Нововодолазьке свавілля

Хочемо попередити вас, що в нашій країні, де політики на кожному кроці заявляють про необхідність побороти корупцію, і таке буває. Під час збирання врожаю, без вашого відома й особливо не церемонячись, на ваше ж поле можуть запросто заїхати чужі комбайни. На 200 гектарах вони старанно зберуть ваш врожай соняшнику, дбайливо зсиплять з бункерів 500 тонн насіння вартістю близько 2 мільйонів гривень у КамАЗи, які повезуть вирощене вами в невідомому напрямку. А потім, майже як у тій дитячій книжці: шукає міліція, шукає прокуратура. Місяць шукають, два місяці, півроку... Але знайти, на жаль, ніяк не можуть. І це насторожує, адже ви особисто зробили все від вас залежне, щоб відповідні органи оперативно викрили розкрадачів вашої власності й повернули вам ваш урожай. Начебто, і про несанкціоноване вторгнення на поле одразу заявили в міліцію. І номери машин і комбайнів ретельно переписали, і навіть прослідкували, куди звозять ваш соняшник. Всі ці «залізобетонні» розклади також передали доблесним правоохоронцям. Але, виявляється, дарма чекаєте, що справедливість от-от переможе.

А незабаром у вас взагалі починають з’являтися припущення, що справу попросту спускають на гальмах. Що, можливо, ніхто ні соняшник не шукає, ні винних у його зникненні належним чином карати не збирається, а просто створюється видимість слідчих дій. Потім приходить прозріння: невже люди, які за службовим  обов’язком повинні захищати ваші інтереси, також у долі зі зловмисниками? Не вірячи своїм здогадам, ви знову й знову перепитуєте себе: то невже справа зі зниклим урожаєм — чітко зрежисована високопоставленими чиновниками, прибуткова для багатьох її учасників схема? Для них, а не для вас. Згодом ви дедалі сильніше стверджуєтеся у своїх здогадах. І вже з жахом починаєте усвідомлювати: урожай вартістю у два мільйони виїхав з поля безповоротно, ніхто нічого не поверне. А вам за роботу, замість прибутку, залишаються борги у зарплаті, непогашені банківські кредити й необхідність розрахуватися із власниками земельних паїв.

Погодьтеся, сільгоспвиробникам є привід задуматися: чи варто в таких умовах ризикувати й проводити в нинішньому році польові роботи?

Досить паритися над сейфами, брати банки й вдиратися до квартир, ризикуючи отримати реальні строки! Настав час виходити на поля. Там краса: немає замків, немає сигналізацій. Можна «підняти» кілька мільйонів гривень, як казав відомий кіногерой, «без шуму та пилу». Куш, погодьтеся, чималий. Вистачить і відкупитися, і собі заробити. Якщо все правильно обставити, навіть коли схоплять за руку, можна відбутися легким переляком у вигляді штрафу. Причому на полі чудес не потрібно закопувати гроші, це зроблять сільгоспвиробники: самі посіють і самі виростять. Любителям поживитися за чужий рахунок залишається тільки зібрати врожай, як це й сталося на землях, які в Нововодолазькому районі Харківської області обробляє підприємець Дьолог.

З таким свавіллям, як торік, Олександр Дьолог, котрий звернувся до нашої редакції з проханням розібратися в ситуації, зіштовхнувся вперше. Хоча вирощуванням пшениці, ячменю, кукурудзи й соняшнику займається в Нововодолазькому районі вже шість років поспіль. Тут він обробляє близько 400 га. За це, стверджує аграрій, щорічно, відповідно до укладених договорів, справно видає кожному із 166 власників земельних ділянок по дві тонни зерна. Всі ці роки на вищезгаданих гектарах без особливих проблем велося товарне сільгоспвиробництво. Були, щоправда, спроби захопити землі, але до пори до часу від цих зазіхань вдавалося відбиватися.

Дуже негарна нашуміла в регіоні історія зі зникненням врожаю соняшнику почалася з райдержадміністрації, де нібито взялися наводити лад із землями району. Тоді, мовляв, і помилилися чиновники в керівних кабінетах Нової Водолаги, переплутавши сільгоспугіддя, які обробляє Дьолог, із землями резерву й запасу. «До них від цього поля, де на 200 гектарах і ріс соняшник, кілометрів 10—15», — обурюється аграрій.

