Дрейф на ризикованому плесі

Сповільнений темп економічного зростання на старті року, підсилений нестабільною ситуацією на зовнішніх ринках, так само як і торік, не зіпсував загальної картини бюджетних надходжень. Мало того, на думку уряду, економіка вийшла на орбіту стабільного зростання. Доходи загального фонду сягнули 65,879 мільярда гривень — на 16,2 відсотка більше, ніж у першому кварталі торік. Державна податкова служба наголосила, що виконала планове завдання з мобілізації платежів у першому кварталі на 101,4 відсотка! Державна митна служба відрапортувала про перерахований до 

держбюджету надплановий мільярд гривень. Поза тим!

Ситуація з публічними фінансами гірша, ніж була минулої весни. Видаткову частину бюджету суттєво «струсонула» підготовка до Євро-2012, тоді як індекс інвестиційної привабливості падає, за розрахунками Європейської бізнес-асоціації, третій квартал поспіль. Борги зростають значно швидшим темпом, ніж економіка. Міжнародні індикатори платоспроможності країни оцінюють вірогідність дефолту за українськими єврооблігаціями майже в 45 відсотків — вище за аналогічний показник для Венесуели чи Єгипту. За негативного платіжного балансу країна вимушена зважати на високі ціни на газ і потребу погашати державні борги — в другому кварталі обсяг боргових виплат очікується у 29,41 мільярда гривень. Погашаємо заборгованість тільки коштом внутрішніх запозичень, очікуючи, коли подешевшають зовнішні. Промисловість і АПК дрейфують, а чиновники видають бажане за дійсне.

Мовляв, зростання надходжень за зменшеної торік ставки податку на прибуток свідчить про фіскальну ефективність і цілковите порозуміння з платниками. (Ще б так вважали платники). Мовляв, авансова сплата ПДВ здійснюється винятково на їхнє прохання і з метою заощадити обігові кошти підприємств (хто б заперечив?!) У Міненерговугілля кажуть: через рік почнемо додавати біоетанол у бензин і усунемо всі проблеми (ще б такий проект не додавав проблем!). У Мінсоцполітики обіцяють: заохотимо роботодавця — і забезпечимо зайнятість (ще б переконати в цьому роботодавця!) Усе це, та багато іншого, стоїть в одному ряду з низкою далеких від економічного сенсу пропозицій, які зазвичай озвучуються перед виборами. Але цієї весни вони пекучі ще й тому, що уряд вимушений віднайти додаткові доходи для виконання соціальних ініціатив Президента. Тому змінами до бюджету уряд планує збільшити надходження від ПДВ, від акцизів з імпорту, врахувати премії за підписання договорів про розподіл продукції, доходи від індексації і плати за адміністративні послуги тощо. На зміцнення пенсійного забезпечення та збільшення соціальних виплат планується витратити додатково 18,2 мільярда гривень.

Через це мало хто сумнівався, що зміни до держбюджету у Верховній Раді, як то кажуть, пройдуть поза чергою. Мова ж про наболіле! Та ще й у купі з обіцянкою відновити компенсацію зареєстрованих втрат від знецінення грошових заощаджень в Ощадбанку СРСР. До всього, не зраджуючи традиціям, Мінфіну треба невідкладно відкоригувати бюджетний розпис, аби пенсії зросли на 100 і більше гривень уже від 1 травня. І аби перевтілений у гроші урядовий оптимізм не відгукнувся, бува, інфляційним сплеском ще до виборів. У винахідливості політтехнологів ніхто не сумнівається. Тепер їм треба якось обґрунтувати мобілізацію податкових надходжень у 288,6 мільярда гривень, на 14,2 відсотка більше, ніж було торік, щоб не звинуватили, бува, у підвищенні фіскального тиску. Заразом треба виправдати низку законопроектів із пропозиціями підняти акцизи, рентну платню за користування надрами, ставки ввізного мита на товари, які менші за прийняті зобов’язання СОТ. Проте не політтехнологам, а уряду належить спростувати аксіому про два шляхи зростання суспільних доходів за умов згасаючих темпів економічного зростання — інфляційний і фіскальний. Якщо уряд віднайде третій шлях, чого йому всі щиро бажають, він потрапить в історію економічної науки. Зрештою, хоч як крути, а третім стане платник податків.

Місцева влада також дочекалася підтримки для своїх бюджетів. Зокрема — субвенції для покриття заборгованості, яка виникла через різницю в тарифах на теплову енергію і послуги централізованого водопостачання. Гроші передбачили, але показово інше. Почасти вони є вчорашнім податковим боргом підприємств електроенергетичної та вугільної галузі. Це зайве підкреслює, що і на державному, і на корпоративному рівні всі комусь за щось завинили. Столиця просить у Мінфіну дозволу позичити, аби віддати старі борги. Мінфін гадає, у який спосіб у черговий раз рефінансувати старий борг перед російським ВТБ, щоб не перелякати нових кредиторів. Роботодавці винні найманим працівникам, а ті — за житлово-комунальні послуги і т. д. і т. п. А, між іншим, погашати борги за рахунок нагромадження нових — це шлях у прірву, до визнання своєї неплатоспроможності.

Повернімося до всемогутніх технологій. Якщо порівняти видатки домогосподарств у лютому-березні на певному кошику продуктів і послуг, то жодним чином не одержати той індекс інфляції, який Держстат показав за березень: 0,3 відсотка. Але інфляційні складові і структура споживання видають бажане за дійсне, помірну інфляцію — за помірковану, яка відкладається до кращих часів, на післявиборний період. Попри це, якщо послухати заступника керівника Генерального економічного департаменту Нацбанку Олександра Петрика, то можна дійти висновку, що зі статистикою у нас усе гаразд, а зі споживанням і витратами домогосподарств щось не те. Облиште, просто в нас не помірна, а поміркована інфляція. Через це стаття «Продовольчі товари та безалкогольні напої» уперше за 5 років набула від’ємного значення, тобто засвідчила падіння цін на один відсоток. А загальний показник інфляції за березень є найкращим за 10 років. Що яйця підстрибнули в цінах, то це, природно, перед Великоднем. Що ціни на бензин підстрибнули неабияк — то це, як ведеться, перед посівною. За низьку інфляцію дякувати треба високому врожаю попереднього року і турботі про покращення структури зберігання та реалізації продовольчої продукції, тобто уряду. Отже, відзвітував банкір, від початку року споживчі ціни зросли лише на 0,7 відсотка, що є доброю запорукою того, що інфляція не вийде за межі річних урядових орієнтирів.

І хто б подумав, що банкіри теж уміють говорити, як політтехнологи.