У мальовничому поліському селі Осницьк Рокитнівського району вже третій рік діє школа верхової їзди. А заснував її місцевий підприємець Микола Кушнір (на знімку) — людина з активною життєвою позицією (був депутатом Рокитнівської районної ради трьох скликань), з двома вищими освітами (свого часу закінчив Луцький державний педінститут і Дніпропетровську академію управління бізнесу та права).
— Я завжди прагнув займатися спортом, — каже він. — Тож без вагань обрав професію вчителя фізичного виховання. Це дуже знадобилося, коли я відкрив невеличку школу верхової їзди. Це була моя давня мрія, бо завжди любив коней. І цю любов намагаюся прищепити вихованцям школи.
Підприємець зізнався, що у створення бази школи верхової їзди він вклав півмільйона гривень, а її утримання щороку обходиться у 130 тисяч. Як економіст за другою професією, він уміє рахувати гроші, тож знає: поки що від школи не отримує прибутків — лише моральне задоволення.
— Але коли бачу радість у дитячих очах, розумію, що ті витрати того варті, — зізнається Микола Захарович. — Люблять коней і мої діти: 24-річний син Захар — управний вершник, а от чотирирічна Валерія з моєю допомогою робить лише перші кроки у цій справі, хоча й уперше в сідло посадив доньку, коли їй ще не було і двох років.
А загалом у школі верхової їзди займається 36 дітей із сіл Осницьк, Рокитне, селищ Томашгород і Рокитне. Плату беруть лише за перший курс із двадцяти занять, вона символічна — 200 гривень, а далі діти віком до шістнадцяти років навчаються тут безплатно. Тож знову виникає запитання до засновника школи верхової їзди щодо окупності цього проекту.
— Було б ідеально, якби місцева влада підтримала школу, — розмірковує підприємець. — Я навіть пропонував два варіанти. Перший: створити районну громадську організацію любителів їзди верхи, для підтримки якої можна було б закласти у районному бюджеті 70 тисяч гривень — стільки потрібно на зарплату інструкторам, які навчають дітей. Другий: голова Рокитнівської РДА міг би видати розпорядження щодо створення школи вершників при спортивній школі, котра діє. А, можливо, разом із місцевою владою знайшли б й інші варіанти, щоб заклад розвивався й надалі.
Тим часом, каже наш співрозмовник, залежалися в чиновницьких кабінетах його заяви про виділення земельної ділянки під іподром та вигул коней.
А в тому, що школа верхової їзди потрібна дітям, Микола Кушнір твердо переконаний. Адже це ще й іпотерапія. Він розповів про те, як півтора роки тому сюди прийшов юнак, який мав дискоординацію рухів. Після занять у школі він почуває себе набагато краще, а відтак — й упевненіше: у нього зникли сором’язливість і комплекси.
Підприємець поділився, що збирається й надалі практикувати іпотерапію, для чого відрядить на курси до Санкт-Петербурга одного зі своїх інструкторів. До речі, бізнес-план з оздоровлення нації за авторством Миколи Кушніра посів перше місце в Україні і зараз перебуває на розгляді у канцелярії Папи Римського, який свого часу обіцяв підтримку кращому проекту з України у сумі 200 тисяч євро для створення робочих місць у цій сфері.
Рівне.
Фото автора.
