Картина маслом

Країна помітила доволі різке подорожчання нафтопродуктів у роздрібній мережі з другої половини березня. На деяких стелах АЗС вартість А-95 почала зашкалювати за 11,30 гривні за літр. Для Міненерговугілля, подумалося, то було несподіванкою. Підкреслю, не тому, що це сталося апріорі — перед посівною таке трапляється мало не щороку. А тому, що уряд на своєму засіданні не схвалив використання минулорічного «антибіотика» — більш помірної ставки акцизу, справедливо збагнувши, що це потягне за собою зниження бюджетних доходів. Утім, якщо дбати про збереження бюджетних доходів, то треба було закуповувати сировину для переробки тоді, коли ціни на неї ще були помірні. А в березні вони коливалися біля 125 доларів США за барель. І багатьом експертам згадувалася минулорічна весна, коли нафту закуповували так само на піку цін через офшорну компанію, і продукти її переробки не продали через високу вартість.

Щовесни постає одне й те саме запитання: чому уряд не перестраховується навесні створеним заздалегідь резервом нафтопродуктів? Бо вітчизняний бізнес заробляє на зростанні цін на газ і нафту, незалежно від їхнього походження. Не випадково рекордний прибуток компанія 

«Укрнафта» заробила на тлі різкого падіння видобутку сировини — картина маслом! Більш свіжий і не менш промовистий факт. Податковий кодекс стимулює нафтовидобуток через низькі рентні платежі. Це тому, що держава вважає святим обов’язком підтримувати високорентабельний бізнес? І це вже стійка тенденція. Доходи добувачів нафти корелюються із продуктивністю праці приблизно так, як у великому футболі. Низька рента за нафтовидобуток за середньорічних цін на нафту в 113 доларів США за барель формує мільярдні прибутки, які виводяться з-під оподаткування і не інвестуються у нафтопереробку, приватизовану російськими компаніями. То, може, варто переглянути платежі за нафтовидобуток? Тим паче що варіант зі скасуванням ПДВ на завізні нафтопродукти також зашкодить бюджетному організму, який відчуває гостру нестачу вітамінізованих доходів. Вочевидь варто, якщо зробити це не для галочки.

Гадаю й цього, далеко неповного, переліку подій задосить принаймні для двох висновків. По-перше. В березні уряд, як міг, демонстрував стриманість у бюджетних видатках і максимальну мобілізацію доходів, необхідних для реалізації соціальних ініціатив Президента і погашення короткострокових боргів. По-друге, картина маслом влаштовує далеко не всіх. Інакше б Асоціація українських банків не звинувачувала б у непрофесійності правління Нацбанку. А підприємці не збирали підписи на підтримку зниження єдиного соціального внеску. А система державних закупівель не нагадувала б корупційний друшляк. А приватизація енергетичного сектору не скидалася на повальну монополізацію. Власне, про все, що «інакше», добре обізнаний призначений у березні міністр економіки та торгівлі Петро Порошенко. Його також не все влаштовує у картині маслом з електоральної галереї.

А хіба все влаштовує Прем’єр-міністра Миколу Азарова? Наприкінці місяця його дуже обурювали високі ціни на м’ясо-молочну продукцію, багаторічне скорочення поголів’я великої рогатої худоби. Але це вже стосується і свиней, і птиці. Може, якби не загроза втратити до 20 відсотків урожаю через пересів озимих, то й не так побивався б? Будьте певні, пересів озимих, який «вичавить» із бюджету мільярди гривень, тут ні до чого. А от непрофесійні експерименти з дотуванням сільгоспвиробників через переробників, які довелося зупиняти на законодавчому рівні минулої осені, до нарощування поголів’я мають пряме відношення. Бо обіцяні дотації з бюджету одержували тільки дружні аграрному відомству господарства, більшість так і не отримала. І тепер скептично дивиться на грошову підтримку від держави. В березні парламент дуже швидко прийняв Митний кодекс, Президент розпорядився навести лад у митній політиці. Послуги посередників на розмитненні вантажів (здебільшого товарів широкого вжитку) піднімали їхню вартість до нечуваних висот — до половини доходу від розмитнення китайського контейнера відходило вибірковим брокерським конторам. Після того, як підвищили Митниці річний план на 7 мільярдів гривень, вона переглянула офіційну платню за розмитнення... і, природно, заклякла на кілька днів. Картина маслом?

Життя артикулює проблеми, тоді як Мінфін — досягнення. Профіцит зведеного бюджету (перевищення доходів над видатками) за перші два місяці року, як повідомляє Мінфін, сягнув 4,759 мільярда гривень. Доходи зросли на 16,9 відсотка проти відповідного періоду минулого року — до 65,71 мільярда гривень. Але позитивна динаміка бюджетних надходжень наражається на уповільнення економічного зростання і видатки, пов’язані з реалізацією наміченого. Вже з травня задекларовано підняти на 103,6 гривні виплати 9 мільйонам пенсіонерів, з червня — слід погашати зовнішні борги. Віце-прем’єр-міністр — міністр соціальної політики Сергій Тігіпко припускає зростання дефіциту Пенсійного фонду. Але, на мій погляд, цим не обмежиться. Додаткових надходжень від митниці й податкової та доходів від приватизації не вистачить для утримання профіциту бюджету, а на додаткову емісію грошей уряд не наважиться.

Нарешті, про реорганізацію урядом НАК «Нафтогаз України», яку започатковує законопроект Юрія Кармазіна, прийнятий звітного місяця у першому читанні. Він прямо забороняє приватизацію вітчизняної ГТС і підземних газосховищ, але на прямолінійну процедуру, я певен, не розраховують навіть росіяни. Залишається можливість продажу або оренди газотранспортних активів, або передачі в управління частини активів «Нафтогазу» структурі, яка на 100 відсотків належить державі. Картина маслом? Пишемо «реорганізація», а на думці тримаємо «корпоратизацію», за якою стоїть на перших парах переділ грошових потоків, а згодом — і омріяний контроль над ГТС. До слова, в березні вже «заточено» урядовий законопроект про корпоратизацію найбільших державних активів в електроенергетичній галузі — «Енергоатома» і «Укренерго». Там також йдеться лише про зміну організаційно-правової форми, яка нібито дасть змогу спростити процедури залучення кредитів на фінансування стратегічних проектів (хіба енергетики чули про нестратегічні проекти?) Поза тим за НАК «Нафтогаз України» стоїть кредитна заборгованість у кілька мільярдів доларів США, у тім числі, й перед російськими банками. Не важко уявити, що реорганізація призведе до того, що ГТС потрапить у заставу, і того легше — що кредитори через Міжнародний арбітраж вилучать заставу за несплату боргів. Уявити можна, але є і менш клопітні схеми впливу на ГТС — через створення СП із державною структурою, дружньою з «Газпромом», або через передачу ГТС в управління лукаво «реорганізованому» «Укртрансгазу». Я далекий від думки, що наш уряд не прорахував ці ризики, але можуть постати нові — в ході другого читання законопроекту, що може відбутися ще до того, як Євросоюз вирішить, чи фінансувати модернізацію ГТС і чи пристати до ідеї створення газотранспортного консорціуму. На мій погляд, таке рішення не забариться, оскільки економічна недоцільність будівництва обхідного газогону «Південний потік» цілком очевидна. Жоден європейський банк не наважиться вкладати шалені гроші в геть-зовсім необов’язковий і багатопроблемний проект.