Чи справді в райдержадміністрації недогледіли, де чий «город», чи все було заздалегідь сплановано — напевно розкопати тепер навряд чи вдасться. Та і особливого бажання правоохоронних органів глибоко копати щось не видно. У місцевих коридорах влади, звичайно, говорять про помилку, а Олександр Дьолог і його адвокат Артур Сімейко, який захищає інтереси підприємця в суді, в один голос стверджують, що немає й тіні сумніву: такий недогляд — не що інше, як впровадження нових рейдерських технологій на селі. Хронологія цієї схеми, обкатаної в Нововодолазькому районі, викладена в десятках звернень, що розіслані до різних інстанцій. Адресовано їх, зокрема, і до адміністрації Президента, і багатьом народним депутатам-регіоналам. Мовляв, вони — члени фактично правлячої партії, на якій лежить відповідальність за ситуацію в країні. Отож і мають відповідати!

Відправлено такі послання Генеральному прокурору В. Пшонці та міністру внутрішніх справ В. Захарченку. Щоправда, у текст тривожних листів з описуванням ситуації, яка потребує негайного втручання хоча б для того, щоб запобігти подальшому розповзанню «нововодолазької пошесті» по господарствах інших регіонів України, столичні чиновники навряд чи уважно вникали. З Києва послання, як зазвичай, були спущені в прокуратуру Харківської області й Головне управління МВС України в Харківській області відповідно. А звідти — у районні правоохоронні органи, тобто інстанції, через протиправну бездіяльність яких, на думку підприємця, і було втрачено його врожай.

Олександр Дьолог переконався на собі: схема проста, але в плані вилучення його майна дуже ефективна. Рейдери домоглися свого — врожай соняшнику таки поцупили. Коротко публікуємо хронологію подій. Може, якомусь сільгосппідприємству стане у пригоді. Зрештою, вчитися краще на чужих бідах. Отож...

У вересні минулого року Нововодолазька райдержадміністрація подала в господарський суд Харківської області позов до фізичної особи-підприємця Дьолога з вимогою звільнити начебто б самовільно зайняті підприємцем землі запасу й резерву, а також клопотання про забезпечення позову у вигляді арешту врожаю. Позов надуманий, упевнений О. Дьолог, і головною метою було не так виграти справу, як домогтися хоча б тимчасового арешту врожаю. І не провина тут судді, що задовольнив клопотання про забезпечення позову і наклав 12 вересня арешт на соняшник. Адже клопотала сама райдержадміністрація!

Наступного дня сказав своє слово Відділ державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції. Дозріваючий у полі соняшник було заарештовано і за клопотанням тієї ж таки Нововодолазької райдержадміністрації передано на відповідальне зберігання ПП «Об-інструмент». До того ж сталося це без відома аграрія. Сам Олександр Дьолог про існування вищезгаданої справи й арешту врожаю довідався лише у двадцятих числах вересня — з отриманих поштою ухвали суду та постанови виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження.

«Мій довіритель негайно підготував документи, які підтверджували безпідставність заявлених вимог і незаконність арешту врожаю», — пояснює адвокат Артур Сімейко.

28 вересня суд розібрався з обставинами справи, своєю ухвалою скасував заходи щодо забезпечення позову й зняв арешт з врожаю.

Але державний виконавець, схоже, з йому одному відомих причин арешт урожаю вирішив одразу не скасовувати. Олександр Дьолог через кілька днів, об’їжджаючи ниви, застав за збиранням свого соняшнику одразу п’ять чужих комбайнів. Жодні запевнення сільгоспвиробника про те, що суд скасував арешт, вилучення його врожаю не зупинили. Як і не допомогли і працівники міліції, які прибули на поле в момент збирання насіння.

Потім виконавча служба, так би мовити «навздогін», зреагувала на ухвалу суду й винесла у свою чергу постанову про зняття арешту з врожаю. Але насіння Олександра Дьолога вже вивезли з поля.

Зрозуміло, що тепер, за законом, заарештоване, вилучене й описане майно підлягає поверненню. Тільки аграрію й донині насіння не віддали. Це на папері — повинні повернути. Насправді, схоже, ніхто цього робити й не збирається. Як не зрозуміло, хто понесе реальне покарання за такі діяння. Хоча на сьогодні прокуратурою району й порушено кримінальну справу за ст. 388 КК України.

У разі застосування тільки цієї статті, зазначає Артур Сімейко, імовірне покарання — штраф 8500 гривень. Погодьтеся, непоганий бізнес для людей, які все це затіяли. Можна й штраф заплатити, якщо врахувати, що ринкова вартість вивезеного з поля соняшнику становить щонайменше 2 мільйони гривень!

«Фактично прокуратура району та міліція жодних заходів для встановлення місця знаходження товару й притягнення до «справжньої» відповідальності всіх винних осіб — не вживає. Прокуратура відписується, мовляв, ми порушили кримінальну справу, її розслідують. Але гріш ціна цій справі», — упевнений А. Сімейко.

