Стратегічні напрями розвитку сільського господарства України на період до 2020 року

У 2011 році Україна досягла певних успіхів у сільськогосподарському виробництві, зокрема у рослинництві. Обсяг виробництва валової продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств становив 118,1 млрд. грн. (на 17,5% більше, ніж у 2010 р.). У структурі виробництва продукція рослинництва становить 63,7%, тваринництва — 36,3%. Більшу частину цієї продукції (52,7%) вирощено в особистих селянських господарствах.

Виробництво валової продукції рослинництва торік уперше перевищило рівень 1990 р. на 11,1%. У 2008 і 2011 рр. отримано найвищий урожай зернових за всю історію країни — відповідно 53,3 і 56,7 млн. тонн (у 1990 р. — 51 млн.).

Протягом останніх років сільське господарство досягло стабільної позитивної динаміки розвитку. За рахунок власного виробництва країна в основному забезпечує внутрішні потреби у зерні, олії, картоплі, овочах. Зросло споживання на одну особу молока і м’яса.

Водночас ситуація в цьому секторі економіки залишається доволі складною. З переходом економіки на ринкову основу сільське господарство як галузь із сезонним виробництвом і уповільненим оборотним капіталом поставлено в гірші умови порівняно з іншими галузями. Майже 30% сільгосппідприємств є збитковими, а рентабельність виробництва більшості видів агропродукції поки що недостатня для забезпечення розширеного відтворення. Низька дохідність виробництва стримує його модернізацію, впровадження нових технологій, оновлення матеріально-технічної бази. Урожайність агрокультур і продуктивність тварин значно нижчі, ніж у розвинених країнах світу.

Не досягнуто науково-обгрунтованого рівня споживання на одну особу овочів і фруктів, м’яса і молока, погіршуються кількісні та якісні показники демографічних процесів на селі. Середня тривалість життя селян залишається стабільно низькою: чоловіків — 64, жінок — 75 років.

Розвиток сільського господарства України в умовах глобалізаційних викликів потребує нових якісних змін. Тому стратегія розвитку вітчизняного АПК на період до 2020 року спрямована насамперед на створення умов для динамічного розвитку. І забезпечити його можна лише на основі сучасного технологічного оснащення агровиробництва, застосування інноваційного менеджменту й ефективної маркетингової діяльності.

Науковими колективами НААН України створено нові сорти і гібриди сільгоспкультур з потенціалом урожайності зернових 9—15 т/га, цукрових буряків 80—90 т/га, олійних культур 4—6 т/га. Їх використання дасть змогу за умов дотримання агротехнологій та доступу аграріїв до необхідних фінансових ресурсів значно збільшити обсяги виробництва, зокрема, зерна у 2015 р. — до 71 млн. т, у 2020 р. — до 80 млн. т, цукрових буряків — відповідно до 26,0 і 35,0 млн. т (проти 13,7 млн. т у 2010 р.), олійних культур — до 15,4 і 22,1 млн. т (проти 10,0 млн. т у 2010 р.).

Зростання виробництва продукції рослинництва забезпечуватиметься і завдяки збільшенню врожайності сільгоспкультур, і за рахунок підвищення родючості грунтів та організаційно-технологічних заходів. 

Першочерговими у реалізації цих заходів визначено збільшення виробництва органічних добрив (вже у 2015 р. їх заплановано внести у грунт 57,9 млн. т), запровадження науково-обгрунтованих сівозмін, розширення площ для посіву багаторічних трав, збільшення виробництва сидеральних добрив. Щоб домогтися прогнозних показників, треба внести в грунт не менш як 6,6 млн. т діючої речовини основних елементів живлення.

Щоб не допустити надто великих щорічних коливань урожайності сільгоспкультур, будуть розроблені селекційні програми зі створення сортів, стійких до стресових умов довкілля, а також впроваджені у виробництво відповідні сучасні технології.

