Велика кількість зареєстрованих обласних осередків політичних партій ще нічого не говорить про їхній потенціал. Насправді 90 відсотків місцевих осередків — мало життєздатні утворення амбіційних столичних політиків, громадських діячів, які за певні фінанси або здебільшого без них намагаються розкрутити власні проекти. У такому партійному розмаїтті, звісно, рядовому виборцю можна загубитись, як у лабіринті.

Без спонсорів — за бортом

Тому чернігівці, які мають бажання брати участь безпосередньо в роботі того чи іншого партосередку, не дуже переймаються проблемами новоявлених чи безнадійно впевнених у собі столичних месій. Вони переважно віддають симпатії тим, кого знають, чиї політсили постійно присутні у ЗМІ. У цьому зв’язку найбільш структурованими та чисельними залишаються на Придесенні організації Партії регіонів, ВО «Батьківщина», СПУ, Народної партії, КПУ та Української народної партії.

Однак й у них не все так однозначно. В політиці велику роль відіграють гроші. Скажімо, не секрет, що обласний осередок соціалістів з офісами у районах донедавна непогано фінансував колишній народний депутат України Микола Рудьковський. Він певний час був першим секретарем Чернігівського обкому Соцпартії. Та в листопаді минулого року його виключили зі складу політради СПУ, а в грудні він заявив про вихід із партії, в якій перебував з 1999 року. Звісно, більшість офісів раніше утримувалися за рахунок бізнесових структур політика. Таких тільки у районах було 21. Відтак і місцеві соціалісти напередодні виборів опинилися, так би мовити, «за бортом». Вони шукають нові приміщення. Звісно, М. Рудьковський під свій новий проект потягнув і колишніх товаришів по партії. Нині обком соціалістів очолив відставний генерал міліції, колишній начальник управління УМВС у Чернігівській області Іван Катеринчук. Він — фігура впливова, авторитетна, але починати йому доводиться в досить екстремальних умовах.

Ослабленим видається й регіональне ВО «Батьківщина» після того, як від партійних справ відійшов головний спонсор, народний депутат України Іван Куровський. Тридцятирічному її лідеру Олександру Кодолі бракує і фінансового забезпечення, і політичного досвіду. Та й ще у його команді чимало висуванців народного депутата Олега Ляшка, який тепер очолює інший політичний проект. А відтак важко сказати, кому вони симпатизуватимуть і підігруватимуть на виборах.

Осередки Партії регіонів великі й останнім часом набувають переконливої ваги завдяки тому, що на конференціях їх почали очолювати голови райдержадміністрацій. А оскільки вони мають безпосередній вплив на чиновництво, то ця сукупна владна сила є досить впливовим гравцем у регіональному масштабі.

У верхах низи не чують

Опозиційні сили порівняно з їх опонентами — регіоналами — видаються досить малопотужними, їм бракує звабливих для виборців альтернативних ідей. Щоправда, вони все-таки намагаються щось робити. Місяць тому в Чернігові пройшло засідання координаційної ради національно-демократичних сил Чернігівщини. В його роботі взяли участь голови обласних організацій УНП, «Нашої України», КУН та «Української платформи «Собор». Учасники засідання узгодили план дій на березень 2012 року та прийняли спільне звернення до керівних органів і голів партій «Наша Україна», КУН, УНП, УП «Собор». Вони закликали керівників своїх партій ухвалити відповідні рішення та підписати спільну Декларацію про об’єднання цих партій в одну політичну силу, а також про її участь у парламентських виборах. Та, схоже, у верхах їхньої заяви не почули. А відтак це приносить лише чергове розчарування. Тим паче що з вищезгаданих партій надійні джерела фінансування донині має лише УНП.

У лютому керівники обласних осередків ВО «Батьківщина», ВО «Свобода» та «Фронту змін» підписали угоду про спільні дії опозиції на Чернігівщині. Це вже крок уперед. Однак останні дві регіональні політичні сили ще переживають період становлення. Так, цього року обласну організацію ВО «Свобода» очолив механік вишкомонтажного цеху Прилуцького управління бурових робіт Костянтин Лубенцов, а облосередок «Фронту змін» — депутат обласної ради, директор ВАТ «Коропське АТП-17441» Олександр Нерета. Їм, не секрет, буде важко координувати діяльність партійців не з обласного центру, а з районів.

Гречка не перемагає

Ще недавно певну політичну нішу в житті Чернігова намагалися зайняти громадські організації «За Чернігів», «Громадська думка» з великим штатом, тиражними газетами. Ці проекти з «роздавання гречки» принесли мільйонні збитки їхнім ініціаторам, оскільки вони фактично завершилися нульовими результатами. Це ще раз засвідчує про те, що виборець «клює» на подібне, але не завжди голосує, як кому хочеться. Згадану нішу намагається тепер зайняти молодий осередок партії «Демократичний Альянс». Він активно взявся за питання зменшення тарифів у маршрутках тощо. Та, схоже, молоді політики дещо переборщили зі своєю викривальністю-наступальністю. Опоненти днями їм присвятили цілий номер видання, звинувачуючи їх у популізмі, некомпетентності.

Загалом же осередки партій виконуватимуть здебільшого роль піхоти у стратегічних планах немісцевих політиків у виборчому процесі. Власних лідерів, а тим паче фінансів для такої розкрутки, щоб перемогти на виборах до Верховної Ради, бракує. Шанси здобути прихильність виборців хіба що є у чернігівців Леоніда Яковишина, Олега Ляшка, Миколи Рудьковського, Валерія Дубіля. Але вони самодостатні як лідери, як діячі, а не партійні функціонери. Проте і їм буде важко спокусити виборців своїми плюсами, оскільки владна політсила має і свої плани на виборчі округи. В регіоні відчутна активність провладних команд народних депутатів Ігоря Рибакова, Михайла Чечетова, Едуарда Прутніка. Схоже, окремі політики з табору Партії регіонів ще не засвітилися. За належного фінансування і підтримки влади у них будуть високі шанси перемогти в округах, оскільки опозиційні кандидати позбавлені можливості вирішувати позитивно соціальні проблеми регіону. А ідеологічна риторика, викривальні заяви вже порядком набридли простим людям.

На Чернігівщині зареєстровано 159 обласних організацій політичних партій, 273 громадські організації.

 

Чернігівська область.