У лісовому масиві Пищівського лісництва Новоград-Волинського лісгоспу взялися відновити пам’ятник останньому зубру.
— Історія досить сумна, — розповідає мисливствознавець цього підприємства Володимир Демчук (на знімку). — Колись цими лісами володів граф Потоцький. Весь масив було огороджено, а в ньому, крім звичних для нашого краю тварин, водилися ще й лані та зубри.
Неподалік села Калинівка, в урочищі Кам’яна Гірка, розміщувалась мисливська база. Туди приїздили на полювання навіть австрійці, німці та американці. У вересні 1908 року від пострілу мисливця-іноземця загинув останній зубр. Чому так сталося, достеменно невідомо.
Через кілька років сім’я Потоцьких встановила на тому місці пам’ятник зубру. До кам’яної брили було прикріплено голову цієї тварини, вилиту з бронзи. Головний секрет полягав у тому, що всередині голови містилася мембрана, яка вдень нагрівалася на сонці, а ввечері, коли температура повітря спадала, вона видавала звук — імітацію ревіння зубра.
— Казав мій дід, — пригадує Володимир Васильович, — що в тиху погоду це ревіння було чути в навколишніх селах.
За часів радянської влади за пам’ятником не доглядали, тож невдовзі він почав руйнуватися. Спочатку звалилася бронзова голова зубра. Де вона тепер — ніхто не знає. Переповідають, нібито знайшла її жителька одного з навколишніх сіл, яка збирала в лісі ягоди. Вона, мабуть, вирішила, що голова золота, і забрала її з собою. Та дорогою додому побачила інших селян, які їхали підводою. Щоб ті не помітили знахідки, кинула її в болото. Пізніше керівник одного з навколишніх колгоспів, шукаючи скарби Потоцьких, наказав розвалити кам’яні брили пам’ятника.
І лише кілька років тому, майже через століття, лісівники почали відновлювати пам’ятник. Незабаром з’явиться і голова зубра. Щоправда, тепер вона буде дерев’яна — до роботи залучили місцевого різьбяра. Чи з’являться колись в новоград-волинських лісах живі зубри? Адже в деякі регіони України їх уже завезли.
— Ми б дуже цього хотіли, — ділиться Володимир Демчук, — однак сьогодні є ціла низка чинників, які поки що не дають змоги переселити сюди цю тварину-велетня.
Житомирська область.
Фото Наталії ХОМИЧ.
