«Шабаш» у провінції триває...

Аналізуючи ситуації, які останнім часом спостерігаються в регіоні, доходиш сумного і тривожного висновку, що Україна з головою пірнула в часи махрового середньовічного феодалізму, коли удільний князьок був володарем, суддею і прокурором в одній іпостасі. А таким, як знаємо, закони не писані.

Описаним у двох попередніх критичних публікаціях подіям незабаром сповниться дворічний «ювілей». І кінця їм, схоже, не видно.

Почалася історія одразу після завершення першого туру минулих президентських виборів. Комфортно прилаштувавшись у новому політичному «потязі», ново-спечене середино-будське «панство» з місця в кар’єр взялося за розчищення авгієвих стаєнь. Однією з перших під нову владну «мітлу» потрапила редактор Середино-Будської районної газети Вероніка Грицова, якій запропонували «добровільно» залишити редакторську посаду. Причина? Не інакше як після чергового «пришестя» редактор вже не вписувалася в рамки наспіх «оновленої демократичної доктрини», спрямованої на «розширення свободи і прав громадян». Утім, Грицова, єдиний професійний журналіст на весь район, до того ж із 15-річним стажем, була іншої думки, тож категорично відмовилася від «панської люб’язності». І тоді новоспечена влада нацьковує на неслухнянку контрольно-ревізійний відділ та фінансове управління Середино-Будської райдержадміністрації. І хоча ті компромату не виявили ні на копійку, сесія райради звільняє неугодного редактора з «почестями».

Не допомогло ні заступництво громадських організацій, ні критичні виступи ЗМІ. На шквал критики середино-будська «знать» відреагувала, як мертвий на кадило.

Зрозумівши це, Вероніка Грицова звертається по справедливість до Генеральної прокуратури України. Столичні охоронці законності відправили скаргу до Сумської обласної прокуратури. А там її відправляють... середино-будським районним прокурорам. «Саме тим, — пише до редакції Грицова, — які мене вже не раз частували відписками».

Проти самоуправства і свавілля тамтешньої «еліти», вчиненого по відношенню до опального редактора, крім «Голосу України», виступили також інші центральні українські друковані видання та обласна журналістська організація. Дав їм «щигля в ніс» і суд першої інстанції під головуванням Тетяни Дубінчиної, який прийняв ухвалу про поновлення Вероніки Грицової на посаді редактора комунальної районної газети. Проте редактор відмовилась від цього глизявого «пряника» й зажадала, щоб, окрім скасування редакційного наказу про звільнення, її повноваження було підтверджено рішенням сесії райради, яка й виставляла її за двері в середині травня позаминулого року. Наполягала не від зухвалості чи зарозумілості, а тому що виконком на час поновлення її судом на роботі вже затіяв чергову «новацію» — оголосив конкурс на заміщення «вакантної посади редактора». Журналістка марно намагалася відстояти свою позицію в чиновницьких кабінетах. Їхні власники відправили Грицову до Макара з телятами — категорично відмовилися поновлювати її на роботі в такий спосіб — рішенням райради.

Утім, можливо, і справді зарвалася? Але ж у статуті редакції газети зазначається, що «...головний редактор призначається на посаду на контрактній основі за результатами конкурсу рішенням Середино-Будської районної ради після попереднього погодження його кандидатури з Радою співзасновників районної газети «Знамя труда». А оскільки в головах співзасновників на той час звучали «інші вальси», Грицова оскаржила постанову виконавчої служби про закриття провадження. І, уявіть собі, — вдруге вийшла переможницею: постанову було скасовано. Однак ненадовго. Оскільки і її було скасовано й поновлено першу постанову. Після цього у «князівських хоромах» загриміли бравурні марші. Під них сесія райради «з полегшенням» видає «зарозумілій» Грицовій «вовчий білет» — звільняє за прогули. В унісон депутатам «заспівали» й профспілкові збори редакції. Грицова не погоджується з цими рішеннями і подає позов до районного суду. Той миттєво відхиляє його. Грицова зі скаргою — до Апеляційного суду Сумської області, де почула ту саму «пісню».

У матеріалі від 09.07.11 р. автор цих рядків плекав надію, що обласне керівництво поставить на місце «слуг народу», які заради власних амбіцій маніпулювали законами і ламали людські долі. Сподівання ґрунтувались не на порожньому місці. Адже з подачі нинішньої влади у Сумській облдержадміністрації близько року діє «телефон довіри», за яким пересічні громадяни мають можливість інформувати владу про корупцію, хабарництво свавілля та проти-

правні дії чиновництва. Зрозуміло, для вжиття нею заходів. Однак, з огляду на перебіг подій у каламутній середино-будській історії, гру в «щиру демократію» затіяно в регіоні, швидше за все, для підвищення іміджу «командного складу».

Насамкінець до відома «правдолюбців»: Вероніка Грицова не змирилася з рішенням судів і подала касаційну скаргу до Вищого Адміністративного суду України. І ця скарга прийнята судом до провадження. Про його рішення редакція «Голосу України» невдовзі повідомить своїх читачів.

Сумська область.