Пріоритет буде надано виробництву продуктів, якими не забезпечені раціональні норми споживання (овочі, баштанні, плоди та ягоди), а також галузям, продукція яких має підвищений попит на світовому ринку (високоякісне продовольче зерно, насіння олійних культур). Намічається збільшити посівні площі культур, продукція яких потрібна для виробництва біопалива.

У сфері земельних відносин передбачено здійснити оптимізацію земельного фонду, підвищити ефективність використання сільгоспземель, сформувати необхідну законодавчу та нормативну базу для ефективного управління земельними ресурсами та раціонального їх використання.

Стратегічним напрямом розвитку сільського господарства залишається забезпечення продовольчого кошика продуктами тваринництва. Для цього передусім необхідно забезпечити розширене відтворення поголів’я тварин, встановити державні дотації за збільшення стада корів, створити умови для формування оптимальних за розмірами господарств і ферм усіх форм власності та господарювання.

У 2015 році треба збільшити поголів’я корів до 3040 тис. голів, у 2020-му — до 4150 тисяч проти 2683 тис. голів у 2010 р. Надій молока від корови у 2015 р. сягне 5066 кг, а в 2020-му — 5542 кг, забезпечення обсягів споживання молока з розрахунку на одну особу становитиме у 2015 році — 281 кг, у 2020-му — 380 кг, проти 206,4 кг у 2010 році. Передбачено збільшити виробництво м’яса у забійній вазі: у 2015-му — на 57,7% і у 2020 р. — у 2,1 разу, споживання м’яса з розрахунку на одну особу у 2015-му становитиме 75,3 кг і у 2020 р. — 91 кг.

У 2020 році середньорічна кількість поголів’я свиней зросте вдвічі, споживання свинини на одну особу становитиме до 33,1 кг, м’яса птиці — до 28 кг, що відповідатиме раціональним нормам споживання.

Досягти стратегічних цілей передбачено, сформувавши виробничі структури: сільгосппідприємства, фермерські й особисті селянські господарства (господарства населення), які відповідають аналогам світового ведення сільського господарства.

Розвиток агропідприємств передбачає насамперед створення великотоварного виробництва.

Фермерські господарства і надалі функціонуватимуть переважно на сімейній основі при забезпеченні їх (крім вузькоспеціалізованих) 350—400 га угідь (вважаються для них раціональними за обов’язковою умовою розвивати тваринництво).

Особисті селянські (господарства населення) розвиватимуться, користуючись ділянками до 2 га, переданими фізичним особам у власність або в користування, а також одержаними у власність земельними паями, в порядку, встановленому чинним законодавством.

Одним з першочергових завдань є розширення підприємницького середовища на селі через збільшення удвічі кількості суб’єктів малого підприємництва до 2020 р. і у півтора разу кількості зайнятих у підприємницьких структурах різних галузей, що функціонують на селі. Відповідно потрібно досягти збільшення частки доходів сільських домогосподарств до 10% у 2015 р. та 15% у 2020 р., сформувати не менше одного сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу для двох-трьох сільських населених пунктів, створити в сільській місцевості до 50 тисяч робочих місць у кооперативних структурах, зростання товарообігу через кооперативи до 20% від загального.

Стратегія відтворення та розвитку матеріально-технічної бази сільського господарства передбачає створення сприятливих умов для залучення вітчизняних та іноземних інвесторів з досягненням двократного перевищення обсягів закупівлі сільськогосподарської техніки над обсягами її вибуття. У використовуванні техзасобів частку вітчизняної техніки треба збільшити до 2020 р. до 60—70%. Ключовою проблемою, яку треба розв’язати, залишається створення і широкомасштабне виготовлення вітчизняних зернозбиральних комбайнів.

