Завтра свій 30-річний ювілей святкує колектив публічного акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон». За цей час були і злети, і падіння, але головне досягнення — завод зберегли. Один з небагатьох на Тернопільщині, що належали військово-промисловому комплексу колишнього Союзу, він видає продукцію, люди мають роботу, міський бюджет стабільно отримує від «Оріону» чи не найбільші прибутки. Понад 20 років веде завод крізь рифи генеральний директор, голова правління ПАТ, кандидат економічних наук Ярослав Карпик (на знімку). Причому останні десять з них були чи не найважчі. Днями акціонери товариства на своїх зборах обрали його головою правління на новий термін. Ювілей — нагода осмислити зроблене і заглянути в майбутнє. Про це розмова з керівником підприємства.

З дистанції не зійшли

 

— Ярославе Михайловичу, галузь радіозв’язку, в якій працює «Оріон», належить до найвисокорозвиненіших та найвисокотехнологічніших. Відомо, що світові транснаціональні компанії вкладають у радіозв’язок мільярдні інвестиції, тож конкуренція на ринку шалена. З дистанції зійшли чимало підприємств «оборонки», а ви тримаєтесь. Завдяки чому?

— Передусім завдяки колективу. Незважаючи на те, що він значно скоротився, але залишилися найстійкіші, найкваліфікованіші, віддані нашій спільній справі працівники. Всі наші радіостанції є продуктом власного виробництва: від задуму до виготовлення. За останні п’ять років інвестовано в технічне переозброєння 3,2 мільйона гривень власних коштів. Розширився асортимент продукції. Торік спільно з львівським ПАТ «Іскра» освоїли виробництво компактних люмінесцентних ламп, а цього кварталу введемо в дію другу лінію з випуску енергозберігаючих ламп з галогенним пальником. У розробці нова радіостанція, над якою працюємо спільно з фахівцями Севастопольського КБ радіозв’язку і науковцями Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя.

— «Оріон» — державне підприємство. Як держава протегує вітчизняному виробнику?

— На жаль, хоч понад 96 відсотків акцій — у руках Фонду держмайна, однак за останні 20 років для розвитку виробництва з державного бюджету не надійшло жодної копійки. Раніше хоч діяли державні галузеві програми, які передбачали певні кошти на нові розробки, але й про них забули. Вже не кажу про те, що на період освоєння нових видів продукції можна б надавати пільги в оподаткуванні. А спробуйте взяти кредит? Банки в основному під іноземним протекторатом і тому не зацікавлені надавати кредити на розвиток вітчизняних підприємств. Ще одне: чому б державі не накласти мито на імпортну продукцію, аналоги якої виробляються в Україні? Або візьмімо ситуацію з державними замовленнями. Маємо їх всього від 5 до 10 відсотків, решту споживачів мусимо шукати самі. Беремо участь у міжнародних виставках, інвестиційних форумах, маємо напрацьовані зв’язки. Та коли йдеться про реалізацію продукції, то зробити це можна в основному через «Укрспецекспорт» і «Укроборонсервіс». Прямий контракт у нас з Індією, він діє з 1995 року.

Десять разів виставляли на продаж

— Якщо не помиляюся, Фонд держмайна десять разів виставляв підприємство на продаж, але так і не знайшлося охочих його купити.

— Гадаю, тепер, із зміною правил приватизації, цей процес прискориться. Ми розробили і затвердили у Кабміні проект реструктуризації підприємства, відповідно до якого маємо право відчужувати площі і обладнання, не задіяні у виробництві. Починаючи з 2004 року, активно ним користуємось. Окрім того, змінилися технології, з’явилося нове обладнання. Скажімо, одна машина з набивання плат, яку обслуговує оператор, замінила більше тисячі робітників, які робили це вручну.

— Якось ви обмовилися, що конструкторські напрацювання 80-х років досі витримують конкуренцію...

— Мав на увазі нашу спецтехніку, якою були обладнані танки і бронетранспортери. Їх колишній Союз поставляв у свої республіки, країни соцтабору, третього світу і вони досі на озброєнні, постійно модернізуються. Основними споживачами засобів зв’язку на зовнішньому ринку є Єгипет, В’єтнам, Пакистан, Індія, Ємен, а також Болгарія, Азербайджан, Білорусь, країни Прибалтики, Росія... У першому кварталі, наприклад, 80 відсотків своєї продукції ми відправили на експорт. Мали термінові замовлення, деяким дільницям доводилось навіть працювати у три зміни. На внутрішньому ринку забезпечуємо засобами зв’язку Міноборони, МВС, СБУ, «Укрзалізницю». Їхні потреби значні, але вони обмежені нестачею коштів держбюджету. До речі, корейські, чеські поїзди, закуплені до Євро-2012, також оснащені нашими радіосистемами. Щороку освоюємо п’ять-шість нових виробів, портфель замовлень ніколи не буває порожнім. Цього року плануємо подвоїти випуск продукції порівняно з 2011 роком, розраховуємо на прибутки.

Завод тримається на ветеранах

— Як мені сказали, під час ювілейних святкувань посвідчення ветеранів підприємства, які віддали заводу 25 і більше років, отримають 338 працівників, 120 вже є ветеранами, тобто це більше половини колективу. Звичайно, похвально, що люди тримаються на підприємстві, дорожать колективом, а як з оновленням кадрів?

— Справді, ми пишаємося своїм золотим фондом. Скажімо, я в усьому можу покластися на директора з питань економіки та управління Володимира Костецького, котрий працює на заводі ще з часів його будівництва. Те саме можу сказати про технічного директора Володимира Жегестовського, його заступника Богдана Кучера. Фрезерувальник Микола Андросюк, токар Роман Калиняк, регулювальник радіоапаратури та приладів Григорій Хомишин... Всіх не перелічити, але завдяки таким людям «Оріон» тримається на плаву. Складніше з оновленням кадрів. Днем з вогнем не знайдеш кваліфікованого фрезерувальника, газозварника, токаря, ливарника... Працювати на виробництві нині непрестижно. І не дивно, адже багато років на екранах культ банкірів, шоуменів, бізнесменів, а не тих, хто працює за верстатом чи вирощує хліб.

— А який соціальний пакет на підприємстві?

— Зарплата, хоч повільно, але зростає. Нещодавно наші працівники отримали змогу приватизувати кімнати в гуртожитку, який передали у власність міста. Утримуємо дві бази відпочинку: на Чорному морі та Івачівському водосховищі під Тернополем. Діє медпункт, запрошуємо лікарів для обов’язкових профілактичних оглядів. З цим у нас суворо: без довідки лікаря до роботи не допускаємо. Спочатку чулися нарікання, але після того, як у декого на ранніх стадіях виявили небезпечні захворювання, люди самі зацікавлені у таких оглядах. У колективному договорі є ще багато пунктів: безплатні путівки ветеранам, матеріальна допомога на оздоровлення, додаткові оплачувані відпустки. На жаль, дію деяких з них після кризи 2008 року довелося зупинити, але ми від них не відмовилися. За найпершої нагоди відновимо їх.

— Бажаю, щоб така нагода трапилася якнайшвидше. Процвітання «Оріону» і його славному колективу! Так тримати!

Бесідувала Любов ЛЕВИЦЬКА.

Тернопільська область.

Фото автора.