У серпні минулого року наша газета вміщувала інтерв’ю з головою Дубенської РДА Данилом Корилкевичем (на знімку) «Реформаторські задуми Корилкевича» («Голос України» за 18.08.2011). Тоді керівник району, який обіймав цю посаду лише кілька місяців, говорив про свої плани і задуми, як змінити стан справ у Дубенському районі на краще. Швидко сплинув час. І у рік перебування на посаді розмовляємо про те, що вдалося керівникові.

Із досьє «Голосу України»:

КОРИЛКЕВИЧ Данило Михайлович — освіта вища, багато років працював у цукровій галузі України, у 1998-2002 роках був головою Рівненської обласної ради, депутат обласної ради ІІ, ІV, VІ скликань, з 2 квітня 2011-го — голова Дубенської РДА. Ініціатор і почесний голова благодійного фонду «Любіть Україну». Почесний академік Української академії економічної кібернетики. Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ ступеня і «Знак Пошани». За благодійницьку діяльність удостоєний високих церковних відзнак: орденів Христа Спасителя, Святого рівноапостольного князя Володимира І — ІІІ ступенів, Святителя Миколая Чудотворця. Одружений, має двох дітей, четверо онуків.

— Як господарник, який не один рік керував крупним підприємством, як колишній керівник області, і просто як звичайний мешканець, не міг не бачити, що Дубенський район був не в кращому стані — існувала лише видимість порядку, ніхто глибоко у суть проблем не вникав, хоча й потрібно було б. Я мав час подумати над тим, як їх вирішити. Тож, чесно кажучи, відчув ностальгію за роботою, результати якої могли б побачити мешканці району, — каже Данило Корилкевич. — Але для того, щоб почати щось робити, потрібні кошти. Невідворотно постало питання: як віднайти додаткові джерела надходжень до бюджету району та сільських рад? Переконаний: щоб розвивати економіку села, потрібно бути хорошим менеджером, організатором, частіше спілкуватися з громадою, вникати в її проблеми, а головне — не лінуватися шукати шляхів розвитку економіки місцевого рівня. Їх, повірте, багато.

Наприклад, ми нарешті домоглися, щоб орендарі сплачували гідну орендну плату. Приміром, є такі структури, що й зовсім нічого не платили за землю чи інші об’єкти впродовж двадцяти років. Вони колись усе придбали за безцінь і цим користувалися. Настав час для всіх платити за оренду власності, що належить громаді. І ось результат: надходжень до місцевого бюджету за десять місяців минулого року (стільки Д. Корилкевич головою Дубенської РДА. — Авт.) стало на два мільйони гривень більше.

— Під час минулої нашої розмови серед пріоритетних завдань влади ви назвали будівництво і ремонт доріг, освітлення сільських вулиць, ліквідацію стихійних сміттєзвалищ...

— Уже відремонтовано 65 доріг комунальної власності на загальну суму п’ять мільйонів гривень. Для цього були залучені кошти як районного, так й обласного бюджетів. Нинішнього року наш район отримає шість, а місто — вісім мільйонів гривень для продовження цієї справи. А це значно більше, ніж торік.

Щодо стихійних сміттєзвалищ, то таких у районі ліквідовано 46, паспортизовано 20 полігонів, куди вивозиться сміття. Виношую ідею будівництва в районі заводу, де не лише перероблятиметься сміття, а й спалюватиметься торфокрихта. Її у нас більше, ніж вдосталь. А газом, який утвориться, можна буде опалювати будинки.

Зараз триває процес освітлення сільських вулиць. Світло у темну пору доби вже є у 23 селах району. Але на цьому не збираємось ставити крапку. Хочу, аби так було у кожному селі нашого району.

Загалом, основна моя мета — відродити село, створити йому молоде, енергійне обличчя, щоб сучасне покоління бачило перспективу, а не думало, як би швидше втекти подалі від рідної домівки в пошуках кращого життя. Повірте, в селі можна жити не гірше, ніж у місті. Аби лиш мати бажання і не сидіти, склавши руки.

Хочу, щоб сільські діти мали умови не гірші від міських. Тому активно проводимо реконструкцію і ремонт дитсадків, будуємо й нові. Тільки торік відкрили три дошкільні навчальні заклади — це на часі, бо народжуваність збільшується. За кошти місцевого та обласного бюджетів закупили чотири шкільні автобуси. Три сільські бібліотеки отримали право безкоштовного підключення та користування мережею Інтернет...

— Дубенський район має багато історичних та культурних пам’яток. Прийшовши на посаду, ви обіцяли, що їх доведете до ладу. Що вдалося зробити?

— Справді, наш район завжди був на перехресті європейських культур, місцем, де в мирі проживали люди десятків національностей. Століття тут залишили свої сліди...

