У колишньому селі Красний Сад Горохівського району відкрили пам’ятник українцям, які загинули під час україно-польського конфлікту в 1943 році.
Про трагедію, що сталася тут 69 років тому, окрім пам’ятника на братській могилі на кладовищі нагадуватиме і обеліск, встановлений на місці, де колись було село Красний Сад (на знімку). На його базальтовій плиті викарбувано: «19 квітня 1943 року на цьому місці польські та німецькі карателі знищили мешканців українського села Красний Сад, тіла яких спочивають у спільній могилі на цвинтарі. Вклонись їхній пам’яті. Прости винних у мученицькій смерті їхній і будеш прощений». Прикро, що тут залишилися сьогодні лише дві дивом уцілілі хати і стара криниця. А ще кладовище, де в один день знайшли вічний спочинок 104 мешканці. До того трагічного квітневого дня в селі налічувалося 26 дворів, проживало 116 мешканців. Доля Красного Саду нагадує трагедії чеської Лідіци, волинських Кортеліc, білоруської Хатині. Та, напевно, ще більш гірка і несправедлива. Бо впродовж майже шести десятиріч її замовчувала офіційна влада. Чому — і досі незрозуміло. Адже серед безневинно вбитих фашистами і їх польськими прислужниками у пасхальні дні не було ні вояків УПА, ні червоних партизанів. На панахиду прибуло майже півтисячі мешканців довколишніх сіл, міст Луцька і Горохова. Цей скорботний день зібрав біля братської могили і дітей тих кількох красносадців, які врятувалися. Серед них — дружина автора цих рядків Мирослава. У її батька нелюди вбили першу дружину і доньку, в матері — першого чоловіка. Голова облдержадміністрації Борис Клімчук (на знімку), за підтримки якого відбулося пошанування жертв трагедії, назвав ініціаторів установлення цього пам’ятника журналіста газети «Волинь-нова» Петра Боярчука та власного кореспондента газети «Голос України» у Волинській області Миколу Якименка, які писали про трагічні події ще на початку 1990-х років.
— Вони не дали згаснути пам’яті й спонукали нас, чиновників, прийняти правильні рішення: облаштувати кладовище та встановити пам’ятник. Сьогодні ми увічнили ще одну сторінку волинської історії, — зазначив голова ОДА.
Особливо зворушливо прозвучали на жалобному мітингу слова двох дивом вцілілих колишніх мешканок села Красний Сад Віри Степанюк із села Городище-1 Луцького району та Галини Вітюк з села Плеска Дубенського району сусідньої області. Вони закликали присутніх до християнського прощення.
До дати пошанування жертв трагедії було прокладено 600 метрів щебеневої дороги, облаштоване кладовище. До цієї благородної справи долучилися облдержадміністрація, Горохівська райдержадміністрація, благодійний фонд «Рідна Волинь», приватно-орендне сільгосппідприємство імені Т. Г. Шевченка, меценати. Та все-таки крапку можна буде поставити лише тоді, коли на Меморіалі Слави в Луцьку на стелі «Спалені села» з’явиться табличка з назвою села Красний Сад.
Волинська область.
Фото автора.
