Микола ТОМЕНКО, заступник Голови Верховної Ради:
— Влада не лише проголосила, а й веде системну війну проти власного народу. Війну проти нинішніх і майбутніх пенсіонерів через так звану пенсійну реформу, війну проти бізнесменів шляхом так званої податкової реформи і щоденного тиску на підприємців. Війну проти вчителів і медиків, коли під егідою оптимізації не лише скорочуються заклади освіти та охорони здоров’я, а й звільняються працівники цієї сфери, скорочується заробітна плата через вимогу відправляти учителів у неоплачувані відпустки. Сьогодні розпочалася війна і проти державних службовців, які за нинішнім бюджетом у системі місцевого самоврядування на місцевому рівні почали отримувати заробітні плати, близькі до мінімальної, і думають, як прожити цей непростий рік. Водночас влада оголосила війну проти своїх опонентів, війну проти опозиції. Якщо раніше для влади головним гаслом було: хороші опозиціонери — заарештовані опозиціонери, то після останніх безпрецедентних і аморальних заяв керівництва Генпрокуратури складається враження, що новим гаслом влади є: хороший опозиціонер — довічно ув’язнений опозиціонер, а для радикалів від влади: хороший опозиціонер — мертвий опозиціонер. Абсурдні дії Генпрокуратури, яка з екранів телевізорів звинуватила Ю. Тимошенко у причетності до низки вбивств 1990-х років — це із серії владного хамства.
Григорій КАЛЕТНІК, Партія регіонів:
— Хочу загострити увагу на досить серйозній і кричущій проблемі — цінах на молоко. Хто побував у будь-якій області знає, наскільки гостро сьогодні стоїть це питання, особливо щодо молока, яке виробляється в домогосподарствах населенням. Молочне скотарство — традиційно важлива і невід’ємна галузь сільськогосподарського виробництва, ступінь розвитку якої є однією з ознак прогресу в розвиткові сільського господарства загалом. Однак ситуація, яка складається, не вселяє оптимізму. Поголів’я великої рогатої худоби скорочується зі швидкість 297 голів щодоби. І вже скоро можна буде говорити про «Червону книгу» для корів. Поголів’я корів із 1990 року скоротилося із 25 мільйонів голів до 2 мільйонів 600 тисяч, або в 10 разів, станом на 2011 рік. Господарства населення залишаються головним виробником молока в Україні. Так, у 2011-му вироблено 8,8 мільйона літрів молока в домашніх господарствах із 11 мільйонів загалом по Україні, 8 відсотків від усього виробництва. Саме завдячуючи праці селян щонайменше протягом останніх 15 років задовольняли потреби в молоці та молочній продукції. Чи не найгострішим питанням на сьогодні є формування ціни. Ціни закупівлі молочної сировини в сільськогосподарських підприємств становлять в середньому по Україні
3 тисячі гривень, по домогосподарствах населення — 2 тисячі гривень. Тобто на гривню кожен літр оцінюється дешевше. Ці проблеми можна розв’язати через внесення відповідних змін до держбюджету.
Микола МАРТИНЕНКО, «Наша Україна—Народна самооборона»:
— Кожен день приносить Україні дедалі нові випробування. Євросоюз парафував аж одну десяту тексту угоди про асоціацію з Україною, 170 із 1700 сторінок. Це ляпас українській владі й визнання повного її провалу в євроінтеграції. Адже йдеться лише про технічну процедуру. Що вже казати про підписання і ратифікацію. З так званими соціальними ініціативами — профанація. Влада не хоче виплачувати навіть тих жалюгідних подачок, які пообіцяла перед виборами. Тігіпко своєю псевдореформою спочатку в пенсіонерів по 100—200 гривень відібрав, а тепер влада влаштувала сеанс небаченої щедрості для пенсіонерів Великої Вітчизняної війни. Так, з 1 квітня пенсії дітям війни зросли аж на 1 гривню 12 копійок, інвалідам війни, колишнім малолітнім ув’язненим концтаборів — від 4,80 до
8 гривень. Учасникам бойових дій — на 27 гривень. Водночас запроваджується так званий податок на багатство — коли власник корівника в селі під Конотопом несподівано для себе стане олігархом та платником податку на розкіш. Влада демонструє нездатність і небажання хоч якісь гроші людям заощадити. Навпаки — залізає їм у кишеню. Натомість опозиція внесла законопроект про реальне підвищення соціальних стандартів.