Пишаюсь, що ми упорядкували святе місце — Козацький редут, що між селами Семидуби і Плоска. Тут під час Берестецької битви 10 липня 1651 року невеличка купка козаків з полку Івана Богуна, прикриваючи відхід побратимів, прийняли останній смертельний бій з польським наступальним загоном, який у десятки разів переважав їх за чисельністю. І в цьому році продовжуємо тут благоустрій, хочемо, щоб Козацький редут став патріотичним та духовним центром, місцем туристичного паломництва. Продовжуємо впорядковувати і джерело, де зупинявся на відпочинок і з якого пив воду Тарас Шевченко.

А у старовинному Дубенському замку за нашої підтримки налагоджується дослідницька, екскурсійно-просвітницька робота за європейськими стандартами. Заради розвитку цієї важливої справи нещодавно я зробив особистий внесок — поповнив колекцію замку старовинною лірою.

Ми також створюємо нові комплекси, що нагадують про звитягу і боротьбу попередніх поколінь українців за незалежність. Так, нещодавно заклали в одному із лісових урочищ криївку, яка стане копією тих, у яких жили вояки Української повстанської армії. А біля села Шепетин зводимо храм на честь героїв, які віддали життя за Україну.

— Зовсім недавно на теренах області заявив про себе обласний благодійний фонд «Любіть Україну» за вашої фінансової підтримки. Які проекти він буде підтримувати? Це запитання вам як почесному голові благодійного фонду.

— Фонд передбачає міні-гранти у сумі до 10 тисяч гривень для короткотермінових проектів місцевих громад, зокрема, щодо підтримки творчої талановитої молоді, відродження традицій, поліпшення соціально-побутових умов мешканців громад, впорядкування поховань і меморіальних кладовищ періоду Першої та Другої світових воєн, пропаганду здорового способу життя та інших актуальних для жителів області проблем.

Щойно завершився ініційований благодійним фондом конкурс для розвитку сільських громад Рівненської області, на якому представлено 106 проектів, розроблених громадськими організаціями, сільськими радами, ініціативними групами. Переможцями конкурсу стали 25 найкращих проектів, ініціатори яких отримають на реалізацію своїх ідей гранти на загальну суму 100 тисяч гривень. Окрім того, через декілька днів у нашому та інших районах за підтримки фонду «Любіть Україну» стартує конкурс молодіжних стратегічних ініціатив «Моя мала батьківщина — 2015». Ми хочемо, щоб молоді люди сказали свою думку та бачення розвитку рідного краю. Немає сумніву, що буде висловлено чимало цікавого. А ми ці ідеї підтримаємо. Благодійний фонд «Любіть Україну» і надалі планує фінансувати громадські ініціативи у соціально-економічній, культурній, освітній сферах.

— Даниле Михайловичу, свого часу ви побудували Свято-Покровський собор УПЦ КП у Дубні і є його старостою. А як підтримуєте інші конфесії?

— Стараюся підтримувати всі конфесії. І не лише словом, але й матеріально. Приміром, минулого року наш район першим у Рівненській області запровадив Програму підтримки релігійних громад, завдяки чому між храмами різних конфесій було розподілено понад 80 тисяч гривень. Крім цього, з благодійного фонду «Любіть Україну» виділено кошти для підтримки релігійних громад з інших районів. Зокрема, для добудови та реконструкції храмів сіл Рідків та Жовтневе Радивилівського району...

— І наостанок: як вам вдається тримати хорошу фізичну форму? Що чи хто є для вас опорою, яка може підтримати і в радісний, і в складний час?

— Щодо опори, то це, звичайно ж, моя сім’я, яку я дуже люблю. Щодо моєї фізичної форми, то її підтримую завдяки активному відпочинку. Щодня купаюсь у водоймі, тренуюсь на тренажерах, займаюсь підводним плаванням. Та й взагалі, спортом займаюся змолоду: я майстер спорту з волейболу, маю третій розряд з велоспорту, другий розряд з лижного спорту. В мене нервова, напружена робота була і є. Якщо не тримати себе у формі, то не витримати всіх цих навантажень. Адже ніколи не роблю нічого наполовину, абияк. Можливо, я, як керівник, часто буваю жорстким і непоступливим. Але вважаю, що лише завдяки чіткій організації та дисципліні можна досягти хороших результатів. Завжди ставлю перед собою великі завдання. «Не проси мале. Проси велике. І матимеш понад мале», — так казав відомий мудрець Андрій Ворон, людина, яка прожила 104 роки. Це золоті слова, яких я дотримуюсь.

Інтерв’ю записала Олександра ЮРКОВА.

Рівне.