Прийшов, побачив... наслідив

Два останні роки власники акцій дедалі активніше закидають інстанції скаргами, але теж безрезультатно. «Око государеве», до якого вони стікаються, як потічки до ріки, підстав для прокурорського реагування не бачить. І радить оббивати пороги Феміди. Але з чим туди йти, коли на руках акціонерів залишилися тільки сертифікати, а в головах прізвище Проценка, який і фігурує у всіх зверненнях.

Досі я не знав населеного пункту, звідки б до редакції масово звернулися читачі. Тепер знаю. З Березані надійшло вісім (!) колективних і приватних листів. Серед них — звернення депутатів міської ради (25 підписів), переадресоване «Голосу України» Верховною Радою. Завершується воно проханням направити журналіста для проведення дослідження та «висвітлення досвіду в галузі сільського господарства нашого земляка». Мова про того ж пана Проценка.

Якими ж подвигами прославився цей казково підприємливий чоловік?

...Одного дня 1997 року акціонери ремонтно-транспортного підприємства (РТП) побачили на території кілька десятків тракторів. «Це машини Проценка», — пояснив керівник. — Запитання не до мене».

— У нас тоді ремонтувалася техніка з навколишніх районів і навіть областей, — згадує колишній головний інженер ВАТ Анатолій Кріпак. —Ми міцно стояли на ногах, у 1996-му відкрили з моєї ініціативи дочірнє підприємство «Привокзальний ринок». Почали отримувати кошти від нього і вкладати в розвиток товариства. У 1998-му я пішов на пенсію і невдовзі дізнався, що унікальні верстати, яких не було в радіусі сотень кілометрів, вивезли, а підприємство розвалилося. Наше дітище «Привокзальний ринок» реорганізували в ТОВ.

Як відбулася зміна влади, акціонери пояснити мені не змогли.

— Начебто відбулися загальні збори, у яких я участі не брав. На них замість Рудковського головою правління обрали Іванчука. Після цього до цеху підігнали кран і через дах витягнули усе обладнання, — каже тодішній завідувач майстерень Сергій Леонов.

Сам Віктор Рудковський виявився небагатослівним, хоча, гадаю, добре пам’ятає, як і хто заволодів підприємством, а потім довів його до банкрутства. Певне, відчув свого часу таку силу пресу, що і досі оговтатись не може. Його колеги зазначають сьогодні: не мовчи він тоді, підніми колектив проти «прихватизаторів» — ВАТ захистили б.

Від нього наприкінці 90-х залишились не ріжки та ніжки, як стверджують деякі ділки, причетні до оборудки, а потужна матеріально-технічна база. Фонд держмайна передав створеному в 1996-му ВАТ 21 об’єкт, у т. ч. спеццех з ремонту двигунів, майстерню з ремонту комбайнів, контору, гуртожиток, чотири склади, котельню, резервуари, мережу водопостачання, підстанцію, погріб, огорожу тощо. У результаті бурхливої діяльності новоспечених хазяїв залишилась дірка від бублика. Її і продали...

Не повірите — залишки гордості Березані купило ТОВ «Привокзальний ринок». Так-так, колишнє дочірнє підприємство, створене акціонерами РТП, придбало свого «батька». За безцінь. Причому, із 21 об’єкта процвітаючого колись РТП у 2001-му продані тільки ремонтна майстерня, будинок, підстанція та лінія електропередач (вартість — 11047 грн.).

«Шляхом нечесних маніпуляцій РТП перейшло до чужих рук...» — пишуть у листі до Верховної Ради колишні власники. Хочете знати реакцію наглядового органу на ці звинувачення? Читайте відповідь заступника Баришівського міжрайонного прокурора Б. Теслюка.

«Встановлено, що загальними зборами засновників ВАТ «Березанське РТП» від 15.05.01 прийнято рішення про створення ТОВ «Привокзальний ринок» шляхом реорганізації дочірнього підприємства «Привокзальний ринок».

...Між ВАТ «Березанське РТП» в особі голови правління Іванчука Ю. А., з однієї сторони, та ТОВ «Привокзальний ринок» в особі Лисивець Л. Я., з іншої сторони, на підставі рішення акціонерів... укладено договір купівлі-продажу від 15.08.01. Відповідно до нього ВАТ «Березанське РТП» продало ТОВ «Привокзальний ринок» ремонтну майстерню, будинок на дві кімнати, підстанцію та лінію електропередач, розташовані на вул. Привокзальна, 18.