Для досягнення високої продуктивності та рівноваги між попитом і пропозицією на ринку сільгосппродукції і продовольства необхідно забезпечити стабільність цін, досягнення паритетності цін на сільгосппродукцію та галузей промисловості, сформувати широку мережу об’єктів інфраструктури агроринку, спроможних забезпечити оптимальне (1:1) співвідношення попиту і пропозиції.

Ринок банківського кредитування розширюватиметься на основі створення Державного земельного іпотечного банку та впровадження застави земельних ділянок сільгосппризначення і прав оренди на них. Прогнозується до 2015 р. вийти на залучення понад 20 млрд. грн. кредитів. Більш як утричі зросте у 2015-му наповнення місцевих бюджетів.

Передбачається, що у загальній сумі бюджетного фінансування наприкінці 2020 р. істотно зросте частка невиробничих програм, що дасть змогу узгодити інструментарій бюджетної підтримки з вимогами СОТ.

В інвестиційній політиці держави у сільському господарстві слід передбачити її переорієнтацію на повне забезпечення інвестиційних потреб аграріїв, удосконалення її механізмів у збільшенні зовнішніх інвестицій в галузь, а також на розвиток сільських територій, формування механізму підтримки інвестицій сільгосппідприємств і особистих селянських господарств. У 2010 р. у сільському господарстві нашої країни освоєно за рахунок усіх джерел фінансування 12,1 млрд. грн. інвестицій, з них 66% — кошти товаровиробників і лише 3—4 % — кошти держбюджету, тобто на 1 га сільгоспугідь припадає менше 300 грн., тоді як у сусідній Польщі — понад 230 євро.

Обсяги надходження інвестицій в освоєння капіталу сільського господарства у 2015-му за рахунок усіх джерел фінансування становитиме 30 млрд. грн., у 2020 р. — відповідно 45 млрд. З розрахунку на одну гривню інвестицій в основний капітал сільського господарства у 2016—2020 рр. очікується отримати 1,51 грн. приросту валової продукції галузі.

Для переведення сільського господарства на інноваційну модель розвитку слід створити сприятливі умови для збільшення кількості агроформувань, які здійснять технологічні інновації у 2015-му — у 6 разів, у 2020-му — у 7 разів, передбачити збільшення поточних витрат на розвиток наукової сфери та виконання наукових і науково-технічних робіт у сфері аграрної економіки у 2015 р. до 1,5, у 2020 р. — до 1,7% від рівня внутрішнього валового продукту.

У реформуванні управління сільським господарством передбачається формування управлінських структур великотоварного агровиробництва з одночасним запровадженнями аграрних паспортів для підприємств усіх форм господарювання та реалізації середньострокових (п’ятирічних) програм розвитку сільського господарства в усіх 490 районах до 2015 р. і в 5 тис. сільських радах до 2020 р., регіональних цільових програм розвитку на 2016—2020 рр. — у всіх 25 регіонах країни. Активізуються дорадчі послуги, якими буде охоплено у 2015 р. 50%, а до 2020 р. — 90% сільгоспвиробників.

Основу сільського господарства становлять сільські території. Тут налічується близько 28,5 тис. сіл, де проживає 14,4 млн. жителів, з них 8,1 млн. — працездатного віку, зосереджено близько 41,6 млн. га сільгоспугідь, з них 20,6 млн. га — це землі агропідприємств, а 15,9 млн. га — землі громадян.

Прогнозується щорічне зростання продуктивності праці у сільгосппідприємствах на 5—6%, збільшення робочих місць не менш як до 1 млн. працівників у 2020 році, збільшення частки оплати праці до середньої по економіці країни, підвищення доходів не нижче 80% від середнього їх рівня. Забезпеченість поселенської мережі об’єктами соціальної інфраструктури до 2015 р. зросте на 18%, а до 2020 р. — на 20%.

Взагалі ж у стратегічних напрямах визначено кількісні та якісні показники розвитку сільського господарства до 2020 р., а також основні заходи, завдяки здійсненню яких цих показників буде досягнуто.