Настав час відходити від диктату бізнес-інтересів, замінюючи їх інтересами людей

— На роботу до комсомольських, а згодом партійних органів Дарниці мене перевели у 1988 році. Там я набув неоціненного, організаційного досвіду, який став мені в нагоді на роботі в Дарницькій адміністрації, де я займався проблемами соціального захисту населення та благоустрою. Згодом, у 2000 році, став заступником, а потім і першим заступником голови Дарницької райдержадміністрації. І коли у 2010-му розпорядженням Президента Віктора Януковича мене призначили головою ДРДА, переконався: знання проблем і людей у районі дозволяє не лише вирішувати найскладніші питання сьогодення, а й вибудовувати стратегію на майбутнє. Взагалі я впевнений: немає проблем, які не вирішуються, є люди, які не хочуть або не вміють їх вирішувати.

— Громадська рада дуже нам допомагає. Хто, як не представники громадських організацій знають про те, що відбувається безпосередньо на місцях. Передусім, хочу подякувати голові ради, головному лікарю Київської міської клінічної лікарні №1 Ігорю Чермаку за його активну роботу.

У складі ради є представники різних верств населення, від них ми завжди отримуємо оперативну, об’єктивну інформацію, яку враховуємо під час розробки тих чи інших програм. Бо якщо складати програму розвитку району в кабінеті, нічого з того не вийде. Двічі на місяць я проводжу наради за участі представників ради, які об’єднують будинкові та квартальні комітети. І це має свій позитивний ефект.

— Справді, бездіяльність, безвідповідальність і, головне, безкарність представників попередньої міської влади руйнівною хвилею змивали і кошти, і довіру людей, і навіть надію на краще. Кияни жили в якомусь віртуальному світі — у них на очах вирубували парки і сквери, забирали під елітне будівництво їхні подвір’я й дитячі майданчики, відкривали у житлових будинках ресторани і казино. Край цьому поклав Президент Віктор Янукович, призначивши головою Київської міської державної адміністрації Олександра Попова, який за короткий термін не тільки повернув Києву втрачений статус столиці, а й довіру до влади.

Якщо говорити конкретно про наш район, то сьогодні він є найбільшим будівельним майданчиком Києва. Так, у 2011 році на території Дарниці завершено будівництво та введено в експлуатацію 17 багатоповерхових житлових будинків на 4539 квартир загальною площею 311,0 тис. кв. метрів. Із них сім — будувалися за програмою «Доступне житло».

Досить гостро сьогодні стоїть питання забезпечення дітей навчальними закладами, як садочками, так і школами. Як правило, житло будується за інвестиційні кошти, а в таких випадках дуже часто про соціальні об’єкти забувають. З приходом нової влади почали звертати увагу й на ці питання. Минулого року було відкрито «Київську інженерну гімназію» — надсучасний навчальний заклад. Її будівництво розпочалося ще в 1994-му. Проте добудовано та введено в експлуатацію лише торік. Розрахована інженерна гімназія на 990 учнів, у розпорядженні яких 52 сучасні навчальні кабінети, комп’ютеризована бібліотека, лабораторії з фізики, біології, хімії тощо. Для завершення будівництва спільними зусиллями держави та міста було відшукано 137 млн. грн.

Що стосується дошкільнят, то приміщення колишніх дитячих закладів, які перебували в оренді, нині повернуті й використовуються за призначенням. Крім того, торік було відкрито два нових садочки. В одному з них, № 21, що розташований по вул. Б. Гмирі, 2г, побували й журналісти «Голосу України». Що й казати: будівля вразила своєю сучасністю, просторими й зручними кімнатами. А колектив — професійністю. Атмосфера затишку та дружелюбності відчувається, щойно переступиш поріг садочка. Цим затишком, передусім, варто завдячувати завідувачці Оксані Стадничук. Щоб діти почувалися тут як удома, Оксана Іванівна особисто їздила по магазинах — купувала оздоблення, іграшки.

«Таких іграшок, як у мене, немає в жодному садочку району, — ділиться вона з журналістами «Голосу України». — Їх я купувала з огляду на розвиваючі програми нашого закладу».

Навчання в ігровій формі відбувається настільки ненав’язливо, що діти й самі не помічають, як вчаться чогось нового. Ось наприклад: звичайні сходи. Ну що тут може бути нового та цікавого? Але й тут завідувачка виявила креатив. Усі сходинки пронумеровані. Тож дітлахи, крокуючи ними, вчаться рахувати як у прямому, так і зворотному напрямку, а також відрізняти парні та непарні цифри, адже вони різного кольору.

Педагогічний колектив намагається створити тут усі умови, щоб дитинка росла здоровою, гармонійно розвивалась як особистість, могла творчо себе реалізувати. Для малят тут передбачено цілий комплекс зручностей: басейн, ігрові кімнати, зручні класи, обладнані під різний вік. Навіть туалети у старших групах для дівчаток і хлопчиків — окремі. Щоденно проводяться також різні рухливі заняття: музичні, хореографічні, фізкультурні, гімнастика, рухливі ігри. Крім того, діють тут і гуртки з англійської мови, хореографії, зображувальної діяльності, логічного мислення. Їх діти можуть відвідувати за бажанням батьків у другій половині дня. Адже в першій — вихователі проводять свої заняття згідно з програмою. Усі переваги садочка оцінили й батьки. Хоча за проектом він розрахований на 200 дітей, уже прийнято 320, ще 300 перебувають на черзі.

Поцікавилися ми й подальшими планами Сергія Вітковського. Вони у голови райдержадміністрації амбітні.

— Колись один із моїх колег сказав, що його роль обмежується роллю сантехніка і двірника. Але я з цим не згоден. Своє завдання я бачу в іншому: добитися гармонійного розвитку району, без перекосів і білих плям. І коли я кажу про гармонійний розвиток, то маю на увазі розвиток усіх сфер нашого життя. Не треба забувати і про відпочинок, і про культуру, зважаючи на всі вікові категорії — від дитини до пенсіонера. Треба нарешті відходити від диктату бізнес-інтересів, замінюючи їх інтересами людей.