«Хороші вказівки дають не меншу користь, ніж хороші приклади».
Сенека.
Після виходу статті «Медицину вилікує сімейний лікар» («Голос України» від 14.07.2011 р.), ми чекали реакції від Міністерства охорони здоров’я. Її, на жаль, не надійшло. Але ж в публікації йдеться не тільки про чудовий досвід Вознесенської центральної райлікарні, на базі якої з 2000-го успішно працюють п’ять амбулаторій сімейної медицини. Саме на це починання, до речі, звертав увагу Президент Віктор Янукович, закликаючи галузеве відомство «максимально поширювати досвід... Миколаївської та іншої областей».
На першу публікацію відмовчалися...
Як воно поширює можна судити на прикладі Києва. Тут буквально під носом можновладців два роки тужаться й ніяк не являть світу сімейного лікаря. То немає приміщень для амбулаторій, то обладнання.
Отут би міністерству й підметушитися, «максимально поширити досвід» вознесенців. Але, схоже, воно всім надало право «варитися у власному соку», не утруждаючи себе навіть обов’язком відреагувати на пропозицію піонерів сімейної медицини.
Вознесенці, скажімо, через «Голос України» просили дозволити їм створити медичний комплекс, до якого увійшли б сільські установи. Він, на їхній погляд, повинен мати статус юридичної особи та функціонувати на засадах комунального підприємства з контрактною формою роботи.
У згаданій газетній публікації йшлося й про пропозицію запровадити договірні взаємовідносини між медиками та пацієнтами. Думка чиновників щодо цього невідома. А от колишній заступник міністра, не мудруючи лукаво, мені прямо заявив: «Хочуть самостійності, виходу з-під контролю. Хто їм дозволить?».
Авжеж, так звані зміни, під час яких прагнуть закрити геть усе під виглядом оптимізації — це реформатори можуть. А от віддати фінанси, повноваження на місця — прошу не турбувати. Адже тоді і міністерство, і регіональні управління із сьогоднішніми роздутими штатами доведеться секвеструвати. Так і на систему зазіхнете. Ніз-зя!
А можна зняти із плечей медпрацівників рутинний вантаж у вигляді інформацій, звітів та іншого паперового словоблудства? Адже на писанину витрачається, за твердженням лікарів, до 80% робочого часу. Один із екс-міністрів обіцяв, що з паперотворчістю буде покінчено найближчим часом. Змінилися відтоді три очільники відомства. На прохання підлеглих, які стогнуть від хронічної «епістолярної» хвороби, верхи вже не відгукуються. Принаймні ця проблема, як і вищеназвані, не стала предметом обговорення київських бюрократів, які не удостоїли парламентське видання хоча б відпискою.
...на другу — відписалися
Це зволили зробити підлеглі екс-міністра Олександра Анищенка через два місяці після публікації матеріалу «Дефіцит коштів і бездарність керівників» («Голос України» від 19.10.2011 р.).
У ньому акцентувалася увага на проблемах поборів у лікарнях і майже відкритих торгів довідками в поліклініках; тіньового бюджету галузі в розмірі 3 млрд. грн. на рік; про нецільове використання бюджетних коштів; про злочинну безконтрольність, безвідповідальність керівників галузі тощо.
Але у відповіді директора департаменту фінансово-ресурсного забезпечення МОЗ Олега Левицького ми знайшли відповідь («у межах компетенції») лише на одне питання: як держава піклується про медиків. Надбавки за вислугу років від 10 до 30% середнім фахівцям; підвищення окладів і надбавки лікарям; кратні виплати молодим фахівцям ...
Слуги Гіппократа, мабуть, усміхаються, читаючи ці рядки. Кожний з них скаже, що підвищення на папері спричинило фактичне зниження сум, що їх одержують у касира. А обіцянки пільг, декларації про забезпечення житлом, разовою адресною допомогою взагалі викликають, либонь, гомеричний сміх. Але зараз не про це.