Олександр Дьолог також вважає, що має бути порушено кримінальну справу за фактом крадіжки чи розтрати майна, здійснених групою осіб в особливо великих розмірах: «А то як виходить. Грубо кажучи, вбили людину й при цьому пошкодили її піджак. З приводу розірваного піджака прокуратура справу порушила, а вбивства — не помітила».

Олександр у спробах повернути свій врожай оббив чимало порогів офіційних інстанцій, і не тільки в Новій Водолазі. Та користі від цього мало. Але я пропоную Дьологу ще раз разом відвідати районних начальників і розпитати у них про долю зниклого врожаю. Зрештою, чиновники живуть (і часто непогано!) на наші з вами гроші — гроші платників податків.

У прокуратурі, видно одразу, Олександр зі своїм соняшником всім уже добряче набрид. Принаймні помічник прокурора його одразу впізнав. А от зі мною вийшла заминка. Володимир Володимирович (так здається) зажадав до візитки, яку я поклав на стіл, пред’явити ще й журналістське посвідчення. Моє ж прохання зробити те саме працівник прокуратури проігнорував, зіславшись на те, що ми і так перебуваємо в його кабінеті. Хоча на дверях цього кабінету таблички з посадою, ім’ям, по батькові я щось не помітив. Тому із прізвищем у Володимира Володимировича у цій статті, на жаль, не склалося. Хоча нехай буде просто Володимиром Володимировичем. Яка різниця, Володимир Володимирович чи навпаки — навіть у фінансових питаннях від зміни доданків сума, як відомо, не змінюється. Отож фотографуватися для газети Володимир Володимирович навідріз відмовився й постарався якнайшвидше випровадити незваних гостей з кабінету.

І в кабінеті першого заступника начальника Нововодолазького РУ ГУМВС України в Харківській області ми пробули недовго. Геннадій Борисович Батрак з твердженням Олександра Дьолога про те, що міліція, коли чужі комбайни збирали його врожай, не діяла, не згоден. Вважає, що вона діяла в рамках своїх повноважень: «Виїхали, відреагували, а як там далі було...». В Олександра з цього приводу своя правда: «Якщо майно заарештоване, то за законом застосовувати до нього які-небудь дії не можна. Його можна охороняти, а збирати — ні. Опергрупа справді приїхала, але вивезення врожаю з поля не припинила».

Загалом, і в райуправлінні продуктивної бесіди не вийшло. Геннадій Борисович порадив, що якщо О. Дьолог незадоволений роботою міліції, то може звернутися, приміром, до прокуратури і, зіславшись на те, що його терміново викликає начальник, залишив кабінет.

А ось у райдержадміністрації взяти коментарі, виявилося, не було у кого. Може так збіглося, а може з міліції чи прокуратури новина раніше від нас до адміністрації долетіла, що з газети зниклим у підприємця врожаєм вартістю у два мільйони гривень цікавляться. Тільки охоронець у вестибюлі суворим голосом сказав, що «немає ні голови, ні замів». Хоча, начебто б і четвер, розпал робочого дня — хтось же повинен керувати районом?!

Після ходінь по кабінетах ми з Олександром Дьологом зайнялися приємнішою справою. Довго їздили полями, побували в ангарах, де готують техніку до посівної, спілкувалися з власниками земельних паїв у селі Караван. Всі, з ким довелося зустрітися, підтримують аграрія, якому довірили свої паї. Багато хто з молоді переїхав із села до Харкова і Києва, у Каравані залишилися доживати віку переважно люди літні, які все життя «пропахали» у колгоспі: хто на тракторі, хто на фермі. А в результаті заробили у держави подачку — по 850 гривень пенсії. І добре, кажуть, що хоч «Сашко роздає на пай по дві тонни зерна, а навесні й восени надає трактор обробити городи».

З озимими справжня біда. Як каже Олександр, нині вони «між небом і землею». Із зими рослини вийшли дуже слабкими. Далися взнаки посушлива осінь і сильні морози. Отож, швидше за все, поля доведеться пересівати. Історія із соняшником дуже сильно вибила аграрія з колії. Планував продати насіння й вкласти гроші в справу. Але все-таки Олександр Дьолог сподівається на відшкодування збитків — із цього приводу він збирається звернутися до суду.

Незважаючи на торішню невдачу на соняшниковому полі, сіяти Олександр Дьолог все одно буде. Підприємець вирішив частину площ відвести під яровий ячмінь, яким розраховуватиметься за паї. А інші — засіяти кукурудзою. «У нинішньому році, — зі знанням справи прогнозує Олександр, — ця культура буде найперспективнішою». А на запитання: «Невже він так упевнений, що застрахований від повторення торішнього сценарію з рейдерським захопленням урожаю?» — знизує плечима: «Не застрахований ніхто!».