Гімн України, полька і... похоронний марш лунали 24 квітня біля прохідної Кирнасівського цукрозаводу, що в Тульчинському районі на Вінниччині. Так у селі святкували перемогу над рейдерами. Непроханих гостей проводжали з села під звуки похоронного маршу. Втім, останні обіцяли знову повернутися...
Як ми вже повідомляли («Голос України» за 25.04.2012), у вівторок вранці Кирнасівський цукрозавод захопили невідомі. До прохідної прибули на трьох автобусах. У руках у них були металеві прути, бити, балончики із сльозогінним газом, а також пляшки із запальною сумішшю.
На територію увірвалися о п’ятій ранку. На той час там чергували три охоронці. Хоч як поспішали приїжджі розпочати роботу з порізки обладання на металобрухт, зробити їм це не вдалося. Після обіду змушені були залишити заводську територію.
Приставили до грудей пістолет
— Приблизно о пів на п’яту ранку я здійснював обхід території, — каже охоронець Володимир Мензул. — Невдовзі почув гул транспорту. Подумав, що це автобус, за графіком він приходить в село о п’ятій ранку. Коли дивлюся, через паркан перестрибують якісь хлопці. Не встиг зрозуміти, що діється, як вони підбігли до мене, скрутили руки, один приставив до грудей пістолет...
За словами Володимира, у нього відібрали мобільний телефон, ключі від заводських воріт і навіть від дверей власного будинку.
— Вони заїхали на територію вантажним автомобілем, — каже начальник охорони заводу Григорій Северин. — У кузові ми бачили пристрої для різки металу. Тому зрозуміло, з якою метою захопили завод.
Охоронці одразу підняли людей. Для цього поруч із заводом є металева рейка. Її тривожний дзвін розбудив село. Але проникнути на завод його захисникам не вдалося. Невідомі застосували силу, під час сутички потерпіли двоє жителів села. Роману Процишину переламали руку, в Івана Клоченка — травми голови. Обох доставили до районної лікарні. Як повідомив Григорій Северин, є потерпілі і серед приїжджих.
Вибили двері, винесли столи і стільці
— Після того, як вони заїхали на завод, вивантажили з кузова балони з газом, почали готуватися різати обладнання, — каже Григорій Северин. — Незрозуміло тільки, для чого було вибивати двері. Не знаю, що вони шукали в лабораторії, кімнатах для інженерно-технічних працівників? У цих приміщеннях не тільки зламали замки, а й винесли двері, столи, стільці. Частину з них принесли на прохідну, забарикадували прохід. Поводилися, як варвари.
Серед приїжджих було багато молоді. «Діти, що ви робите, ви ж хочете позбавити людей шматка хліба», — з такими словами зверталася до них вчителька місцевої школи, член ініціативної групи із захисту підприємства Ганна Супрун.
— Дехто при цьому опускав голову, але більшість поводилися з викликом, грубили старшим, висловлювалися нецензурними словами, — каже пані Ганна. — Вони пускали на людей газ, жбурляли камінням. Робили це навіть тоді, коли приїхала перша група міліціонерів. Щоб привернути увагу до того, що сталося на заводі, місцеві жителі перекрили дорогу з Вінниці на Київ і Одесу.
Переговори вів генерал Нонік
Після дев’ятої ранку на завод прибув представник фірми, яка викупила завод. На території підприємства з ним вели переговори начальник обласної міліції генерал Валерій Нонік та голова Тульчинської райдержадміністрації Анатолій Бузік. Розмова тривала довго. А в цей час в іншому кінці на територію підприємства так само через паркан намагалася проникнути ще одна група рейдерів. Спецпідрозділ міліції завадив їм це зробити.
Міліціонери прибули з Вінниці на двох автобусах. На щастя, застосовувати силу їм не довелося. Після завершення переговорів непрохані гості сіли в автобуси і покинули територію.
— Їх було не менш як 300 осіб, — каже Ганна Супрун. — Крім автобусів, з території виїхало ще приблизно десять автомобілів. І кожен — заповнений людьми.
Перемогу над рейдерами кирнасівці святкували під звуки місцевого духового оркестру. Коли дізналися про успішне закінчення переговорів, зазвучав Гімн України. Потім так само під звуки духової музики заспівали «Ще не вмерла Україна». А своїх кривдників проводжали під звуки похоронного маршу.
Вінницька область.