Дефіцит коштів не заперечується, але гроші в галузі є. Безталання керівництва — от що істотно погіршує ситуацію в медицині.
Автор у згаданій жовтневій статті про бездарність керівників наводив дані, м’яко кажучи, неефективного використання коштів зі скарбниці — департамент їх «не побачив». Можливо, нові факти, оприлюднені Рахунковою палатою, прокоментують керівники відомства? А заодно повідомлять, які пільги, нагороди, посади одержали порушники фінансової дисципліни минулого року.
Аудитори намагалися розібратися, чого в забезпеченні установ не вистачає більше — грошей чи відповідальності розпорядників. Висновки робіть самі.
Я б у гінекологи пішов
Гріх засуджувати практикуючих лікарів, медсестер у поборах, вони гідні співчуття. Але не всі. Окремі затребувані фахівці від смішної зарплати давно б відмовилися. Кажу про слуг Гіппократа, які під’їжджають до непоказного фасаду лікарні на іномарці.
Ви, читачу, часто наївно запитуєте: звідки в суддів, «ментів», прокурорів гроші на джипи? Звідти ж, звідки у процвітаючих хірургів, дантистів, анестезіологів, гінекологів. Різниця, причому принципова, у тому, що виродки в погонах наживаються за рахунок зловмисників, беручи в них відкупні, а люди в білих халатах багатіють за рахунок тих, хто вижив та вилікувався. Гонорар від вдячних пацієнтів — чесно зароблена доплата до принижуючої гідність подачки від держави.
Нині дедалі голосніше говорять про те, що висококваліфікований медпрацівник, до якого стоїть черга хворих, повинен одержувати в рази більше за сірих колег. Фахівця, на роботу якого немає нарікань, потрібно стимулювати. Це справедливо!
До облупленого лікарняного під’їзду зможуть під’їжджати на престижних авто більше професіоналів. Але хто й за якими критеріями оцінюватиме їх знання та вміння? Головний лікар, він же Бог і цар? Тоді цей почин, вибачте за тавтологію, почине в бозі.
Немає нічого гіршого за єдиноначальність у таких сферах, як медицина та освіта. Ви знаєте, як там бояться керівника, як перед ним стеляться і знімають капелюх? У його руках — дати надбавку чи зняти, відзначити старанних чи не помітити пеньок в оці у вигляді хронічного порушника; поліпшити умови праці за державні кошти або зобов’язати зробити ремонт кабінету за свій рахунок. Запевняю вас, такий виборчий підхід панує в більшості медзакладів. І хто, думаєте, серед колег буде кращим, шанованим і, відповідно, забезпеченим? Той, у кого погляд раболіпного й краватка у вертикальному положенні...
...В одній столичній поліклініці лікарка відмовилася здавати гроші на подарунок керівникові. Шукає роботу...
...У лікарні Запоріжжя хірург не поділився гонораром з головним лікарем. Сьогодні він оперує винятково соціально незахищених...
...Дніпропетровську я з перших вуст почув історію про купівлю-продаж посади. Не терапевта, не ЛОР-лікаря, не педіатра. Гінеколога. Покупцеві сказали: «Треба 10 тисяч «зелених». Він відповів: «Є! Але 7,5 тисячі». «Тоді й ставка в тебе буде відповідна — 0, 75», -- обрадував продавець, він же головний лікар. І відразу уточнив, що на потреби злиденної лікарні покупець зі своїх 800 гривень, що їх одержує на руки, повинен буде щомісяця відстібати 250.
Єдине, що утішає покупця — працює за фахом. Є шанс одержати ставку, зібравши відсутні 2,5 тисячі «зелених». А ще йому з липня підвищили зарплату на 20 гривень...
Цією бувальщиною я навряд чи здивував міністерських працівників, які краще за мене знають що, де й почім. Тоді чому нічого ніде не змінюється на краще? Чи не тому, що князьки на місцях малу порошинку в оці неугодного бачать, а у своєму — й пенька не помічають? Звернутися б таким до офтальмолога.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
