Чи є Україна гостинною для представників усіх національностей та релігій? Відповісти на це запитання спробували автори вистави «Вдома в Україні» (режисер — Анатолій Черков), прем’єра якої днями відбулася в Центрі Леся Курбаса.
Молоді актори поділилися реальними історіями мігрантів.
«Одного разу я хотів винайняти помешкання, але мені відмовили через моє африканське походження. Люди також ображали мене, називаючи «мавпою», «шоколадним батончиком».
«Священик не дозволив мені взяти просвору, та найгірше — я навіть не зміг купити свічку. Всі дивилися на мене з ненавистю, бо я араб. Але не всі араби мусульмани! У мене було право перебувати в церкві».
«На лекції викладачка сказала, що представники кольорових рас більше схильні до злочинів, крадіжок, проституції. Усі студенти почали оглядатися на мене».
Це — лише кілька реплік-епізодів, які у спектаклі проговорюються змішано, хаотично, уривчасто. Іноді актор кидає свою історію в темряву зали відчайдушно, безжально розриваючи тишу різким криком безпорадності. А часом вона врізається у вуха, скроні, мозок, серце пронизливим шепотінням. І хоча більшість ролей виконують аматори, яким, буває, не вистачає внутрішньої напруги, вміння довести глядачів до високого градусу хвилювання, їм мимоволі віриш. Бо багато учасників вистави самі є мігрантами і, так чи інакше, знають, про що говорять.
Театральний проект реалізували з ініціативи Міжнародної організації з міграції за сприяння Американської асоціації юристів у рамках Програми з протидії ксенофобії та расизму в Україні та Росії. Фінансову підтримку надало Бюро демократії, прав людини та праці Держдепартаменту США.
— Нам стало відомо, що торік в Україні трапилося 24 випадки насильства щодо іноземців з причин расової ненависті, — каже менеджер із комунікацій та зв’язків з громадськістю МОМ Варвара Жлуктенко. — Постраждали майже сорок осіб, переважно студенти, які приїхали на навчання з країн Африки та Азії. Хоча цифри здаються порівняно невеликими, але це втричі більше, ніж попереднього року, що свідчить про поглиблення негативної тенденції.
Міліція не завжди фіксує це як прояв расової нетерпимості, частіше кваліфікують як звичайне хуліганство. З початку року вже було чотири напади на іноземців. Останній стався у столиці в ніч з 7 на 8 квітня. Біля гуртожитку МАУП побили студента з Гвінеї, хлопець і досі в лікарні.
Після перегляду вистави глядачам і самим акторам запропонували подискутувати про те, як почуваються в нашій країні представники інших культур. Половина зали відповіла, що комфортно. А от спеціаліст з протидії ксенофобії та расизму представництва МОМ Яна Салахова з цим не погодилася: «Ми фіксуємо випадки насильства на расовому підґрунті, на вулиці іноземця можуть образити, водночас за наявності проблеми відсутня система заходів протидії».
Після прем’єри в Києві роботу покажуть в університетах Харкова, Дніпропетровська, Сімферополя, Одеси. Сподіваються у такий спосіб нагадати кожному про те, що людина заслуговує на повагу. Незалежно від кольору шкіри.