Разом з цим перевіркою встановлено, що в кінці 2001 року Баришівська податкова інспекція ініціювала справу про банкрутство ВАТ «Березанське РТП», у зв’язку з чим воно вийшло з співзасновників «Привокзального ринку»... В подальшому ТОВ «Привокзальний ринок» функціонувало як окрема юридична особа, засновниками якої є ТОВ «Колос» та Проценко О. Г.

З огляду на викладене, підстав для вжиття заходів прокурорського реагування не вбачається».

Представник наглядової інстанції Б. Теслюк, роблячи, на нашу думку, непрофесійний висновок про відсутність підстав для вжиття заходів, скромно промовчав про те, що згадана купівля-продаж відбулася в період дії постанови державного виконавця про арешт майна РТП та заборону на його відчуження. Заради об’єктивності варто зазначити: недолугість укладеного договору про купівлю-продаж майна ВАТ (читайте думку юриста) не дозволяє встановити достеменно, які саме заарештовані об’єкти були продані. Принаймні два з чотирьох у списку заборонених до відчуження значаться.

Арешт, між іншим, накладено 2.03.2001 р., а частина нерухомості РТП продана 15.08.2001 р. Припустимо, тодішньому керівництву правління ВАТ якось вдалося добитися скасування чи призупинення дії постанови державного виконавця від 2.03.2001 р., після чого і була підписана угода про купівлю-продаж чотирьох об’єктів. А куди ж ділися ще 17? Куди поділося майно, яке не встигли продати за безцінь?

Крім того, була ще одна постанова держвиконавця про арешт усього майна ВАТ — від 10.09.2001 р. Чому і на якій підставі вона з’явилася?

Далі — більше. Візьмімо договір купівлі-продажу від 15.08.2001 р. Його легітимність викликає великий сумнів не тільки у автора...

Хіба усе вищезазначене не є підставою для ретельної прокурорської перевірки та прийняття відповідного рішення? Але пан Теслюк у своїй відповіді, в якій, до речі, сплутав Агропромисловий концерн «Колос» з ТОВ «Колос», радить скаржникові з Березані: вважаєте, що при укладанні вищезазначеного договору купівлі-продажу порушено ваші майнові права — звертайтеся до суду.

Якби «око государеве» прискіпливим, чесним поглядом оцінило бодай аргументи автора і дало вичерпні відповіді на поставлені та інші запитання, тоді б акціонери змогли оббивати пороги Феміди... Гадаю, й сама прокуратура могла подати позов до суду в інтересах акціонерів.

Господарям базару не пощастило — автор завітав на об’єкт у час інтенсивного танення снігу. Отже, приховати антисанітарію, хоч як прагнули керівники, знаючи про мій прихід, не вдалося. Покупцям доводилося обходити калюжі та купи сміття і тари, шарахатися від собак, а багатьом працівникам прилавку стояти у воді. Надто потерпали власники торговельних місць в кінці базару, де із цивілізованих умов — лише щебінь та чисте небо...

Поспілкувавшись напередодні з авторами звернень до редакції, я вирішив вислухати торгуючих людей. Більшість, зізнаюсь, ділитися з журналістом про життя-буття не хотіла: «Нам тут працювати». Інші зазначали: «Платимо за заземлення пожежникам (хоча збирає гроші чомусь адміністрація ринку); за торговельне місце (причому незалежно від того — торгуєш чи ні ще й наперед за два тижні вимагають). Сміливці розповіли, що свого часу платили по 500 гривень з «бійця» начебто для задобрення перевіряльників. Одна із збиральниць унікального податку навідріз відмовилась від своєї участі в цьому, хоча сусіди пальцем показували саме на неї.

Зрозумів, люди бояться і не хочуть неприємностей, бо «міліція не на нашому боці».

І все ж на диктофон дві жінки повідали мені про приниження і стусани, отримані ними від представниці базарної влади. Таким чином, казали, вона показувала усім, що буде з тими, хто не хоче підкорятися. Наприклад, підписувати договір оренди.

Орендарі в один голос стверджують, що побудовано контейнери за їхні кревні, а їм вони передаються, згідно з угодою, у тимчасове користування за певну суму (?!). Дирекція ж доводить: ідеться про оренду землі, на якій розміщено кіоски (читайте думку юриста)...

Березань

Київської області.