Чи не щороку зв’язківці Херсонщини змушені закривати принаймні одну сільську пошту через те, що власники будівель, де вона працює, або виставляють надмірно високу платню за оренду, або взагалі просять звільнити приміщення для своїх потреб, а нового ніхто не пропонує. Та бувають й унікальні, як за нинішніх часів, випадки, коли громада просто бере й дарує листоношам дах над головою — тільки б вони сумлінно виконували свої обов’язки, носили листи, газети та перекази.
У маленькому селі Зеленотропінськ Голопристанського району відділення зв’язку також опинилося під загрозою закриття. Тутешня пошта та вузол зв’язку розміщалися в одній споруді — власності колективного сільгосппідприємства. Нещодавно воно збанкрутувало, і ліквідатор запланував продати споруду для погашення боргів КСП. Після цього селян мав би обслуговувати лише пересувний пункт зв’язку — машина, що з’являлася б тут на кілька годин, а стаціонарні телефони взагалі могли від’єднати. Від такої невтішної перспективи Зеленотропінськ забив тривогу: громада скликала сільський схід і там вирішила зібрати гроші на викуп приміщення, оціненого у 5,5 тисячі гривень. Сказано — зроблено: люди скинулися, викупили приміщення і передали його «Укрпошті» у власність без будь-яких попередніх умов та зобов’язань.
— Самі ми купити б будівлю не змогли — такі витрати не передбачені. Та оскільки громада виявила ініціативу й врятувала відділення зв’язку від закриття, мусимо їй по змозі віддячити. Євроремонту не потягнемо, але плануємо знайти кошти бодай на відновлення даху та косметичний ремонт всередині приміщення, — додає заступник директора регіональної дирекції «Укрпошти» Андрій Баранов.
— Звісно, пошту могла викупити сільрада, та поставити її на свій баланс. Проте в нас ті самі фінансові проблеми — без дотацій комунальне господарство не виживає. Тому остання надія була на поміч громади, і люди не підвели. Хоча зібрати ці п’ять з половиною тисяч гривень для них також було непросто: адже вони виживають переважно за рахунок власних городів. Із 498 мешканців Зеленотропінська пенсіонерів — майже третина, підприємств тут немає, а більш-менш успішне фермерське господарство тільки одне, — підсумовує голова села Нововолодимирівки (йому адміністративно підпорядкований Зеленотропінськ) Микола Шинкарук.