В опіковому центрі Інституту невідкладної та відновної хірургії імені В. Гусака Донецька померла 18-річна Оксана Макар. Пацієнтку з Миколаєва, яку зґвалтували, душили та підпалили живцем, привезли сюди два тижні тому — після тижневого лікування в лікарні рідного міста. У дівчини діагностували глибокі опіки, були відсутні м’язи та шкіра в нижній частині спини, кістки хребта та тазу — практично оголені. Ще в Миколаєві ампутували руку. Почалися проблеми із диханням: пацієнтка перебувала на апараті штучної вентиляції легенів.
«В Оксани були травми, несумісні з життям: опіки 55 відсотків поверхні тіла, і всі — глибокі, — розповів «Голосу України» директор інституту Владислав Гринь. — Наслідки опікової хвороби, сепсис, особливо сильно постраждали легені. Адже дівчину спочатку душили, а потім вона лежала десять годин на морозі та дихала димом. Уранці в четвер у пацієнтки почалася кровотеча легенів, потім — зупинка серця. Незважаючи на інтенсивні заходи із реанімації, запустити серце не вдалося. За життя дівчини боролися дві години, до самого кінця. О 9.30 ранку констатували смерть».
За словами директора інституту, такі складні випадки трапляються вкрай рідко. Для порятунку пацієнтки були задіяні всі наявні сили: досвід медиків, унікальна апаратура. В Донецьку Оксані зробили кілька операцій, які полегшили її стан. Вдалося вберегти від ампутації ноги, очистити та закрити рани. Однак ускладнення в роботі основних органів та систем далися взнаки: дівчина не вижила.
Під час підготовки матеріалу до друку зателефонувала матері Оксани Тетяні Суровицькій, не особливо сподіваючись на відповідь. Але жінка відповіла на дзвінок. «Я зараз у ритуальних послугах. Не думала, що рідній доньці обиратиму труну і вінки. У мене серце зупинилося о пів на восьму ранку, коли вона перестала дихати. Не знаю, як житиму без неї, вона у мене одна».
Тетяна розповіла, що востаннє живою бачила доньку о третій ночі в четвер. «Вона мені махала, кивала. Я їй водичку зі шприца пити давала. Вона на мене дивилася, навіть перевіряла, чи мама її цілує, чи ні. А вранці я вже цілувала холодне лице. У доньки навіть така легка посмішка була на губах. Тільки губи білі».
У відповідь на запитання, яка допомога зараз потрібна, мати Оксани Макар заперечила: «Нічого не потрібно. Тетяна Дмитрівна (Бахтєєва — голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, яка опікувалася долею дівчини. — Авт.) усе влаштувала. Оксану повезу до Миколаєва завтра вранці. Мене вистачить до кінця, повірте. Я їм (насильникам. — Авт.) помщуся. І особисто братиму участь у самосуді».
