Події, що відбуваються в Сєверодонецьку в останні кілька місяців, просто шокують. Наприкінці минулого року з балконів і вікон багатоповерхових будинків викинулося п’ять чоловік. У 2012-му новий рахунок жертв суїциду було відкрито на початку січня. І понеслося. 29 січня з четвертого поверху зірвався пенсіонер, 2 лютого із сьомого поверху викинувся 30-літній чоловік, 10 лютого з висоти шостого поверху випала 30-річна жінка, нещасний випадок стався 14 лютого. За півтора місяця в одному місті п’ять схожих самогубств. Чи не багато?

 

Жертви суїциду — молоді люди

Луганські журналісти намагалися провести своє розслідування, однак, на жаль, великих результатів воно не дало. В інстанціях, куди доводилося звертатися, відповідали коротко: «Це не в нашій компетенції». У міліції казали, що такі випадки не містять криміналу: мовляв, люди йшли з життя з власної волі (хоча це ще ніхто не довів). У МНС посилалися на те, що це не пожежа й не стихія, отже, стрибки з балкона — подія не їхнього профілю. Прокуратура такими справами теж не займається, а місцеві лікарі психіатрії мовчать. Або їм поки що нема чого сказати, або, навпаки, наявну інформацію не можна оприлюднити. А населення тим часом висуває найнеймовірніші версії. Кажуть, наприклад, про існування якоїсь молодіжної групи самогубців, про кубло наркоманів, про згубне, прокляте місце й навіть психотронний випромінювач... Луганські психологи тому, що відбувається в Сєверодонецьку, дають свою оцінку.

Збіг обставин?

— Якщо звернутися до офіційної статистики і поцікавитися, який контингент населення найчастіше чинить суїциди, то ми побачимо, що переважно це молодь і жінки, — розповідає завідувач Центру медико-психологічної допомоги сім’ям, кандидат медичних наук Юрій Кукурєкін. — Щодо причин, які призводять до таких небажаних наслідків, то в нашій області, наприклад, найчастіше це негаразди в особистому житті, конфлікти між партнерами, коли одна зі сторін не одержує пристрасті у відповідь. На другому місці перебувають суїциди, вчинені підлітками через сварки з батьками. Також до самогубства схильні люди, залежні від наркотиків і алкоголю. За статистикою, 20—25% суїцидів скоюються людьми в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння. Жертвами самогубств у Сєверодонецьку в більшості випадків стали молоді люди. Як відомо, окремі з них залишили записки, у яких пояснюють свій вчинок нещасливим коханням. Я вважаю, що випадки суїциду в Сєверодонецьку між собою не пов’язані й не могли відбуватися під впливом якогось хімічного елемента. Це виключено. Простий збіг обставин.

«Соціальна складова»

Як стверджують луганські психологи, більшість суїцидів, вчинених у регіоні протягом останніх років, найчастіше носять демонстративно-шантажний характер. Іншими словами, реально людина не хоче йти з життя, а тільки робить спроби змусити свого кривдника прийняти його умови. Метод жорстокий, дуже і дуже ризикований, але результативний. Варто тільки піднятися на підвіконня, відкрити вікно й пообіцяти вистрибнути. Але результат такого шантажу іноді трагічний. Як зазначає фахівець, особам, які роблять такі спроби суїциду, найчастіше ставлять діагноз «істерична психопатія».

— Людям, які перебувають у стані афекту, або ж тим, хто допустив думку про суїцид, властиво копіювати останні найяскравіші спогади про такі інциденти, — вважає луганський лікар-психотерапевт Михайло Ясько. — Навіть при тому, що стрибок з висоти — не найпоширеніший спосіб зведення рахунків з життям. Тому ми й маємо серію однотипних самогубств у Сєверодонецьку. Потрібно було давно звернути увагу на негативну тенденцію, вірніше, на її соціальну складову.

Посади «суїцидолог» в області немає

Як розповідає Юрій Кукурєкін, раніше при обласному психоневрологічному диспансері працював кабінет соціально-психологічної допомоги. Люди, що опинилися в складних життєвих ситуаціях, одержували тут не тільки консультації, а й при необхідності медичні призначення. Причому для зручності людей кабінет був не в диспансері, а в обласній поліклініці. Там працював психотерапевт-суїцидолог. У його обов’язки входило збирання інформації про всі спроби суїциду, вчинених у регіоні, аналіз і дослідження таких випадків. Була створена система, коли людина, яка зробила таку спробу й опинилася в стаціонарі звичайної лікарні, не виписувалася без огляду суїцидолога і розслідування прокуратурою за місцем проживання всіх обставин того, що трапилося. Сьогодні такої системи нема. Немає в області й такої посади, як «суїцидолог». Можна констатувати, що незадовільний стан системи надання психологічної і психіатричної допомоги жителям Сєверодонецька цілком може бути однією із причин хвилі самогубств, що прокотилася у цьому місті.

До речі, фахівців хвилює той факт, що психіатрична служба належним чином не оцінюється населенням. Психіатрів бояться, а психоневрологічну клініку в народі дотепер називають божевільнею. У підсумку, на ранніх стадіях захворювання своїх рідних і близьких мало хто звертається до фахівців, щоб уникнути небажаного розвитку душевного стану людини. А це дуже погано. Щоб у цьому переконатися, далеко ходити не треба. Десять суїцидів за три місяці, причому в одному місці й за однією схемою — хіба це не причина оголосити тривогу?