У кожного з них є автор — головний винороб винзаводу держпідприємства «Малоріченське» об’єднання «Масандра» Сергій Задорожний. А в співавторах — місцевість, де росте виноград. І люди також. Добре, якщо вони однодумці. Як Сергій Задорожний і гендиректор «Масандри» Микола Бойко. У них спільні перемоги та відкриття. За кожним — праця, пошук. Щоб приготувати одне з вин, знадобилося чотири роки, було 80 (!) варіантів. Зате яке вино вийшло! Його не можна назвати новим, таке робили й раніше, але дуже давно. Так давно, що й рецепт загублено. Довелося практично «реставрувати» його. Відтворення старих вин — один з напрямів творчості Задорожного.
І досвід — син помилок важких
У 1978 році, після школи, Сергій прийшов робітником на винзавод радгоспу-заводу «Феодосійський». Ще князь Голіцин стверджував, що справжній винороб повинен знати й уміти все, що супроводжує процес приготування вина. Задорожний ще не знав заповітів Голіцина, але пішов шляхом, який князь вважав найправильнішим. Нині згадує, що вже тоді твердо вирішив стати виноробом: «Це по-справжньому творча робота! Люди не мають розчаровуватися в створюваних нами винах».
Затим було підготовче відділення при Кримському сільгоспінституті імені Калініна, навчання на факультеті плодоовочівництва й виноградарства, захист диплома за темою «Розробка технології вина портвейн «Таврида».
Молодого вченого-агронома направили за розподіленням у радгосп-завод «Привітний» виробничо-аграрного об’єднання «Масандра» — інженером-технологом, потім перевели на таку саму посаду в «Малоріченський», де й пройшов Сергій Володимирович усі щаблі професійного росту.
Був начальником виробництва, а з січня 2002 року — головний винороб.
З 1997 року почав брати участь у створенні нових марок вин. П’ять років був здобувачем при Інституті винограду й вина «Магарач». Захистив дисертацію, отримав учений ступінь кандидата технічних наук за фахом «Технологія продуктів бродіння».
Працездатність Задорожного вражає. З 2003 року — у складі Державної екзаменаційної комісії в Південній філії Національного університету біоресурсів і природокористування України — Кримський агротехнічний університет. З 2007 року — член Центральної дегустаційної комісії корпорації «Укрсадвинпром».
«Золотий Грифон» та інші
— З 27 липня по 5 серпня 2009 року під патронатом Міжнародної організації винограду й вина в Національному інституті «Магарач» тривав міжнародний конкурс вин «Ялта Золотий Грифон», — розповідає Сергій Задорожний. — Сімдесят шість підприємств показали 220 зразків вина. Наше — три зразки. Всі вони отримали золоті медалі.
До сказаного варто додати, що держпідприємство «Малоріченське» у цьому престижному конкурсі брало участь не раз, ще з 1997 року, і отримувало престижні нагороди.
Можна ще перераховувати марки вин, які одержували високі нагороди — загалом 20 золотих, 12 срібних і одна Велика золота медаль. Але Задорожний скромно промовчав про те, що й сам нагороджений вищими нагородами виноробів. Від Союзу виноробів Криму — «Золотою медаллю Льва Сергійовича Голіцина», від НПАТ «Масандра» — «Медаллю винороба О. О. Єгорова».
На тому ж ялтинському «Грифоні» 2009 року Сергій Володимирович отримав диплом у номінації «Кращий винороб року».
Його відзначено Подякою Президента України, Почесною грамотою Міністерства аграрної політики й продовольства України, йому присуджено Премію Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
А ще він просто чарівна людина. Про свою професію, про вина знає, мабуть, усе. І ділиться знаннями з усіма, хто відвідує в селі Сонячногірському єдиний свого роду музей історії виноробства й вина, створений руками Сергія Задорожного.
І про історію...
У 1795 і 1797 роках ці землі було подаровано відставному штаб-лікареві М. Хрусталакі й колезькому раднику Д. Трощинському, потім продано підполковнику Штигелю, а у нього в 1832 році їх купив Д. Княжевич. Його сином 1868 року були зібрані й опубліковані відомості «Про стан виноградарства й виноробства на південному березі Криму». У книзі описано агротехніку, аналіз сортів, економіку вирощування винограду, можливості збуту вина.
Виноград і вино йшли морськими шляхами через Азовське море по Дону, Волзі в Саратов, Нижній Новгород, Омськ, Тобольськ, Красноярськ, Перм, Оренбург. Через Одесу, залізницею — на Харків, Москву. Або через Середземне море навколо Європи в Кронштадт, Петербург — за 90 діб.
Тут, у селі Сонячногірському розташовано унікальний музей, подібного якому немає, мабуть, у жодному з виноробних господарств Криму. У музеї є й дегустаційний зал, де можна зрозуміти й оцінити чудовий букет місцевих вин.
Як справжній винороб і творча людина, Сергій Задорожний одного разу написав таке побажання другові:
«Желаю натурального,
Естественного здоровья,
Шампанско-игривого настроения,
Марочного благородства,
Десертно-ликерного наслаждения,
Мускатного обаяния,
Хересного долголетия,
Коньячной выдержки,
Мадерной жгучести,
Кагорной насыщенности,
Портвейновой популярности,
Малажного колорита,
Марсальной теплоты,
Коллекционной мудрости,
Гармонично-опьяняющей
И непроходящей Любви!»
Погодьтеся, чудові образи!
Крим.
Головний винороб винзаводу держпідприємства «Малоріченське» об’єднання «Масандра» Сергій Задорожний.
Дегустаційний зал «Грот «Сьоме небо».
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
