Житомирщина в політичному плані — то Україна в мініатюрі. Здалека — з Києва, Донецька, Львова чи Одеси — цього, звісно, не помітно. Уявіть собі маленьку модель великої машини. Звичайно, всі ті деталі, які є в оригіналі, побачити важко. А якщо та модель ще й рухатися буде, то гудітиме значно тихіше. Ось так і область: копія маленька, шуму менше, але модель достовірна.

Рябіє в очах від контрастних кольорів

Для тих, хто не вірить, — конкретні факти. Наприкінці минулого року активісти ВО «Свобода» в Олевську (це місто на півночі області) здобули чергову перемогу: домоглися перейменування вулиць. Було зібрано підписи, проведено громадські слухання. І після сесії міськради вулиця Постишева отримала ім’я Олени Теліги, Косіора стала Олега Ольжича, Кірова — гетьмана Івана Виговського, Петровського — житомирського письменника Олексія Опанасюка, який написав книжку про Олевську республіку Тараса Бульби-Боровця, Куйбишева — 20-річчя Незалежності України, Калініна — Героїв Крут. А найцікавіша зміна пов’язана з вулицею Котовського — вона отримала ім’я Юрка Тютюнника. Суть у тому, що саме Котовський був одним із тих, хто прийняв рішення про розстріл у селі Базар на Житомирщині захоплених у полон 359 учасників Другого зимового походу 1921 року, яким командував генерал-хорунжий Юрко Тютюнник.

А ще до цього, наприкінці літа, в Олевську було відкрито пам’ятний знак з нагоди 70-річчя проголошення Олевської республіки «Поліська Січ» під командуванням засновника Української Повстанської Армії (УПА) Тараса Бульби-Боровця. До речі, міська рада проголосувала «за» майже одностайно — проти були лише два депутати-комуністи.

Найближчі до Олевська великі міста — Коростень і Овруч — теж на півночі області. Міськими головами тут обрано комуністів. На цьому можна було б і не акцентувати. Але ж більше в жодному іншому місті України представники КПУ, які балотувалися на такі посади, не змогли набрати необхідної для перемоги кількості голосів виборців. Партія регіонів має в цих районах чи не найбільшу підтримку.

Ось такі контрасти. Якщо рухатися картою області вниз, тобто на південь, політична палітра стає взагалі пістрявою. Уже давно нікого не дивує, коли одне село голосує за одну політсилу, а сусіднє — за іншу. Вже з цього видно, як складно робити прогнози на наступні парламентські вибори.

Факти, які псують настрій

На Житомирщині відбувається те само, що й у Києві. Там Петро Порошенко став міністром, тут заступником голови облдержадміністрації призначили Ярослава Долгих. Після цього на місцевому сайті одразу з’явився відеозапис «помаранчевого» мітингу 2004 року, на якому той закликає голосувати за Ющенка. У Верховній Раді рідшають лави опозиційних фракцій — у Житомирській міськраді відбувається точнісінько те саме.

У тому, що наступна виборча кампанія буде непроста, на Житомирщині вже переконалися. Своєрідною репетицією стали довибори до обласної ради по Червоноармійському виборчому округу. Конфлікт розгорівся навколо того, що обласна виборча комісія не реєструвала 39 із 42 спостерігачів від ВО «Свобода». Вона відмовлялася виконати рішення на користь цієї політсили спочатку окружного адміністративного суду, затим апеляційного адміністративного суду. Спостерігачів, зрештою, допустили — коли голосування було в розпалі.

Уявлення про настрої людей дають підсумки виборів. Кандидат від Партії регіонів був другий, його обігнав представник «Фронту змін», якого підтримували інші опозиційні партії. А кандидат від «Свободи» набрав більше голосів, аніж комуніст.

Опозиції начебто легше — вона критикує. Чинній владі треба звітувати, що зроблено.

Похвалитися є чим. Але ж це не ті факти, що набувають найбільшого розголосу. Людям запам’ятався, наприклад, скандал, пов’язаний із тим, що за отримання хабара порушили кримінальну справу проти голови однієї з райдержадміністрацій: гроші, як було сказано, він отримав за сприяння в отриманні земельної ділянки. Є й інші історії, які псують імідж влади, а отже, вплинуть на результати наступних виборів.

Серед яблунь заблукали

Уся Україна вже знає про конфлікт у Києві, пов’язаний з наміром забудувати Пейзажну алею. А чим Житомир гірший? Тільки й того, що тут ідеться не про алею. Спочатку цю ділянку землі називали ботанічним садом, потім, коли після протестів прокурора було визначено межі природно-заповідного фонду, яблуневим садом. Справді, тут ростуть старі дерева, які потрібно б знести. Ботанічний сад Житомирського державного агроекологічного університету — поряд. А від запущеного яблуневого саду цей виш вирішив відмовитися на користь міста.

