Державне територіально-галузеве підприємство «Львівська залізниця» має намір з 26 травня припинити рух потягів № 667/668 Ковель — Чернівці й Чернівці — Ковель. Тож столиця Волині — Луцьк — втратить прямий залізничний зв’язок із містами Львів, Івано-Франківськ та Чернівці.

Волиняни пам’ятають часи, коли цей потяг ходив до Чернівців зі столиці Білорусі Мінська, потім його дещо скоротили і початковою точкою став Брест, в останні роки він відправлявся з Ковеля. І ось тепер зникне зовсім. З такою позицією «Львівської залізниці», яка мотивує своє рішення збитковістю маршруту, не погоджуються депутати Волинської обласної ради. 24 квітня на останній сесії обранець місцевої громади Володимир Навроцький зробив запит стосовно цієї проблеми. Його підтримали всі присутні в залі депутати. Мають намір обстоювати інтереси своїх земляків також голова облдержадміністрації Борис Клімчук і голова облради Володимир Войтович.

Це питання актуальне ще й тому, що мешканцям Волині тепер важко дістатися до найбільшого міста на заході держави. Автомагістраль, яка з’єднує Луцьк зі Львовом, перебуває в аварійному стані. Її не раз блокували, вимагаючи ремонту, мешканці сусідньої, Львівської, області. 

Багато лучан, щоб доїхати до Львова, обирають не найкоротший маршрут через Радехів — Кам’янку-Бузьку, а через Дубно. А це — додаткові 60 кілометрів. Так їздили вони тоді, коли магістралі Луцьк — Львів не існувало.

Минулої неділі автору цих рядків довелося їхати автівкою до міст Червонограда і Сокаля, що на Львівщині. Щоб подолати всюдиходом «Патріот» 34 кілометри від Радехова до Червонограда, знадобилася година. Таке само шосе — між Стояновим і Сокалем. Долаючи суцільні ритвини, пригадалася історія так званого Сокальського кордону — штучною перепоною, зведеною в довоєнний період урядом Польщі по колишньому кордону між Австро-Угорщиною і Росією, аби зменшити контакти між аполітичними мешканцями Волині та активними в пропагуванні національних ідей галичанами. Схоже, історія повторюється.

Закриваючи маршрут Ковель — Чернівці, керівництво «Львівської залізниці» забуло ще одну обставину. Залізничну вітку Луцьк — Стоянів, яка в 1928-му з’єднала місто на Стиру зі Львовом, спорудили насамперед для того, щоб жителі Волині могли постачати столицю Галичини продуктами харчування. Зводилася вона не на кошти польської держави, а з її згоди, на гроші, зібрані мешканцями двох сусідніх регіонів. І тепер, через 84 роки, мешканці волинських сіл привозять залізницею до Львова свіжі овочі, фрукти, молоко, сметану, сир... Тож чи не збідніють після такого «мудрого» рішення Галицький та інші ринки Львова на волинські делікатеси? Та чи доцільно взагалі після цього утримувати більш як стокілометровий відрізок залізниці від станції Луцьк до станції Сапіжанки на Львівщині, коли нею лише вряди годи ходитимуть вантажні потяги і кілька дизельних. Врешті, чому Рівне має пряме пасажирське сполучення зі Львовом, а Луцьк — ні? Укрзалізниця щоразу бідкається, що пасажирські перевезення — збиткові. Єдиним виходом із ситуації вона вбачає підвищення тарифів. А можливо, варто подумати над тим, як збільшити пасажиропотік? Привабити до себе людей комфортом вокзалів, зручним розкладом, чистотою в поїздах.

Волинська область.