Жити стало солодше, жити стало веселіше!

Україна рекордно збільшила експорт цукру. Інформація про це радісно гуляє сайтами інформаційних агентств. Березень нинішнього року, мовляв, за цим показником став найуспішнішим місяцем за всю історію галузі. У повідомленні помпезно зазначено, що в цьому місяці було експортовано 16,42 тисячі тонн білих кристалів. Громадяни нашої країни, напевно, повинні відчути масштабність і епохальність ще однієї новини: у січні—березні 2012-го експорт становив 26,8 тисячі тонн солодкого піску. Це на 347,5 відсотка більше порівняно з аналогічним періодом року минулого. А основними споживачами українського цукру, багатозначно повідомляють електронні засоби масової інформації, є Казахстан, Ліван, Киргизстан, Сірійська Арабська Республіка, Туркменистан, Хорватія, Словаччина, Грузія.

Здається, можна аплодувати урядовим чиновникам загалом і аграрним зокрема за те, що знають, як і куди вигідно продати надлишки солодкого продукту. А таких накопичилося чимало. Досить сказати, що в 2011-му було зварено

2 мільйони 324 тисячі тонн цукру, тоді як Україна не в змозі з’їсти більш як 1,8 млн. тонн солодкого піску на рік. На перший погляд втішно, що в керівних кабінетах уміло опікуються про бюджет, який істотно поповнюється за рахунок зовнішньої торгівлі. У Кабінеті Міністрів роблять усе, щоб вітчизняні виробники не опинилися в збитках, були зацікавлені і у нинішньому році варити великі обсяги солодкої продукції. Але здається це тільки на перший погляд.

Насправді такі «рекорди» можуть уразити уяву хіба що недосвідченого читача. А той, хто стежить за станом справ з реалізацією українського солодкого піску за кордон (цей процес інакше як кризовим тепер не назвеш), згадає успіхи 20-річної давності. На зорі Незалежності ми продавали за кордон 65 відсотків вироблених у країні білих кристалів. А це — близько 4,5 мільйона тонн на рік.

Що таке нинішній березневий «рекорд» порівняно із цим показником?! Адже вивезені за межі держави 16,42 тисячі тонн цукру — це менше відсотка від виготовлених торік обсягів. Такої кількості навряд чи вистачить, щоб сформувати й десять ешелонів.

Чому б не поговорити в цьому контексті про інші зовнішньоекономічні «досягнення». Як, приміром, позначився на внутрішньому ринку, обтяженому надлишком вітчизняного солодкого піску, імпорт закордонного цукру-сирцю? Торік ми завезли майже 260 тисяч тонн цього продукту. І, згідно з домовленостями, змушені купувати таку кількість щорічно — така плата за членство України у Світовій організації торгівлі. Але про це мало хто говорить, тим паче, напередодні парламентських виборів.