Маріупольці цікавляться, куди йдуть кошти державного екологічного фонду. За наявної системи бюджету «вигідно», щоб городяни і далі дихали забрудненим повітрям. Депутати, громадськість та виробничники закликають змінити таку практику.

Західні дипломати радять зайнятися... туризмом

Проблема екології в Маріуполі завжди була актуальна, але з початку нинішнього року обговорюється як ніколи активно. Думки лунають найполярніші — аж до мітингів та публічних закликів закрити металургійні комбінати, які забруднюють природу. Проте значна частина городян бояться втратити робочі місця. Непроста екологічна ситуація складалася не один рік, і простих рецептів її оздоровлення немає.

Проект «Чисте повітря для Маріуполя» презентували днями в міській раді. Документ розробляється та буде реалізовано спільно із партнерами з Німеччини: експертну комісію очолив один 

із найвідоміших у цій галузі вчених, професор Бранденбурзького технічного університету 

(м. Коттбус) Міхаель Шмідт. За його словами, вже цього року розробники визначать коло потенційних ризиків для здоров’я населення та природних ресурсів, а також окремі заходи для поліпшення екологічної обстановки. У березні-квітні наступного року проект уже має бути готовий до повномасштабної реалізації.

Генеральний консул Німеччини в Донецьку Клаус Ціллікенс розповів, що ідея співробітництва в галузі екології виникла на підставі досвіду розв’язання аналогічних проблем у його країні. «Екологія нерозривно пов’язана з економікою, а Маріуполь не повною мірою використовує свій економічний потенціал із можливої організації туризму. Розв’язавши екологічні проблеми, місто зможе залучити західних інвесторів, які захочуть вкласти кошти, якщо побачать серйозне та фундаментальне ставлення до питань охорони навколишнього середовища», — заявив дипломат.

Але реальність така, що приморське місто ще не скоро стане заробляти в туризмі стільки ж, скільки у важкій індустрії. Від власників великих підприємств очікують найбільших вкладень в оздоровлення природи та водночас — збереження наявних робочих місць. «Екологічні» мітинги в Маріуполі збіглися не з кращим для вітчизняної металургії періодом падіння цін на світових ринках. Через зниження попиту на продукцію та скорочення фінансових надходжень металургійні комбінати «Азовсталь» та імені Ілліча, які входять до Групи Метінвест, зупинили реалізацію програм реконструкції, спрямованих у тому числі на дотримання суворих природоохоронних норм. Менш витратні заходи бізнес продовжує здійснювати.

Відремонтоване обладнання — це менша шкода для природи

«Найголовнішим торік для нас було проведення ремонту обладнання, яке впливає на стан навколишнього середовища, — каже перший заступник генерального директора — головний інженер комбінату імені Ілліча Сергій Матвієнков. — На ці цілі ми витратили понад 44 мільйони гривень, а з урахуванням витрат на експлуатацію названих об’єктів — 170 мільйонів гривень. Провели капітальний ремонт газоочисток однієї агломашини, однієї доменної печі та конвертерного цеху. Замінили фільтри у вапняно-обжиговому цеху, остаточно вивели з експлуатації дві мартенівські печі, продовжували роботи на водоочисних спорудах. Торік практично ліквідували шламонакопичувачі і навіть узялися переробляти шлами з «Азовсталі».

Шламонакопичувачі сусіднього металургійного комбінату виходять в Азовське море, і таке сусідство багато років було приводом для обурення городян. Не казатимемо, наскільки розумним свого часу виявилося рішення споруджувати металургійне підприємство на березі моря. Але сьогодні іншого шляху, ніж як прибрати промислові відходи «Азовсталі», не існує.

Торік комбінат імені Ілліча виконав комплексну програму ремонтів, утримання і підтримання обладнання. Це дало змогу скоротити обсяг викидів в атмосферу та довести цей показник до 37 кілограмів на тонну виробленої сталі. «Були періоди, коли скорочувалися до 28—30 кілограмів на тонну. Непогані показники, враховуючи складний для галузі рік. Крім того, тісно співпрацювали з містом щодо зниження викидів за несприятливих метеоумов: і аглофабрику зупиняли, і переводили доменний цех на «тихий хід» тощо», — розповідає головний інженер.

За словами співрозмовника, цього року на капітальні ремонти підприємство планує витратити до 75 мільйонів гривень. «Це дуже важливо, тому що, приміром, нормально відремонтована агломашина знижує викиди одразу вдвічі». Зменшити шкоду для навколишнього середовища, а конкретно — для водних ресурсів, повинні і два проекти, які сьогодні реалізуються. Перший із них вартістю 300 тисяч доларів передбачає розробку техніко-економічного обґрунтування на будівництво очисних споруд промислового випуску води. Буде можливість скидати в річку воду, параметри якої не гірші, ніж у природі. Другий проект — впровадження ефективної системи рибозахисту в Кальміусі.

Металурги розраховують на зміну кон’юнктури ринку, яка дасть змогу поновити масштабні програми реконструкції. Зокрема, на комбінаті імені Ілліча комплексна програма до 2020 року передбачає витрати на екологію в розмірі 500 мільйонів доларів. Мета — знизити шкідливі викиди до 7 кілограмів на тонну сталі. Це європейська норма. Одним із найдорожчих заходів стане будівництво нового конвертерного цеху та остаточне закриття мартенівського цеху. Ця подія запланована на 2017 рік.

