«Випалена земля» благодатного краю

Величезна територія стоїть пусткою: інвестор з Волині, котрий викупив підприємство з п’ятьма тисячами робітників, також обіцяв налагодити постачання сировини (імпортної бавовни-сирцю), модернізувати верстати. Проте все закінчилося тим, що більшість верстатів вивезли на брухт і продали, а жалюгідні залишки трудового колективу — близько восьмисот осіб — ще минулого року відправили у «нескінченну відпустку». Новий в. о. голови правління акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» Олександр Кузьмін навіть говорити з журналістами про майбутнє підприємства відмовився — яке там, панове, майбутнє!

Херсонщина — привабливий регіон для інвестицій. Недаремно шведи згадали про своє «генетичне» споріднення з українцями і заснували в 1995 році в Каховці успішне переробне підприємство «Чумак». Начебто кетчуп і не стратегічний продукт, але ще Леонід Данилович охоче «чумакував» до Каховки: вдала акліматизація іноземного капіталу в таврійських степах була найкращою агіткою за вкладання грошей в Україну.

Нині в тій самій Каховці закордонні інвестори збудували логістичний центр з овочесховищем «Грін Тім», у Голопристанському районі — завод з переробки томатів «Інтегровані агросистеми». У Білозерському — птахокомплекс «Чорнобаївське». Проекти — з огляду на останню кризу — не скрізь успішні для їхнього бізнесу, але, поза сумнівом, корисні для області. І для працевлаштування людей, і для створення супутної інфраструктури.

Керівництво області доводить, що останнім часом обсяг прямих інвестицій зростає: начебто торік лише за шість місяців його приріст становив 2,8 мільйона доларів США. Щоправда, це не зовсім стикується з даними Кабміну. В «Аналітичній записці за результатами оцінки динаміки показників...» зафіксовано, що за дев’ять місяців 2011 року в Херсонській області «обсяг прямих іноземних інвестицій у розрахунку на одиницю населення зменшився з 184,5 долара до 180,8. Крім того, за цим показником область істотно відстає від середнього значення по Україні (1060,8 дол. США) — у 5,9 разу».

Однак не будемо прискіпливими. Тим паче що голова облдержадміністрації Микола Костяк недавно здійснив неймовірний крок для приваблення іноземних інвесторів.

Громадськість, очевидно, роняла щиру сльозу над високим стилем заклику «оптимістично налаштованої особистості» пана очільника. Їй, прогресивній, але прагматичній, під впливом критичної маси не зрозумілих для них епітетів, з дивовижною необачністю захотілось конвертувати енергію своїх капіталів у гармонію і добро регіону країни, яку, із зрозумілих причин, інвестори взагалі-то обділяють партнерством. Бо, як похвалився на недавній прес-конференції Микола Михайлович, це вчора вони «били чолом» «прогресивним» власникам товстих гаманців: «На першому етапі ми ледве за руку не хапали інвесторів, а тепер між ними є конкуренція...». Тобто сьогодні доводиться проводити кастинг — потенційні інвестори вже самі штовхаються ліктями за право увійти на Херсонщину (очевидно, конкурентів так багато, що штовханина між ними створила пробку, через яку широкому колу бажаючих залучитися до перспектив розвитку області важко пробитися. Слава Богу, що хоч дехто встиг проштовхнутися).

«Хтось скептично поставився до нашого звернення до прогресивних людей світу, у той час, як ми одержали дуже багато якісних і конкретних пропозицій, — делікатно дорікнув невірам Микола Михайлович на недавній прес-конференції і розповів про «арабів, які хочуть вкласти 500 мільйонів євро у тваринництво, бо Херсонщина — найвідкритіша область в Україні, вона конкурентоспроможна...». Серед найпрогресивніших з «бажанням долучитися до співпраці» виявилися і «помаранчевий» попередник нинішнього голови ОДА Борис Сіленков, що справило на місцевих журналістів навіть більший ефект, ніж поки що «віртуальні» араби, і сам... радник заступника голови Вінницької облдержадміністрації: цей добродій увійшов до робочої групи з енергоефективності. Як бачимо, скептики не мали жодної рації у своїх чорних прогнозах...

Микола Костяк, розповідають місцеві журналісти, на прес-конференціях узагалі любить хвалитися інвестиціями — цією «фішкою» області. За час його керівництва в арсеналі здобутків є не лише епістолярій всепланетарному адресатові, а й начебто істотні напрацювання в цьому напрямі. В 2011 році залучено і освоєно 6 мільярдів 648 мільйонів гривень у такі масштабні інвестиційні проекти, як ТРЦ «Фабрика», «Еко-маркет», «Оскар» та інші. На рік нинішній плани ще величніші. За словами голови ОДА, «вже прораховується небувала для Херсонщини сума інвестицій у 30 мільярдів 640 гривень!». Цифри справді грандіозні, але не менший подив викликає перелік «масштабних інвестиційних проектів». Зокрема, торговельно-розважальний центр з цинічною в даному контексті назвою «Фабрика».

