Розграбовування природних ресурсів українських заповідників за участю їх єгерів «стимулює» держава
Про гучне затримання організованого злочинного угруповання, яке діяло просто в охоронній зоні Чорноморського біосферного заповідника, та ще й за участю його єгерів, нелегальний вилов креветки майже в промислових масштабах, писали чи не всі українські газети. Однак і журналісти, і правоохоронці з чиновниками скромно промовчали про те, що провину за браконьєрство зі злочинцями мали б розділити й наші природоохоронні служби, і сама держава. Адже саме вона поставила працівників заповідника в такі умови, що вони змушені порушувати закон просто заради виживання!
Ліміт на город
Нині зарплата єгеря Чорноморського біосферного заповідника, залежно від його стажу, не перевищує 1150 гривень. Цих сміховинних грошей не вистачає навіть на те, щоб купити для родини продукти: адже відстань від десятка кордонів природного резервату до найближчих сіл становить від 3,5 до 23 кілометрів. Щоб з’їздити по бездоріжжю туди-назад у село за хлібом, ліками та іншими товарами першої потреби, найчастіше витрачається каністра бензину. Чотири такі поїздки — і зарплати наче й не було.
Утім, у радянські роки єгерям теж платили копійки. Але водночас мізерні оклади компенсували дозволом помірно експлуатувати природні ресурси: мати городи й до семи корів (у селі дозволяли не більше двох на індивідуальне селянське господарство), ставити дві рибальські сіті. Нині зарплати єгерів дедалі більше знецінюються, а легальні можливості користуватися дарами природи зводяться нанівець: спершу в охоронців заповідних територій відібрали можливість ставити сіті, потім запровадили щорічну видачу лімітів на природокористування. А торік Державна екологічна інспекція України такі ліміти конкретно Чорноморському біосферному заповіднику без пояснення причин не виділила взагалі, і розбивати біля кордону городи й тримати худобу єгерям стало «ніззя». То чи варто дивуватися, що вони від безвиході зайнялися браконьєрством?
Це вам не годівниця
Нинішнього року помилку начебто виправили — Державна екологічна інспекція України задовольнила заявку адміністрації заповідника на виділення лімітів, і єгерські городи з коровами знову узаконили. У людей, які охороняють 150 кілометрів заповідних берегів Тендрівської та Ягорлицької затоки Чорного моря, знову з’явилася можливість прогодувати свої родини, не вступаючи при цьому в конфлікти із законом і не дискредитуючи себе. Однак загалом це проблему не розв’язує — тим паче, що єгерські городи в піщаних дюнах, та ще без поливу, врожаї приносять низькі. Та й продаж м’яса-молока після недавнього падіння цін взагалі втратив економічний сенс: їздити за ними у таку далечінь скупникам просто невигідно, а у чесних єгерів достатньо турбот по службі, щоб ще й такою комерцією промишляти.
— Особисто я керую заповідником недавно, однак часу розібратися й зрозуміти вистачило: відкривати єгерям широкі можливості для непомірної експлуатації довірених їхньому піклуванню природних ресурсів — нерозумно й неправильно. Адже вони мають опікуватися ними, а не експлуатувати, інакше для чого взагалі створюються такі резервати? Однак платити єгереві як прибиральниці — означає провокувати його на те саме браконьєрство та інші порушення закону заради пошуку нелегальних джерел доходу. Нині я готую докладну доповідь про перспективи розвитку заповідника для відділення біології Президії Національної академії наук України, — заявив нашому кореспондентові директор Чорноморського біосферного заповідника Анатолій Юрченко. — Однак хотів би зазначити, що проблема стосується всіх заповідників країни, а не тільки нашого.
За ризик треба платити
Звичайно, проблема до зарплат не зводиться: для боротьби з розгарбуванням дарів природи єгерські служби давно час переозброїти. У тому самому Чорноморському біосферному охорона користується човнами типу «Казанка» з моторами «Вихор», які закуповували ще на початку 90-х років минулого століття. Тоді як у браконьєрів — прилади супутникової навігації, швидкісні катери з потужними японськими моторами, а найчастіше й пістолети-автомати під рукою. Спробуй-но наздожени такий катер і затримай його команду без ризику одержати кулю в лоба!
Інакше кажучи, нашій державі давно час визначитися, яку політику стосовно заповідників обрати. Або шукати фінанси та інші матеріальні стимули для зміцнення їх охорони — адже за сумлінне виконання службового обов’язку, ризик і спартанське життя без звичних благ цивілізації треба платити гідно. Або приготуватися до того, що організовані злочинні угруповання за участю єгерів і навіть керівників заповідників на зразок тієї, яку ліквідували в Голопристанському районі Херсонщини, з’являться й в інших областях. І не треба тут вишукувати у браконьєрів якихось особливих кримінальних нахилів: просто у них також є родини й маленькі діти, яких треба годувати, і які складних слів «ліміти» та «низькі тарифні ставки» не розуміють.
