Досить просити пощади в долі
Куплену кров’ю дідів свободу
Гублять без опору у ганьбі.
Забуті Крути, Базар і Броди
І смерть вчорашня чужа тобі.
Але рабів до раю не пустять,
І нам готують шлях в нікуди.
Сибір, ГУЛаг, Соловки забуто.
До чорта душу. Честь — до біди.
Досить просити пощади в долі
І проклинати події злі.
Кожному ворогові — по кулі.
Кожному зраднику — по петлі.
Тиша серед бурі
Вона була ще юна і вродлива,
Він — правильним, залізним,
неживим.
Весняна зустріч стала
справжнім дивом,
А літній грім гримів:
«Іду на Ви».
Коротке щастя —
тиша серед бурі.
Він оживав. Іскра в її очах
Тепер не гасла в дні важкі
й похмурі.
А ворог відчував
смертельний жах.
Вона була далекою від бою,
І сумнів закрадався у серця.
А він усе частіше йшов
за грою
В жорстокого і сильного
бійця.
Осінній дощ приніс свої
новини:
Назавжди попрощалися вони.
Подумав він: «Ну що ж,
ніхто не винен».
Ну а вона: «Спаси
і сохрани»...
Вона, спокійна, впевнена
і сильна
За променем яскравим,
провідним
Знайде своє жіноче щастя
пильне
У честі чоловічій без ціни.
А він, зберігши в серці
світлий спогад,
Подалі від Варшави
чи Москви
Рушатиме в свою важку
дорогу
Залізним, небезпечним...
І живим!
Шляхетні душі
Всміхнувся Всесвіт,
бачачи цю зустріч,
І першим громом сповістив:
«Весна»!
П’янив шляхетні душі
без вина
Хоробрий Вечір вершником
на кручі.
Сороки крикнуть:
«Разом вам не бути!»
Що ж ти, красуне, відданістю
й честю
Уже не раз пройшла життєві
тести.
Глухо-сліпих не намагайся
чути.
Фортуна не відвернеться
від тебе.
Коханка, однодумець
і дружина,
І вірний друг, що прикриває
спину,
Ти послана старому Вовку
Небом.
Розумний Вовк досвідчений
і сильний,
Рішучий і жорстокий
при потребі,
Горітиме тепер заради Тебе
І ваше щастя стерегтиме
пильно.
Він ще готовий вийти
за наказом,
За покликом метнутися
в вогонь,
Тепер лише тепло твоїх
долонь
Застереже від смерті
і від сказу,
Дозволить повернутися.
Так треба.
В погоні тихо прийде сивина.
І скаже хтось про ваше
Вовченя:
«Спасибі, нам його послало
Небо!»
Володимир ПАТОЛА, капітан ДПС.