Одну з фабрик ХБК, яка виробляла тканину на сорочки та для пошиття офіцерських одностроїв, продали девелоперській фірмі. Вона нині й зводить на її місці однойменний ТРЦ. Тут буде і цифровий кінотеатр, і незліченна кількість бутиків із китайським та турецьким шматтям, і навіть великий басейн. Безробітних ткаль сюди запрошують прибирати сміття за 80 гривень на день, а для всіх інших херсонців виставлені величезні плакати із пропозицією долучатися до водних процедур. Басейн ще не добудований, але для його відвідин уже продають абонементи — акційною поки що вартістю від 2990 до 3990 гривень на рік. При середній зарплаті на Херсонщині у 1900 гривень такому ж середньостатистичному городянинові треба на басейн місяців зо два працювати!

Загалом, єдиним наочним підтвердженням того шаленого потоку інвестицій, про які не втомлюються говорити місцеві чиновники, можна вважати повсюдне будівництво величезних торговельно-розважальних центрів — у різних районах їх зводять чи вже звели аж шість. Таке враження, що Херсон — місто мільйонерів, яким для підтримання фізичної форми тільки б у фітнес-центрах м’язи накачувати. Напевно, «публічні послуги населенню», які мають поліпшитися згідно з програмою «Конкурентоспроможності», зводяться лише до надання розваг. І справді, чому б не побавитися на дозвіллі чи, точніше, на безробітті, мешканцям міста, яке оголошено «благодатним для людей»? Ось тільки де брати гроші на забави, якщо у більшості херсонців кишені порожні? Очевидно, оптимістичних керівників це питання не дуже бентежить...

Один із ТРЦ, зовні схожий на щось середнє між велетенською шафою та валізою, примудрилися «увіпхнути» просто на центральну вулицю Суворова, заповнену пам’ятками архітектури. Нині стіни та легкі фундаменти нещасних пам’яток з вапнякових блоків просто тріщать по швах — схоже, грунт не витримує навантаження і розповзається під додатковою вагою сусіднього торговельного комплексу. Загалом, городяни з іронічною гіркотою називають центр міста «випаленою землею», показуючи гостям руїни будівель найстарішого в обласному центрі кінотеатру «Комінтерн» та обласної філармонії на вулиці Горького. Вони довго не ремонтувалися, потім внаслідок підпалу згоріли, а охочих викупити й привести до ладу нерухомість у діловому центрі чомусь вже десять років немає. Отакі у нас викрутаси інвестиційної політики. На жаль, доки між інвесторами триває «конкурентна боротьба», їм не вдається внести свої капітали в розвиток міста...

Та коли ви гадаєте, що Херсон — це виняток, то глибоко помиляєтеся. У місті Генічеську на протилежному кінці області так само роками стоять винзавод, сирзавод, швейна фабрика. А рибоконсервний завод, що славився колись бичками у томаті, перетворений на базу для «перевалки» рибної продукції, яку закуповують за межами краю.

Приазов’ю допомагає виживати «золота жила» — курорт Арабатська Стрілка із невимовної краси пляжами та цілющими термальними джерелами, які не замерзають навіть у найлютіші морози (до імпровізованих купалень діти й дорослі вчащають цілорічно). Але Арабатка нині нагадує аж ніяк не турецьку Анталію чи єгипетську Хургаду, а, швидше, пам’ятник надіям, що не збулися. На початку тисячоліття, коли економіка пожвавилася, тут почали зводити десятки приватних пансіонатів, парк водних атракціонів та міжнародну клініку для лікування дітлахів із захворюваннями опорно-рухового апарату (вартість проекту — мільярд доларів). З’явився на стрілці навіть перший контактний зоопарк із левами, ведмедем, вовками та мавпочками, котрі зараз очікують тепла у закритому вольєрі з «буржуйкою». Однак світ струснула криза, гроші на будівництво в більшості інвесторів закінчилися, і десятки проектів, включно з проектом клініки, виявилися «замороженими». А між тим, лише вона одна могла б додати для мешканців Генічеського району ще триста робочих місць!

Прикметно, що грошей на реалізацію бізнес-проектів катма, але «війни» за «золотоносне» азовське узбережжя тривають. Недавно міськрада Генічеська прийняла рішення виділити сотню ділянок землі під дачі на Федотовій косі, яка межує з Азово-Сиваським національним парком. Та коли майбутні дачники відрядили на «будмайданчик» бригаду робітників з бульдозером, на косі вже поралися такі самі забудовники із сусідньої Запорізької області. Там чомусь вирішили, що це їхня споконвічна територія. У ході з’ясування стосунків по бульдозеру відкрили вогонь з рушниці і продірявили йому радіатор. При цьому розподіляти землю на Федотовій косі не мали законного права ані міськрада Генічеська, ані будь-який орган місцевого самоврядування Запоріжжя, оскільки вона закріплена за Генічеським районом — до міста Генічеська сухопуттям понад сто кілометрів добиратися! Та й будувати на косі якісь капітальні споруди є не грамотною інвестиційною політикою, а просто безглуздям, оскільки вона регулярно затоплюється хвилями Азовського моря, щойно розгуляється північно-східний вітер.