Дискусії щодо зарахування цієї ділянки до земель міської ради тривали довго. Позачергову сесію, яка мала обговорити це питання, депутати взагалі бойкотували. Заминка виникла через те, що пропонувалося одразу прийняти рішення, що робити із землею, — виставити на аукціон. Тоді ще не знали достеменно, тільки підозрювали, що й переможця того майбутнього аукціону вже визначено — це будівельний гіпермаркет. Усі сумніви остаточно розвіяв голова облдержадміністрації Сергій Рижук. Його коментар після того, як позачергова сесія міськради не відбулася, був сердитий:

— У Житомирі ми вирішили побудувати за три місяці «Епіцентр». Університет добровільно відмовився від 5 гектарів у кутку ботанічного саду на користь будівництва. Подаємо ми це в міську раду. Голосуйте, депутати! Про що? Про те, що вам добровільно землю дають. А ви цю землю продасте за 10 мільйонів, а вам за три місяці 120 мільйонів вкинуть інвестицій, і це буде 1500 робочих місць, і це буде 10 мільйонів у бюджет йти щоквартально... Вони навіть не зібралися проголосувати! Рознесу вщент морально, кожного депутата внесу в чорний список і вивішу на всіх стовпах у Житомирі у вересні. Хай спробують не проголосують, ми без них зробимо.

Однак це тільки загострило конфлікт. Депутати міськради стали вимагати, щоб голова ОДА вибачився. У відповідь він сказав, що за таку нікчемну позицію депутатського корпусу просити вибачення не буде, нехай його хоч розпинають.

Опозиційна газета стала роздавати на вулицях спецвипуски, біля яблуневого саду проводили акції протесту. Аргументи були такі. Що це за аукціон, коли переможця вже визначено. Отже — і ціну? Є ще один нюанс. Через дорогу від того ботанічного саду — будівельний супермаркет. Виходить, «Епіцентр», який займається тим самим, вважає, що так буде простіше прибрати конкурента. І найголовніше: такі великі об’єкти, через які різко зросте рух транспорту, краще будувати на околиці. І місця там для цього є. А старий яблуневий сад треба перетворити на зону відпочинку, якої так бракує в цій частині Житомира, адже в ботанічний сад сторонніх не пускають.

Зрештою, на початку лютого сесія міськради таки прийняла рішення зарахувати земельну ділянку площею 5,3882 гектара за адресою вул. Корольова, 39 до земель міської ради, не наданих у власність та користування. Про проведення аукціону вже не йшлося.

Важко повірити в те, що перед виборами вдасться спокійно розібратися з тим, що буде замість старих яблунь...

Велосипед для міського голови

Ще один конфлікт набув широкого розголосу. Знаєте, який вигляд має мрія Житомирського міського голови Володимира Дебоя? Це автомобіль Toyota Hіghlander або його еквівалент комплектації Lux сіро-голубого або чорного кольору з темним шкіряним салоном, кількість місць сім — і так далі. Вона ось-ось мала здійснитися. Наприкінці жовтня сесія міськради внесла зміни до міського бюджету на 2011 рік та міських цільових програм. Зокрема, було ухвалено фінансування з бюджету внесків до статутного фонду комунального підприємства «Управління автошляхів» на суму 600 тисяч гривень для придбання та реєстрації легкового службового автомобіля, передбаченого для обслуговування керівництва міської ради. Витрати віднесено до проекту «Реконструкція, утримання, капітальний та поточний ремонт вулиць». Рішення сесії опротестувала прокуратура міста, наголосивши на тому, що авто до цієї програми ніякого стосунку не має, рішення порушує вимоги Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюджетного кодексу України. Крім того, згідно з вимогами постанови Кабміну максимальна вартість придбання транспорту для обслуговування посадовців не може перевищувати 60 тисяч гривень. Держказначейство теж нагадало Володимиру Дебою про необхідність старанно зважувати рішення про придбання предметів розкоші за бюджетні кошти.

Проте тендер все-таки відбувся. У відповідь активісти однієї з громадських організацій оголосили збір коштів, затим придбали для міського голови... велосипед.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі, перевіривши факти придбання дорогих авто (а їх не бракувало і в інших регіонах України), передало матеріали до Генпрокуратури. Зрештою, в прямому ефірі місцевого телеканала прозвучала заява В. Дебоя про відмову від купівлі дорогої машини. Водночас він сказав, що на цьому зробили піар лжеполітики, які використовують машини вартістю 150 і 200 тисяч доларів, і жоден із них не їздить на «Таврії».

Житомирська область.