Євген МАРМАЗОВ, Комуністична партія:
— Хочу звернути увагу на порушення, пов’язані із приватизацією. Цього разу — на долю Одеського об’єднання «Оріон», 50 відсотків + 1 акція якого перебуває в державній власності. Спеціальна контрольна комісія Верховної Ради з питань приватизації тричі розглядала це питання на своїх засіданнях, у тому числі нещодавно безпосередньо на підприємстві. Об’єднання «Оріон» значиться в переліку стратегічних підприємств, воно виробляло компресори, системи кондиціювання повітря, в тому числі й для танків. Сьогодні завод — це суцільні руїни: вирвано, вирізано все обладнання, розграбовано всі комунікації, що містять хоча б частку металу. Завдано державі величезний збиток. Рейдерське захоплення підприємства триває з 2004 року, при цьому використовується практично весь арсенал протизаконних методів — фальсифікація реєстру акціонерів, силове захоплення підприємства, фіктивне банкрутство, знищення фінансової документації, арешти майна, рахунків підприємства, штрафні санкції, погрози й прямі замахи на вбивство голови правління, якому проломили голову й досі нікого не притягнуто до відповідальності. Схожа ситуаціях і на інших підприємствах у різних регіонах країни. Фракція КПУ звертається до Президента із пропозицією створити наділену необхідними повноваженнями комісію на чолі з Генеральним прокурором, доручити їй провести глибоке всебічне розслідування, притягти винних до відповідальності.
Микола ШЕРШУН, Народна партія:
— Хочу звернути увагу на проблему, пов’язану із процедурою оформлення права власності на земельні ділянки та нерухоме майно, побудоване до 1992 року. Люди залишилися сам на сам зі складною бюрократичною системою, яка панує в державних установах. Саме тому я отримую численні скарги на зустрічах із виборцями. А днями надійшло колективне звернення від Рівненської обласної організації ветеранів, яка нещодавно прийняла звернення до Кабінету Міністрів та Верховної Ради із проханням негайно виправити ситуацію. А це вказує на те, що проблема досягла межі кипіння. І ми не маємо жодного морального права закривати на неї очі, бо спровокуємо соціальне напруження серед громадян. Люди скаржаться на складну процедуру оформлення документів у БТІ, інспекціях державного будівельно-архітектурного контролю, пожежних і санітарних службах, землевпорядних організаціях. Скрізь величезні черги, і з людей вимагають таку кількість документів та довідок, які вони зібрати просто не в змозі. Доходить до абсурду: змушують поновлювати старі держакти на землю або техпаспорти на будівлю з оплатою, як за виготовлення нових. Хоча до 1992 року не було жодних техпаспортів та актів введення будівлі в техексплуатацію. Села будували відповідно до генеральних планів забудови. Тепер людей штрафують за відсутність техпаспортів, які на момент будівництва були непотрібні. А населення сприймає це як побори, адже свого часу воно діяло за законом. Звертаюся до Прем’єр-міністра з проханням спростити механізм отримання технічних паспортів на будівлі на селі, зведені до 1992 року, та скасувати штрафи на таку нерухомість.
Валерій КАМЧАТНИЙ, «Реформи заради майбутнього»:
— Реформи мають бути широкомасштабними і послідовними. Стратегічна мета, на яку вони мають бути спрямовані, — це реальне підвищення рівня життя людей, відновлення балансу справедливості в суспільстві. Виклики сьогодення вимагають від нас оперативного прийняття багатьох рішень. На початку березня на засіданні Кабінету Міністрів було озвучено новий порядок денний соціальної політики. Основні соціальні ініціативи — це посилення захисту наших громадян, насамперед найуразливіших груп — мають бути реалізовані уже найближчим часом. Нам належить провести складну законодавчу роботу, в тому числі й щодо внесення змін до державного бюджету-2012 і податкового законодавства. Для того, щоб соціальні зобов’язання були не просто словами, а виконані в повному обсязі, потрібні ресурси. Їх може дати тільки працююча сучасна економіка. Потрібні реформи в окремих галузях, зокрема в системі оподаткування, в державному управлінні. У 2010 році ці реформи отримали гарний темп, але нині зусилля практично непомітні. Деякі фракції у Верховній Раді вважають ризиком говорити про реформи напередодні виборів. Чи не тому ми є свідками чергових популістських ідей з боку опозиції, які обіцяють непідкріплені реальним фінансуванням більші зарплати та пенсії. Ми повинні усвідомити з усією відповідальністю — без результативних і продуманих рішень, без справжніх реформ досягнення соціальних стандартів неможливе.