Дороге яйце до Великодня

Але найприкріше те, що яйця та курятина на Херсонщині продовжуватимуть дорожчати, бо так складаються економічні реалії. По-перше, дорожнечу спричиняє не так дефіцит продукції на регіональному ринку, як необхідність доправляти її аж з Полтавщини, Чернігівщини, Київщини. Бо в той час, коли нішу попиту заповнюють виробники з центральної України, місцеві птахофабрики постачають яйця не в обласний центр, а... на Близький Схід. Після «арабської весни» та інших, не менш відомих, подій тамтешню економіку лихоманить, а найнеобхідніші харчові продукти доводиться імпортувати, на чому шість птахофабрик Херсонщини непогано заробляють. Наприклад, торік державна ветеринарна служба узгодила заявку на вивезення 37,3 мільйона штук яєць з птахофабрик Херсонщини до Іраку, а також Туркменистану, Азербайджану, Молдови. Нинішнього року перелік країн-замовників поповнила Сирія, тож обсяги імпорту наприкінці року очікуються ще більші.

Утім, тиск світової кон’юнктури — лише одна з причин поступового зростання цін на курячі яйця та м’ясо всередині країни.

— Нині в області працює шість птахофабрик, де утримують понад 1,2 мільйона курей, хоча є ще й підприємства з вирощування качок, і навіть перепелина ферма на 7,9 тисячі голів. Але на область із мільйонним населенням цього вочевидь недостатньо, навіть якщо не брати до уваги імпорт. Хоча з імпортерами виробники часом працюють охочіше, ніж з вітчизняними комерсантами — останні зацікавлені в тому, щоб утримувати високі ціни і заробляти на цих «закрутках», а птахофабрикам треба, аби продукція, що швидко псується і втрачає споживчі якості, не залежувалася на складі. От вони і воліють продавати яйця на експорт великими партіями, — розмірковує заступник начальника Головного управління ветеринарної медицини Херсонщини Олександр Криничний.

На додачу, тутешні птахофабрики змушені миритися із тим, що «правила гри» на місцевому ринку диктують посередники, бо свого часу майже не розвивали мережу фірмової торгівлі. Тепер вони якщо й ведуть роздрібний продаж, то переважно з машин, і рідко хто з виробників встиг відкрити бодай павільйон на ринку чи магазинчик у райцентрі. А тепер уже запізно: у великих містах в області торговою точкою у пожвавленому кварталі задешево навряд чи хто поступиться.

Щоправда, великі надії у плані ліквідації дефіциту та зниженні цін влада та пересічні споживачі покладають на нову птахофабрику, яку будують у селищі Східному на околиці Херсона. Перша черга підприємства, що належить великому холдингу, от-от має вступити до ладу: туди вже завезли понад півмільйона курчат. Загалом його планова потужність перевищує п’ять мільйонів курей, а це в чотири з лишком рази більше, ніж є на птахофабриках області сьогодні. Та очікуваний надлишок яєць і курятини на ринку замість колишнього дефіциту може призвести до кризи перевиробництва і проблеми збуту специфічної продукції.

Вихід напрошується сам собою: нарешті розпочати на Херсонщині не тільки виробництво яєць, а й їхню переробку хоча б на яєчний порошок — один з небагатьох українських продуктів, який охоче купують не лише в країнах третього світу, а навіть у дуже вимогливій до якості та безпечності товарів Західній Європі. Та що там Західна Європа: в нашій області задосить підприємств з виробництва солодкої випічки та кондитерських виробів, які охоче б купували цей порошок у своїх, а не витрачалися на його доставку за сотні кілометрів. Але... жодна з працюючих нині в Херсонській області птахофабрик власного обладнання для виробництва яєчного порошку не має, і вільних коштів для його купівлі — також. Знову все впирається в інвестиції, проте досвід показує, що інвестори в альянси з місцевими виробниками воліють не вступати, віддаючи перевагу будівництву комплексів на порожньому місці.

Тож херсонським бізнесменам від птахівництва тільки й залишається сподіватися, що на апетити арабів. Та ще — на херсонських домогосподарок, котрі все-таки зважаться витрусити сімейні гаманці на багато корзин яєць до світлого Великодня.

Херсонська область.