Боротьба з раком —це не лише виявлення пухлин, а й попередження хвороби

 

О сьомій ранку під його кабінетом уже очікують хворі, які знають про звичку генерального директора центру починати роботу дуже рано. Загалом у центрі, розрахованому на 670 ліжок, щороку роблять понад 10 тисяч операцій, а на прийом приїздять понад 60 тисяч осіб. Онкологічні захворювання у найбільш населеній області України — одна з головних причин смертності. Але уявлення про те, що рак невиліковний — застаріло, зазначає Герой України Григорій Бондар.

— Побутує думка, нібито онкологічні хворі — невиліковні. Насправді це не так. Невиліковними є запущені стадії. Випадки, коли люди не йдуть до лікаря, а звертаються вже тоді, коли допомогти неможливо — нерідкі. Не в останню чергу пацієнти відкладають візит через матеріальні причини. Щоб зробити операцію на шлунку, потрібно заплатити 15 тисяч гривень за ліки. І це не нам гроші йдуть, а до приватних аптек. Праця хірурга — величезна, важка. Я не лаю своїх підлеглих і не маю нічого проти, якщо людина сотнею-другою віддячить лікарю, виписуючись після операції. Але основні витрати — це медикаменти, це прибутки фармацевтів. Нічого не роблячи, аптеки заробляють більше, ніж медики, — каже Григорій Васильович.

Онкологія завжди була найвитратнішою галуззю медицини. «Звичайно, страхова медицина також вимагає грошей. Та й державні витрати величезні, — розмірковує співрозмовник. — Приміром, у нас є два апарати для опромінення: один коштує 11 мільйонів доларів, другий — сім мільйонів. Їм уже по десять років. Ми першими почали застосовувати лінійні прискорювачі, і зараз стоїть питання про впровадження нового апарата, який працює за принципом адронного колайдера. Таке «останнє слово техніки» коштує чотири мільярди гривень, але забезпечує ефективніше лікування: у багатьох випадках можна буде обійтися без операцій».

 

На стінах кафедри онкології Донецького національного медичного університету, розташованої в центрі, — різноманітні дипломи та патенти, які засвідчують першість донецьких медиків в окремих галузях. Запатентовані понад 300 винаходів, активно впроваджуються нові й нові технології в лікуванні онкологічних захворювань.

— Ми виключили операції, які калічать, погіршують якість життя людини. 98 відсотків втручань — це первинно-відновна хірургія: не лише видаляємо орган, а й формуємо новий. Деякими варіантами ніхто в країні сьогодні не володіє, крім нас. І результати кращі, — розповідає хірург.

Про рівень послідовників «школи Бондаря» красномовно свідчить такий випадок. Свого часу Донецький протипухлинний центр став одним із перших, хто отримав на випробування апарат для електрозварювання живих м’яких тканин, розроблений в Інституті електрозварювання НАН України імені Патона. Сьогодні кожна операційна центру оснащена такою технікою. Перевага таких операцій — у безкровності. Кілька років тому професора, тодішнього завідувача маммологічним відділом, а нині — головного лікаря центру Ігоря Сєдакова запросили на впровадження цієї методики до міського центру маммології Москви.

— Спочатку зустріли насторожено: мовляв, а як ми пояснимо пацієнтці, що її оперуватиме професор із України? Може, ви говоритимете, що і як робити, а виконуватиме наш хірург? — пригадує Сєдаков. — Кажу, я дистанційно не оперую. Тоді дозволили працювати, але під наглядом серйозної бригади. Став за стіл і зробив операцію у стандартному для нас режимі: за 17 хвилин. Колеги були приголомшені: вони таке втручання виконували дві — дві з половиною години. Після цього прийом був зовсім в іншому ключі...

Сам хірург Бондар і сьогодні робить по дві-три операції на день.

— Під час операцій я неодноразово був свідком таких дій шефа, які навіть із моєї точки зору, людини з досвідом, були ризикованими. Але в цих ризикованих ситуаціях він приймав таке рішення, що все закінчується благополучно для хворого. Це — інтуїція, яка ґрунтується перш за все на власному великому клінічному досвіді, на знанні клінічних ситуацій по науковій літературі, — вважає професор Олександр Попович, який працює разом із Григорієм Бондарем 35 років.

 

У ці дні Григорій Васильович святкує своє 80-річчя. Зустрічає ювілей на робочому місці, в оточенні колег. Захоплено розповідає, що домігся створення науково-дослідного центру (НДЦ), який дасть змогу узагальнити та використовувати наукові розробки донецьких медиків саме там, де вони найпотрібніші, — у регіоні. За словами завідувача відділення хірургії печінки та підшлункової залози, обласного онколога та майбутнього керівника НДЦ Романа Іщенка, про результати роботи нової структури можна буде судити вже через три-чотири роки.

Щороку в Донецькій області злоякісні новоутворення вперше діагностують у 15 тисяч осіб. Рівень захворюваності за останні три роки зріс на п’ять відсотків.

Генеральний директор центру не втомлюється пропагувати здоровий спосіб життя — як серед колег, так і серед пацієнтів.

— Упевнений: рак переможемо, але для цього потрібен час. До того ж часу не випадок, а сама людина повинна керувати своєю долею, усвідомлювати фактори ризику та уникати їх. Адже боротьба з раком — це не лише виявлення пухлин, а й їх попередження, — переконаний ювіляр.