Джерела викидів як джерела доходу

Наблизити світле майбутнє можна шляхом перерозподілу коштів екологічного фонду, вважають у місті. У лютому депутати міськради прийняли звернення на адресу Верховної Ради України із проханням пере-

глянути наявну схему розподілу коштів від збору (податку) за забруднення навколишнього природного середовища, який сплачують металургійні підприємства Маріуполя. За десять років підприємства перерахували 327 мільйонів гривень екологічних платежів, із них у місті залишилося лише 67 мільйонів гривень, а решту спрямовано до обласного і державного бюджетів. На підприємства, де розташовані джерела викидів, не потрапило ані копійки з екологічного збору.

Свого часу передбачалося, що такий збір стане гарним стимулом для модернізації виробництва. А насправді заходи, які виконуються за «екологічні» гроші, жодним чином не пов’язані із зменшенням шкідливих викидів підприємствами. На ці кошти місцева влада розв’язує здебільшого комунальні проблеми та проблеми благоустрою. Отже, податок не стимулює бізнес дбати про природу. Не зацікавлена в цьому і держава: адже що більше шкідливих викидів, то більші платежі підприємств та надходження до бюджету.

Депутати міськради запропонували повернутися до експерименту, який діяв у гірничо-металургійному комплексі в 1999—2002 роках, та ініціювати підготовку відповідного закону. Адже протягом дії експерименту «екологічні» гроші залишалися в розпорядженні підприємств чотирьох міст — Кривого Рогу, Дніпродзержинська, Маріуполя та Запоріжжя — і використовувалися винятково для виконання заходів зі зниження шкідливих викидів. Сьогодні металурги схвально згадують про той період.

«За ці гроші дуже багато вдалося вирішити, і ефект був, — підтверджує Сергій Матвієнков, народний депутат трьох скликань, який очолював підкомітет із питань гірничо-металургійного комплексу та хімічної промисловості Комітету Верховної Ради України із питань промислової політики і підприємництва. — Потрібно повернутися до тієї моделі. У чому ми зацікавлені: просто говорити про екологію, мати фонд, який використовувати, незрозуміло під які програми, чи цільовим шляхом знижувати викиди на конкретних джерелах? Гадаю, друге важливіше, і в цьому зацікавлені всі. Сьогодні екологічний збір — лише стаття доходів бюджету, гроші просто проїдаються».

Фото автора.

Місто металургів хоче очиститися від диму, але не втратити роботу.

КОМЕНТАР

Начальник Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області Сергій ТРЕТЬЯКОВ:

— У Маріуполі завершується розробка програми охорони навколишнього природного середовища до 2020 року. Якщо програму найближчим часом затвердить сесія міськради, це стане першим таким прикладом в області, і ми такі зусилля підтримуємо. На промислових підприємствах ситуація також змінилася на краще. Усі виробники мають діючі дозволи на викиди. На «Азовсталі» та комбінаті імені Ілліча — близько 300 заходів з охорони навколишнього середовища. За їхнім виконанням встановлено контроль, і в разі невиконання буде застосовано санкції. Тому сподіваюся, в місті ситуація змінюватиметься, хоча це лише початок шляху.

Щодо пропозиції повернутися до експерименту і залишати екологічні платежі на підприємствах, то тут не потрібно нічого вигадувати. Бюджетним кодексом України з наступного року передбачено 50 відсотків екологічних грошей залишати на підприємствах для розв’язання проблем з охороною навколишнього середовища. Просто порядку перерахування цих коштів немає. Нині 30 відсотків збору йде в Київ, а 70 — залишається на місцях. Із них 50 відсотків — у містах, а 20 — спрямовується до обласного екологічного фонду. Децентралізація цих коштів уже відбулася, але ми отримали й іншу проблему: деякі міста і райони не знають, куди спрямувати гроші. А там розташовані наші основні забруднювачі. Тому тема створення національного екологічного фонду актуальна.

Що думають мешканці Маріуполя про екологічну ситуацію в місті

Олександра Чайковського я зустрів з онуками на гральному майданчику поблизу супермаркету. «Скористалися гарною погодою і вийшли на прогулянку, — пояснив ветеран, спостерігаючи, як малюки долають «перешкоди». — Тепер сприятливі метеоумови бувають рідше, ніж хотілося б. Живемо у великому металургійному місті і, звичайно, багато в чому завдяки металургії воно розвивається. Однак, на мій погляд, потрібно докладати всіх зусиль, щоб поліпшити екологічну обстановку. Адже тут живемо не лише ми, пенсіонери, а й наші діти та онуки, наше майбутнє. Хотілося б, щоб усім нам дихалося легше. Та поки що це проблематично».

«Поліпшити екологічну ситуацію в місті може тільки найжорсткіший контроль за роботою очисних і природоохоронних споруд металургійних підприємств, — вважає ветеран праці Георгій Григор’єв, який понад півстоліття відпрацював на комбінаті імені Ілліча. — Чесно кажучи, нині нас із дружиною рятує дача в передмісті, де ми проводимо більшу частину часу, особливо влітку».

Записав Леонід ВАСИЛЕНКО.