Донецький апеляційний адміністративний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу міськради у справі про закриття школи № 111. Свого часу це була одна з перших українських шкіл у шахтарській столиці. Заклад хотіли закрити ще у вересні минулого року, але цього не сталося — з огляду на судовий процес. У січні цього року Ворошиловський суд обласного центру завершив розгляд позову мешканки міста, матері двох школярів Ірини Круглової, визнав протиправним та скасував рішення про ліквідацію навчального закладу. Однак «батьки міста» не погодилися і оскаржили постанову.
Представники міської влади зазначали, що на незначній відстані від школи № 111 знаходяться ще два заклади, які можуть повною мірою забезпечити конституційне право дитини на освіту. Рішення про ліквідацію школи приймалося у відповідності із законодавством та регламентом міськради, йшлося в апеляційній скарзі.
Однак Ірина Круглова та її представники в суді спростували ці твердження. Кількість класів у школі № 111 протягом шести років не зменшувалася, тобто навчальний заклад працював стабільно. Тоді як у сусідній школі № 100 кількість класів скоротилася з 16 до 10, а в школі № 101 — з 25 до 19. Крім того, школа № 111 не є найменш наповнюваною в Петровському районі: тут навчаються 57 відсотків від розрахункової кількості учнів, а в школі № 100 — 45 відсотків, у школі № 87 — 41 відсоток. Проте районна, а згодом і міська рада вирішили закрити саме школу № 111. Де логіка? Прикладів таких «нестиковок» у судовому засіданні пролунало чимало. Представники позивача довели, що підстав для ліквідації навчального закладу не було, а переведення дітей до інших шкіл навіть погіршувало умови навчання. Наприклад, у школі № 101 — один туалет на 600 дітей.
Постанову районного суду по адміністративній справі за позовом Ірини Круглової до Донецької міської ради апеляційний суд залишив без змін. Ухвала набирає чинності з моменту свого проголошення.
Засідання суду відбувалося в залі № 8. Її особливість — у повній відсутності сидячих місць для тих, хто бажає бути присутнім на відкритому засіданні. Свого часу адміністративні суди створювалися за європейським зразком — як інституції, де звичайна людина могла б обстояти свої права, порушені органами державної влади. Однак на місцевому рівні цю ідею втілили досить своєрідно. В залі засідань є лише лава для суддів, по одній лаві — для позивача та відповідача, а також стіл для секретаря. Все. Якщо громадянин бажає на власні очі бачити, як вирішуються конфлікти між «маленьким українцем» і державою, він повинен бути готовим стояти кілька годин та не розраховувати бодай на приставний стілець.
Фото автора.
Під час засідання суду.
