часи, коли міністром освіти був пан Табачник, конкурс міг припинити існування. Зате нинішнє міністерство охоче йде назустріч у вирішенні питань, пов’язаних з організацією змагання з вивчення і популяризації рідної мови. Тієї мови, якій, за словами одного з промовців на урочистостях, уже сім тисяч років.